Минуло ще пів року. Життя родини Камінських нагадувало налагоджений механізм, де кожен гвинтик тримався на любові. Марк успішно запустив свою онлайн-платформу, а Ліза, окрім роботи, почала втілювати свою давню мрію — писати книгу про їхню історію, але з додаванням дрібки магії, яку так любила Софійка.
Того вечора до них у гості знову завітали Емма Петрівна та Катя. Але цього разу привід був особливий. Марк підготував сюрприз, про який не знав ніхто, навіть Ліза.
— Знаєте, — почав Марк, коли всі зібралися за великим круглим столом, — цей будинок бачив багато: і самотність, і суворі правила, і народження нашого щастя. Але я подумав, що нам тісно в місті.
Він дістав із конверта кілька фотографій великого будинку біля лісу з величезними вікнами та просторою мансардою.
— Я купив цей будинок для нас. Там у Лізи буде власна майстерня для письма, у Софійки — величезна ігрова, а в нашого малюка — свіже повітря та сад.
— Тато! Там можна завести собаку? — вигукнула Софійка, підстрибуючи на стільці. — Великого вовка, як у казці!
Марк переглянувся з Лізою і тепло посміхнувся.
— Можна. Навіть цілу зграю, якщо мама дозволить.
Емма Петрівна, яка зазвичай була стриманою, підійшла до Марка і міцно його обняла.
— Ти справді став для неї тією опорою, про яку мріє кожна мати для своєї дитини. Дякую тобі.
Але найцікавіше почалося пізніше. Коли гості пішли, а Софійка нарешті заснула, Ліза дістала свій старий зошит. Вона почала записувати туди все, що відбулося за цей неймовірний рік. Це був її « літопис» — книга про те, як холодний професор математики став найтеплішим чоловіком у світі, і як звичайна студентка знайшла свою справжню сім'ю.
— Про що пишеш? — Марк підійшов ззаду і обійняв її за плечі, заглядаючи в зошит.
— Про те, що іноді найскладніші рівняння вирішуються найпростішим почуттям, — відповіла Ліза, закриваючи зошит і вкладаючи в нього засушену квітку з того самого парку, де вони колись зустріли Катю.
Марк вимкнув лампу, і в кімнаті запанувала затишна напівтемрява. Вони знали, що завтра на них чекає переїзд, нові клопоти та виклики, але це вже не лякало.