Розділ 12

Рішення було прийнято. Марк офіційно пішов з університету, обмінявши кафедру на спокій своєї родини. Тепер, коли таємниць більше не було, настав час для найскладнішого іспиту в житті Лізи — знайомства Марка з її мамою, Еммою Петрівною.

— Вона в мене сувора, — попереджала Ліза, поправляючи Марку комір сорочки перед дверима батьківського дому. — Якщо вона почне розпитувати про твої плани на майбутнє — просто посміхайся.

— Лізо, я вистояв перед вченою радою, — усміхнувся Марк, хоча помітно нервував. — Думаю, з твоєю мамою ми порозуміємося.

Софійка, вбрана у святкову сукню з бантиками, міцно тримала Марка за руку. Для неї це була просто ще одна подорож у гості.

Двері відчинила Катя. Вона окинула компанію хитрим поглядом і прошепотіла:

— Мама на кухні. Готує фірмову качку. Атмосфера... напружена. Удачі, професоре.

Коли вони зайшли до вітальні, Емма Петрівна якраз виносила тарілки. Це була елегантна жінка з проникливим поглядом, у якому відразу впізнавався характер Лізи. Вона мовчки оглянула Марка, затримала погляд на Софійці й нарешті кивнула.

— Проходьте. Сідайте. Будемо знайомитися, — голос мами був спокійним, але владним.

Вечеря почалася в тиші, яку порушувало лише цокання виделок. Але Софійка не була б собою, якби не розрядила обстановку.

— Бабусю Емма, а ви знаєте, що тато і мама Ліза вміють цілуватися? — раптом видала вона на всю кімнату, намагаючись наколювати шматочок яблука.

Катя ледь не захлинулася соком, Ліза почервоніла до коренів волосся, а Марк завмер з піднятим келихом. Емма Петрівна повільно відклала серветку й подивилася на Марка.

— Отже, Марку... — почала вона. — Ви залишили роботу заради моєї доньки. Це вчинок чоловіка. Але тепер ви безробітний батько-одинак. Які ваші подальші кроки?

Марк поставив келих і впевнено зустрів її погляд.

— Еммо Петрівно, я вже відкриваю власну онлайн-школу вищої математики. У мене є база студентів і кілька пропозицій від приватних академій. Але головне не це. Головне те, що я люблю вашу доньку. І я вдячний їй за те, що вона повернула колір у моє життя і життя моєї доньки.

Емма Петрівна довго мовчала, а потім раптом м'яко посміхнулася.

— Вона завжди була впертою, моя Ліза. Якщо вже обрала когось — то це назавжди.

Вечір закінчився дивовижно тепло. Виявилося, що Емма теж любить класичну літературу, і вони з Марком швидко знайшли спільну мову. Катя з Софійкою влаштували справжній безлад у дитячій кімнаті, граючи в «принцес та драконів».

Коли вони поверталися додому, Софійка заснула в машині. Ліза поклала голову на плече Марка.

— Знаєш, — прошепотіла вона, — Катя була права. Це схоже на ідеальну картину.

— Це не картина, Лізо. Це наше життя, — відповів він, стискаючи її руку. — І жоден розклад у світі більше не розлучить нас.