Розділ два або демонічна загроза, мисливці, удар по самолюбству «брата»,винаходи та пояснення Архипа про осколки

[Примітка від авторки: анатомія у демонічних павуків трохи відрізняється від звичайної класичної анатомії павуків наявністю зубів і хеліцерів. 

Тому у нашого павука з цього розділу будуть і хеліцери ,і гострі зуби.

Якщо щось не уточнюється на пряму в тексті, то то хеліцери…]

[Ще одна примітка. Якщо в діалозі є  ось такі лапки "", то це телепатичний діалог. Також ці ж лапки використовуються зазвичай в контексті «"щось там".—подумала вона.]

Дисклеймер: Розділ буде доволі довгий і насичений подіями, запасайтеся чаєм, кавою та смаколиками. А і чекайте з наступного розділу нарешті осколки душі

—Поки ви вербували одного мисливця у нас в семи вимірах активізувалися демони, яких не зачистили ваші попередники.—посміхнувся бухгалтер, а згодом продовжив, простягаючи їй та Кірану звіти про небезпеку:

—«Якщо зачистка не буде виконана протягом години, то хіба ви матимете право називатися достойною главою?»

Марʼяна тяжко зітхнула, її жахливо дратував Архип своїми словами. Ба більше вона була впевнена, що він це спеціально спровокував. Адже таких ситуацій не було ніколи до того.

Бруню вона лишила в своїй кімнаті разом з купою їжі та словами, що вони з Олею скоро повернуться. Але тепер, здавалося, що швидке повернення чекати не слід.

—"Та ну до хряка…у мене лише троє мисливців рахуючи мене і Кірана, який невідомо як себе проявить. 

Єдина, хто з зачисткою одного-двох світів більш-менш справиться це Мара."—думала Ольга, але часу на те, щоб вести внутрішні монологи в дівчини не було, тому їй  нічого не лишалося, як миттєво вишукувати світ в якому була найбільша загроза.

—Я тут подивилася…беру на себе ЗК-144 і ЗК-18.—сказала Марʼяна,—У мене були схожі ситуації. Не переживай, я орієнтуюся по серіях світів задзеркалля . Все буде ок.

—Бери.—відповіла Оля, не відволікаючись від паперів.

Кіран тим часом просто мовчки гортав ще нові звіти від бухгалтера, шукаючи там якусь екстра-небезпеку.

—Та ну…тут двоє шушвалей з мого рідного ДМ-66 творять непорядок по вимірах ММ-8 і по ЗК-4.— пробубнів Кіран.—Вони такі ниці, що аж смішно з того, що вони судячи по звітах влаштовують. Не думаю, що буде важко знешкодити їх, сестричко.

Марʼяна хмикнула. Вона тепер не знала хто її більше дратує Кіран своєю чваньковитістю чи Архип своєю маніпулятивністю. 

А ще її дивувало, що демон називає її кращу подругу сестрою, але зараз часу на те, щоб сваритися з демоном, або розпитувати Олю в неї не було, тому вона  миттєво відкрила портал для себе в ЗК-114.

—От ти сам і нарвався, братику. —холодно сказала Ольга,гортаючи інші звіти.—Йдеш і знешкоджуєш їх, раз це так легко.

—Але.—хотів вже щось сказати Кір. Але побачивши погляд своєї названої сестри він передумав щось говорити далі.

Демон хоч і вважав, що такі противники йому не рівня, але подумав, що своїм бурчанням він зробить робить гірше лише собі. Адже невідомо чи не замкнуть його в вʼязницю якимось чином, якщо він буде надто вже висовуватися і не буде виконувати обовʼязки мисливця на демонів. 

А Архип не втручався в діалог, йому було цікаво як викрутиться Глава Ордену в цій ситуації. Адже ті,хто розберуться з чотирма світами вже є, а Олі лишається зачистити ще три самостійно.

—"Так…три світи…що робити?"—подумала Глава Ордену.—"З якого почати? Хоч бери та монетку підкидай."

—У вас лишилося сорок пʼять хвилин.— спеціально відволік від роздумування Олю бухгалтер, і кинув їй артефакт для телепортації. 

Адже не в усіх світах  можна застосувати віяло та царство тіней.

—Ок. Ви , пане Архипе, поки що за Кіром приглядіть, бо хряк його зна , що йому в голову взбреде.—сказала Оля,— А я з усім розберуся…

—"Або і ні .—подумала вона, вибігаючи з кімнати. Двері бахнули, але дівчина вже на то не зважала. Їй було зараз все одно на все.

—"Якщо я буду негідною главою, мене вбʼють…і його душу зібрати в мене не вийде."—промайнуло в її голові. Ідей , які справді могли помогти , не було жодних, її починала накривати паніка, дівчина швидко поставила  кілька таймерів на телефоні і щоб ніхто не бачив, як тремтять її руки, сховала їх в кишені . Та з усіх сил чкурнула в один з коридорів відділу, яких звався відділом патентів і технологій.

Десь неподалік Глава Ордену почула голоси винахідників:

—«Ну …нам кабздець.»—пролунав чийсь голос.

—«Орден явно на грані розвалу».— тихо бурчав ще хтось з винахідників.

—«Нова глава все …запоре.»—сказав ще якийсь пан.

—«Не запоре, а запорола.»—уточнив ще один голос.—«Вона взагалі якась невдаха…Серафим і Кіндрат хоч  і були козлами, але хоч магію мали.»

—"І без вас знаю."—фиркнула Ольга, відкриваючи двері та промовляючи:

—«Так…Вельмишановні винахідники, ви мені потрібні.»

Ті миттєво замовкли і зробили вигляд, що дуже зайняті своїми винаходами, і що взагалі тут нікого не обговорювали і що навіть не знають, що таке паяльник.

Один з них почав заповнювати вже заповнений бланк, другий тримав книжку дороги ногами, третій просто почав щось шукати по столі. Четвертий просто знітився.

Оля на них не зважала, вона швидко помітила велетенську коробку, схожу на валізу на коліщатках з прикріпленим папірцем«не допущене до тестування», взяла за ручку і сказала:

—«Заодно і протестуємо.»

Дівчина ще раз кинула погляд на винахідників, схопила того, що був найближче до неї за руку і сказала:

—«А ти будеш мені інструкцією на ніжках»

І доторкнулася артефактом, що їй дав Архип. І предмет переніс їх в перший з вимірів, в якому була демонічна загроза, в АК-13.

—Е…Куди ви мене тягнете?—спитався винахідник. На його шиї теліпався бейджик на якому було написано «Ерік,відділ патентів і технологій ». Від  маленької фотографії на ньому він відрізнявся хіба що трошечки довшим коричневим волоссям та іншою оправою окуляр, а все інше було таким самим.

—Куди-Куди? —пробурчала Ольга.—Будемо Орден розвалювати.