Розділ 19 або Архітектори

Дисклеймер…А ви такого не чекали? А вам сюрпрайз.

Поки Війлін щось робив з  екраном тіней Ольга дістала з кишені годинник, притиснула його до себе. 

Вона спостерігала за шматками чиїхось діалогів, викликаних  частково волею демона, схлипуючи.

—Тіні дійсно прогризли собі щілину.

Так ще й прямо поруч з дачею бабусі Олі. Це дуже-дуже добре.

Нам з вами потрібно негайно дати демону нижчого рангу змогу напасти на неї. Та так, щоб тіні його з'їли...Але як?—зраділа жінка з темним волоссям та темними очима. Паралельно вона ж виписувала черговий звіт каліграфічним почерком, наче, з минулого століття.

—Я вже це зробив. Коли вона була на конкурсі танців я поставив на неї одноразове закляття, що притягує демонів... 

Щойно вона буде на одинці я активую його і тоді...—промовив Архип.

—Ні чорта не ясно…Але дуже цікаво…—не стрималася від коментаря Ольга. — Значить моє так скажемо знайомство з тінями це ваших рук справа. Діду, ти це ж знав?

Демонічний Бог кивнув.

Тим часом спогад припинився зупинений чиєюсь сильною волею та магією, а потім продовжився зовсім з іншої сцени.

—Вони перейшли всі межі і своїм агітуванням та іншими вчинками.

Спеціально створюючи ситуації, щоб маги, потомки божеств та інші створіння, що мали потенціал бути одними з нас, вмирали та потім заманювали їх на цю роботу. Кажучи, що це їх остання змога жити.

А зараз коли одна з мисливиць на демонів ,а саме Мара близька до істини та знайшла докази їх діяльності, вони їй стерли пам'ять, знищили її тіло та заставили бути у подобі духа...та знову посилають на завдання.

Яке обернеться її смертю.—говорив чоловік, гладячи бороду.

На вигляд йому було десь років вісімдесят, а може і всі сто. Хто ж його знає цих хранителів. Він, наче, спеціально себе робив старішим та нікчемнішим своєю магією. Це був той самий старець, який прийшов разом з Серафимом і Кіндратом.

Але архіваріуска бачила його істинну подобу. Чоловіка злегка за п'ятдесят з жахливо втомленими, але при цьому хитрими очима.

—Так, я як і Ви, Архипе, не згодна з діями нинішніх глав.

Але я, як і більшість з ордену хранителів скована кайданами контракту. Щойно порушу—вмру на місці.

І жодної користі з цього не буде.—холодно відповіла незнайомка з екрану, жінка на вигляд  приблизно років тридцяти, з чорним, як вугілля волоссям та хитрими очима темно-коричневого кольору.

—Я це знаю. Але, пані архіваріуско, існуємо ж не лише ми.

Завжди можна прибрати когось чужими руками.

Глави не обрали досі кандидатку , якій на допомогу вони посилають агентку Мару..

Пані Ія, мені треба щоб ви слухали мене уважно і були дійсно готові до дій, які мені будуть необхідні.—продовжив Архип Павлович-Петрович. А це був саме він —головний бухгалтер ордену хранителів та за сумісництвом секретар глав ордену.

—Ну це я знаю…— сказала само собі Оля.

Через сильну недостачу кадрів цьому пану доводилося виконувати колосальний об'єм роботи.

—Я вас слухаю.—відповіла Ія, стискаючи свій пензель в руці.

—Я планую зробити ставку в цій грі на звичайну смертну дівчину , таку собі Хельгу...На диво її прізвище не вказано в базі даних. Та і зараз вже  вона числиться як Ольга... Здається, вона змінила ім'я? Втім неважливо.

Я поки Ви не бачили підробив деякі елементи архіву та приніс їх главам.—промовив він.

—Я знала про підроблені дані.—сказала архіваріуска Ордену Хранителів—Ба більше я дозволила вам це, бо здогадувалася, що ви ведете двійну гру.

Втім ви підробили істинне пророцтво...і кілька інших незначних елементів архіву ордену. На кшталт точної інформації про демонічні царства....

Але яким чином це все призведе до падіння Серафима і Кіндрата? Я не розумію польоту вашої фантазії.

Принаймні як все це пов'язано. Але я не проти втручання в долю.

—Хм...дівчина до якої я спеціально посилив увагу глав...не зовсім смертна...в ній тече кров демонічного бога виміру АК-53. Хоча вона тече в усіх людях цього виміру.

Можливо ви упускаєте той факт ,адже демонічні сили їй недоступні через те, що вона біологічно людина...Але…

Я спеціально зробив її надто слабкою в їхніх очах...

Тепер нам слід лише зробити кілька дій і все піде за моїм планом.

В ньому вам ,пані Ію, задіяна особлива і почесна роль.

Зараз ми разом з вами маємо відправитися в вимір АК-53.А саме в часи коли Війлін, тобто Демонічний Бог цього виміру був найбільш вразливим…Коли він не знав що з його дитиною. З нас запропонувати йому поміч в обмін на контракт.—сказав Архип.

—О…Розумно…підло і не ясно навіщо. —пробубоніла під ніс дівчина.

Війлін теж кивнув, погоджуючись з словами Олі.

—Ясно. Отже Ви плануєте разом зі мною зробити так, щоб вона опинилася серед людей…Але перед тим домовитися з Війліном про те, що ми забезпечимо безпеку його дитю...В обмін на що?—не зовсім розуміла жінка.

—Я хочу зробити так, щоб він не дав повний обсяг сил своїй пра-пра-пра-сто-двадцять-п’ять-разів-правнучці...Щоб він міг дати їй лише мітку.

Потім поясню чому. Але це дуже важливо для мого плану.—промовив бухгалтер Ордену Хранителів.

—Я зрозуміла...Якщо він дасть їй повний обсяг сил, вона може зразу вбити глав після отримання.

А Ви бажаєте щоб все пішло інакше... ?—припустила Ія.

—Правильно. Я хочу, щоб ця дівчина не лише вбила глав...Я хочу щоб вона сама возглавила орден. А для цього треба ще дуже-дуже багато що зробити.— частково пояснив чоловік.

—Оце він звісно…Кхм...яка глава ордену…ідіть на хряк. —прореагувала Оля. —Війліне, скажи, щось.

—А що тут скажеш… Гарно спланували. —похвалив демон, сумно посміхнувшись. —Жаль звісно, що ми стали пішаками у чужій грі. Але все Архип не передбачив. Навіть Боги не все передбачають.

На цьому екран царства тіней потух, не показуючи нічого, наче, спеціально намагаючись приховати подробиці від Ольги.