Розділ 15 або де шукати царство риб?

—"Мене напружує ця штука…Але що я маю зробити?Підійти до них і сказати :«Ааааа у мене цятка на руці зʼявилася,а уві сні Війлін мені сказав, що це мітка і казав вам не казати….»

Та і з моєю памʼяттю на деталі, що стосуються мене на пряму ця родимка вже давно могла бути…А сон міг бути просто сном.

Хоча….я раніше не запамʼятовувала сни,що мені снилися…. Але…Та і в реальності хіба Війлін не казав що не дасть мені сил, бо вже старий потасканий життям демон?"—подумала Оля, потягуючись та вже плануючи вставати з ліжка, дивитися котра година на телефоні .—"Треба буде перевірити чи хоч щось ця штука може…

Якщо так, то скажу Марі і неманіяку…Бо дід -дідом, а друзі-друзями…

А якщо ні, то це просто родимка."

Трошки згодом вона розчесалася, почистила зуби і переодяглася з піжами в джинси та футболку з надписом:«2д та книжкові чоловіки неперевершені», яку їй колись задля веселощів купила Мей, та вийшла з своєї кімнати.

—Доброго ранку,—привіталася Мара, не відволікаючись від якоїсь нової книжки. На обкладинці якої було намальоване щось схоже на ґудзик.

—"О...це добре, що Мар'яна повернулася до своїх улюблених книжок.

Стоп, точно …про книжки.

Мені ж треба було знайти збірку законів демонів-вовків ",—різко промайнуло в голові Олі. 

—Привіт, а ти не знаєш де...—привіталася в відповідь Ольга.

—Якщо ти про Валєру, то він на підвіконні, бо я холодильник мила.

Якщо ти про свою улюблену чашку, то вона на поличці.

Славік на зарядці сидить.

А якщо ти про взагалі не про то все, а про Лойда, то той пішов шукати закони вовків.

Хоча я йому казала, що їх немає і що їх усі спалили.—перебила її Мар'яна,—Але якщо ти про щось чи про когось іншого, то кажи швиденько...

Бо я від книжки відволікатися не хочу...Там Перл третій ґудзик отримує.

А і твій сніданок в холодильнику лежить.

—Спасибі що не за хлібом пішов..—відповіла їй Ольга, вишукуючи свою чашку очима на всіх кухонних поличках,—Ні...ти мені вже на всі питання відповіла.

Навіть більше.

Сподіваюся ти швидко прочитаєш і я тобі про Війліна розповім.

—Угу,—відповіла дівчина, перегортаючи сторінку.

—"Ну все як завжди."—думала Ольга, паралельно накладаючи собі їжу на тарілку.—"Мар'яна поки не дочитає цю книжку, то не вспокоїться...

Я звісно можу їй знову завадити, але я давно не бачила, щоб вона щось читала.

Останній десь тиждень вона лише закони драконів читала..

Так що най вже собі відпочине."

Вона швидко поїла ,помила посуд, зробила чай та повернула Валєру на його рідне місце на холодильнику. 

І згодом з почуттям виконаного обов’язку та зробленим чорним чаєм з лимоном повернулася в свою кімнату.

—"Так. Треба якось перевірити що я можу з цією міткою. І чи можу".—думала Оля, дивлячись на плакати..—"О. Ідея. Най один з них відклеїться і впаде."

Вона зробила жест рукою, передаючи енергію в повітря з ціллю, щоб утворився потік повітря. Але —нічого не відбулося.

Плакат як і до того висів , так і лишився на своєму ж місці.

—"От що і треба було довести. Це все було лише сном.

А родимка або була до того, або сама по собі з’явилася. "—зробила висновки дівчина.—"А отже це неважливо."

Після не дуже вдалої «перевірки» Ольга увімкнула якийсь фільм та сіла наводити порядок по кімнаті.

Згодом коли їй вже набридло прибирати, вона вже збиралася почати грати в ігри на телефоні, але до її кімнати увійшла Мар’яна і сказала:

—"Я вже дочитала книжку. Так що розказуй що там і як."

Оля розповіла про свої пригоди та знайомство з Війліном та той факт, що вони родичі.

—Ага…ось як все заверчено…Значить нам не дуже і треба збирати усі регалії докупи.—пробубоніла собі під ніс Мей.

Ольга не почула її буркотіння, вона думала щодо того чому їм був потрібний саме кодекс вовків. Але їй не приходило до голови нічого. Жодного варіанту пояснення чому Демонічний Бог їм сказав почитати саме ці закони.

—Так що ти думаєш…Нам треба регалія риб?—доторкнулася до плеча своєї подруги Мара, помітивши, що Оля її не слухає.

—А…Я думаю, що краще най усі будуть в одному місці. Тобто в мене—відповіла Ольга.—Принаймні я не думаю, що раптом активую усі і почнеться якийсь треш.

—Ну як хочеш.—сказала Мар'яна.—Квестом більше, квестом менше…мені не має різниці.

—Ну раз так , то ти знаєш де царство риб?—спиталася Оля.—Ти ж отримувала якісь інструкції щодо кожного царства демонів? Значить там щось було і про знищене царство риб?

—Отримувати то отримувала, але вони не сильно відповідають дійсності.—відповіла Мара, всівшись на диван до Ольги.

—Ну...І хряк з ними. Самі знайдемо все.—сказала дівчина у відповідь.

—Та...що-що а знаходити пригоди на дупу ми всі вміємо.—промовила Мей.—Коротше…Коли Лойд повернеться, то будемо думати де царство риб.

—А до того думати забороняється?—поцікавилася вона, ледве не розсміявшись.

—"До речі, навіщо думати, то? Можна ж просто піти до Війліна і спитатися...«Дідууууу, а де регалія риб?»

А що?

Хоча якщо хоче задовбатися Мар'яна, то най задовбується...

Може Мара спеціально час тягне, бо не хоче типу йти звідси...Ми ж з нею колись домовилися, що коли ми зберемо всі регалії, то все ...прощаємося.

Та і неманіяк, я думаю, теж смахається щойно я заберу регалію риб....

Так що дійсно краще зараз потягти час."—подумала Оля.

—Ти як завжди...—посміхнулася Мара.

—Угу.—кивнула Ольга, потягуючись.

Зрештою дівчата сіли разом читати і обговорювати якусь з книжок Мар'яни. Так весело сміючись з всього вони і не помітили коли повернувся Лойд.

—Привіт всім.— привітався маг.

—І тобі привіт.—відповіли вони.

—Як там кодекс вовків, знайшов його?—не стрималася, щоб не підколоти юнака Мара.

—"Ну...я сумніваюся, що неманіяк їх знайшов",—подумала Ольга.—"І взагалі я хотіла його підколоти...