Розділ 13

Дисклеймер.Цей розділ з POV:Мар'яни.

Авторка попереджає.Тут знову будуть слова з підвищеною енергетикою(*матюки).Читайте на свій страх і ризик:)))

—Поки ви тут кхм...говорили то ваша подруга вже все вирішила сама.Звісно частково з моєю допомогою ,—промовив Війлін.
Тим часом Мар'яна уважно спостерігала за сином старійшини,який вихвалявся своєю крутістю перед нею, походжаючи, наче павич перед самкою та розповідаючи:
—"Я, як син Верховного Старійшини можу осипати ,прекрасна  панянко, будь-якими скарбами усіх семи світів."
—"О Боги всемогутні.....Він би ще штани ото зняв і почав своїм φαλλόςом (*прутнем) виляти і хвалитися розміром... ",—думала собі Мара.Дружба з Ольгою дійсно на неї впливала погано, адже дівчина теж почала коментувати все що відбувається довкола.—"Хоча ні.Не своїм, а свого татка…
Так.Все досить гумору.Я зрештою не маю часу на це.
Він каже будь-якими скарбами…Ну не буває так,щоб ну аж поплив нарцис суто від першої миті спілкування.А якби і міг, то все одно не просто так.
Коротше треба робити вигляд,що мене нічого не цікавить,навіть більше, що мене така поведінка ображає. 
Цей патерн працює повсюди.В десятках світів працював і тут мав би".
—Мені це не потрібно, Ви за кого мене сприймаєте?Ви думаєте,що Ви можете купити за гроші чи подарунки кого завгодно і що завгодно?—ображено промовила вона , навіть не даючи йому договорити і повернулася,щоб вийти в сусідню залу.Це не було порушенням етикету драконів.Хоча Мара підозрювала,що просто не було прецедентів і після сьогоднішнього дня це теж дракони внесуть в список заборонених дій етикетом.
—Чекайте.—вигукнув він,схопивши її за руку,—Не йдіть.Я не це мав на увазі.
В його інтонації можна було почути крихту вразливості.
—“Ну не могло воно не спрацювати",—подумала Мара, перш ніж сказати:
—"Тоді поясніть,що ви мали на увазі.І відпустіть мою руку.Дивляться ж"
Демон на секунду,наче зніяковів, і миттєво відпустив руку дівчини.
Марʼяна не могла це не помітити і не подумати:
—"Або я помиляюся і він не нарцис, або він шикарно грає роль.Ставлю всю свою колекцію мерчу по даркроманах на друге".
Зовні дівчина виглядала спокійною і холодною і дивилася на сина Старійшини очікуючи його відповіді і паралельно згадуючи чи називали дівчата ім'я сина Старійшини.Адже ця інформація могла їй згодитися.
—"Знову на честь Війліна початок імені на Ві.“—намагалася знайти по спогадах будь-які згадки щодо імені цього молодика Марʼяна—"…Так що там було.. то..Віарон?Віамон?
А Віанон.Точно.."
—Я мав на увазі…що я готовий…на серйозні стосунки і вкладення з свого боку,—почав виправдовуватися Віанон.
—На мою думку стосунки це не про гроші.А тим більше які стосунки?Ми з вами навіть не представилися один одному?—промовила Мара.
—Ну з мого боку навіть представлятися не треба.Ви і так усвідомлені про те, хто я.—знову начепив на себе посмішку демон.
—Ну воно то так..Але вам невідомо хто я.—відповіла Марʼяна.
—А і справді,—сказав він,—І дозвольте дізнатися ваше імʼя, прекрасна незнайомко?
—"Дівчатам я по звичці представилася, як Мей.Зрештою це імʼя ближче мені набагато, адже його мені колись дав мій наставник.
Тому тут теж треба назватися іменем Мей",—миттєво подумала вона і трохи суховато представилася:
—"Мей".
Етикет демонів драконів благо не заставляв цілувати руку при знайомстві.Навіть більше про знайомство там майже не було нічого написано.
Тому Марʼяна за старою звичкою схрестила руки на животі, розглядаючи свого співрозмовника і думаючи собі:
—"О Боги…як же я хочу додому…В рідний ММ 3.Там хоч нарцис був один і той зрозумілий.А тут цей Віанон...Х*р зрозумієш що, а збоку бантик".
—Що ж, добродійко Мей, тоді що ви далі плануєте робити на цьому балу зі мною?—поцікавився син Старійшини, трохи знизивши голос та доторкаючись до персня.
—Я планую напихати свій кендюх, а от ...щодо вас...не знаю, пане Віаноне,—відповіла Мей, спеціально роблячи паузу на словах «щодо вас», вже переходячи в іншу залу.
Демон миттєво пішов за нею.Ця дівчина надто дивно себе поводилася з спадкоємцем престолу і він хотів зрозуміти чому.
Марʼяна щойно опинилася в залі з закусками оглянула уважно столи, що ломилися різноманітними наїдками.
—"Так…Тут або закуски,або всякі солодощі…Солодке я би не ризикувала брати..Від нього пахне мигдалем…Хоча звісно тут не стали би використовувати таку примітивну отруту як ціаністий калій.Тому мигдалем мало би пахнути або через вміст мигдалю в цих тортах і воно логічно,або через якусь отруту схожу на ціанід,але з не смертельними наслідками.
Так.Годі параної
Мигдаль застосовують в кондитерських виробах і ще й в великих обʼємах.
Але…є проблема.В драконів та і в демонічних царствах,крім царства вовків, не росте ця рослина.Воно і ясно чому.В драконів ж клімат найбільш нестабільний з усіх можливих.
Тому в них майже не ростуть рослини і вони в основному харчуються мʼясом.Борошно,фрукти та інше то вони умудряються втридорога купувати в інших демонів..Але…Звідки вони можуть взяти мигдаль?Якщо царство вовків майже було знищене тою демоницею..як її там.. Селіною?А інші царства теж не вирощують цю рослину?
Купили раніше?Так теж не варіант.
Сезон саме зараз.А до того часу запаси мали би закінчитися.
З людьми вони не контактують.І звідки тоді вони змогли взяти стільки мигдалю,щоб нагодувати мінімум сотню створінь  мінімум десятьма різними тортами?Правильно.Нізвідки.
Отже це не параноя та профдеформація,а афігєть яка інтуїція.І ці торти краще не чіпати“.—думала собі дівчина, накладаючи собі закуски з м'ясом.—"Хм...Старійшина надзвичайно мудрий, шкода, що ні краплі його розуму його синові не дісталося"
—Ви не любите солодке?—спитався Віанон, чекаючи поки хтось з слуг до нього підійде.
—Так,—кивнула Мей,а потім сказала трохи гострішою інтонацією,—А у мене тут питання до Вас...А якщо до Вас так і не підійде слуга, Ви залишитеся голодним?
—Не переживайте, до мене підійдуть,—сказав демон.
Пройшло хвилини дві , до сина Старійшини ніхто з слуг так і не підійшов, адже всі були в іншій залі.Зрештою він махнув рукою на свій статус і взяв сам собі насипав їжу.
—От і корона з голови не злетіла,—не витримала  свого коментаря Мар'яна, вкотре вже думаючи, що от до спілкування з Ольгою вона собі такого ніколи не дозволяла.
—Якби вона була,то злетіла.—спершу  промовив серйозно Віанон,а потім посміхнувся.
—"Так стоп.Тут вже щось не так.Не розумію..Якийсь тут нарцис не зрозумілий ",—подумала вона, посміхаючись.Адже це було єдиним,що їй лишалося робити в даній ситуації.—"Ця незрозумілість все мені ускладнює…Хоча поки що ніби все більш менш.Все по шаблону.
Але скоро ж ситуація може змінитися".
—Добродійко Мей,—звернувся до неї демон.
—Що?—спиталася Мара на кілька хвилин зупинивши свою трапезу.
—У Вас на губах кришка.—сказав Віанон.
—"Угу...Я знаю до чого все це ведеться",—подумала Мар'яна, витираючи серветкою губи і кажучи:
—"Уже немає?"
—Ні, немає—відповів демон,навіть туди не дивлячись.
—"Ну.То працює за шаблоном, то трохи відходить за...Молодець...
Це вже прогрес.Той нарцис з яким я його порівнювала до цього, йшов би за шаблоном"—думала Мей.
Ще хвилин пʼять вона і Віанон їли мовчки.
—"А щоб тобі κόλπου* (піхва) лише в снах ввижалася..Ти ж мене бачив коли вітався до Ольги."—раптом побачила Мара Верховного Старійшину,який входив до зали іншим боком.
Вона спокійно відставила тарілку і непомітно вийшла з зали.Віанон послідував за нею, вперше не звертаючи уваги на батька,якого він спинним мозком відчув ще коли той  лише був на півдорозі до зали.
—Цікаво.Ви чомусь не бажаєте зіткнутися з моїм батьком.—помітив демон.
—Я просто вже наїлася.—відповіла Марʼяна, прямуючи на вихід,—Якщо хочете, то ми можемо повернутися і завести з ним бесіду.
—"Сумніваюся,що ти захочеш зараз говорити з батьком.Раз так швидко за мною зірвався."—подумала вона.
—Ні.Не хочу.—вигукнув Віанон, не тратячи ні секунди на роздуми.
—Ну гаразд.—з інтонацією та виразом, наче демон захіхнув на її честь та гідність промовила Мара.—Я хочу прогулятися.
—Тоді пішли.Я вам покажу одне дуже гарне місце.—запропонував він.
—"Зазвичай подібні слова приводять до якихось розмов на одинці...Зазвичай романтичних..Але цей Віанон не такий простий, як здається".—зразу почала аналізувати дівчина і сказала:
—"Добре".
Він вів її за собою здавалося безкінечними коридорами.Мара запамʼятовувала дорогу, рахуючи кроки.Зрештою вони вийшли на вулицю.
Марʼяна вдихнула дуже холодне повітря.Сніг падав на її золотаве волосся.
—"А ось це я не продумала".—подумала Мей.—"Бля.Холодно..Якщо цей нічого не зробить, то я спробую щось з верхнього одягу собі намагічити.
Бо я все таки не малолітка,щоб мерзнути на морозі через якогось хлопця..І здоровʼя важливіше".
Віанон побачивши,що дівчина поруч з ним тремтить від холоду доторкнувся до персня.Його світло-жовті очі палахнули на мить.Регалія драконів на кілька секунд видала маленьку іскру.Ледве помітний спалах вогню миттєво щез.Але Мара його встигла розгледіти.
—"Слабувато як для сина Старійшини драконів.Його  не слухається його ж артефакт .
А щоб регалія слухалася треба або афігєть яка магічна сила,щоб зламати волю артефакта, або зробити якісь дії через ,що вона тебе признає достойним власником і активізується сама.Принаймні, ж кажуть,що пан Війлін наділив їх волею.
Тому Ольга ж то і не може активізувати всі інші ці фіговинки.Упс.Регалії.Сил недостатньо ну і не резонує її поведінка з принципами більшості з них.Там і вовки не ясно яким боком до  її принципів.Самопожертва то не їхнє…Та і Ольга їхню магію не застосовувала ні разу.Не виходить..
А Віанона зараз якось навіть шкода…Якщо ж його батько це диво побачить, то зрозуміє,що ну…не резонує він з артефактом.А це з одним. А цей хоче,щоб його син мав аж скільки їх там?Шість, адже видів демонів шість….
Але це зараз не важливо.Важливо ось що.
Це все з його поведінкою не збігається.Ну щоб грати,що в нього артефакт не працює–він не може.Бо магію би то він не приховав.Я б відчула.
А це означає,що він реально безсилий…"—миттєво зробила висновки дівчина, спостерігаючи як Віанон вовтузиться з регалією драконів.Прядка каштанового волосся лізла демону прямо в очі, але той надто був заклопотаний, щоб це помітити. 
Зрештою вона сказала,ту фразу яку би однозначно вжила Оля в подібну мить, навіть її інтонацію скопіювавши:
—"Годі вже.Не можете с*ать, не мучайте ж*пу."
Демон на секунду відволікся.
Мара зробила жест рукою .В повітрі стало набагато тепліше.Вона створила самий простий магічний бар'єр, який утримував тепло.І заставила його нагрівати до комфортних їй двадцяти трьох градусів тепла.
Марі для таких слабеньких заклинань не були потрібні були навіть руни, які вона до того старанно вчила.
Віанон знітився на кілька секунд.Він просто стояв мовчки, тремтячи від холоду.
—Я би радила триматися Вам десь поряд.Бо бар'єр не діє на дуже великих відстанях від того хто його створив ,—знову спокійно сказала Мей, потягнувши за руку Віанона ближче, побачивши, що той труситься, мов осиковий лист і прибираючи прядку волосся, що йому заважала.
—"Як би мені не було його шкода....все це мені на руку...
Йому ж не комфортно в царстві, дивитися плани свого батька та розуміти, що ти його розчарування...",—думала вона, спостерігаючи за шоком в очах демона.—"І знаючи, що ти не можеш зробити так як він хоче та що в тебе інший шлях..."
—Навіщо....тобто...—не міг навіть сформулювати свою думку Віанон.—Ну...який сенс помогати ..ем..безсильному створінню.
—Тому що безсилля в вас лише в цьому оточенні.Вони забагато від вас вимагають.І навіть більше...будують плани з якими я сумніваюся, що ви згодні.—пояснила Мара,дивлячись на те,як сніжинки тануть від доторку до бар'єру.
—Я дійсно намагався донести до батька, що його дії...і що план ..ну що це не моє....повелівати.—сказав демон.
—А він не розуміє?Та?—спиталася Мар'яна.
—Так.—відповів син Верховного Старійшини, його голос тремтів.—Я для нього  найбільше розчарування.Він ж старається....А я...
—Віаноне, скажи насправді.От якби не було батька...тобі було б це все цікавим?Подобалося?—сказала Мара.В її голові вже давно роїлися десятки і сотні варіантів того, як зманіпулювати юнаком для вигоди ,але вона їх відкинула.Навіть більше вона випадково перейшла на"ти".
—Якщо чесно...я маю талант..принаймні мені так кажуть ті, хто мене не знають, але бачили мої роботи.Я вмію створювати неперевершену магічну зброю.—відповів демон, після  недовгої паузи.
—Ну це ж прекрасно.—промовила Мей.—Зброя ж завжди потрібна для демонів.
—Але батько не оцінить.—сказав тихо Віанон,— Для нього я хороший лише в якості правителя усіх демонів.Він навіть не розглядає інших варіантів.
—Знаєш...це його проблеми і його очікування.
Ти не зобов'язаний відповідати його бажанням....В світі аж шість царств демонів.Десь та знайдеш своє місце.
Тим паче всім ти не догодиш.—відповіла Мара.
—Ти не розумієш.Всі хто розчаровували Верховного Старійшину довго не прожили.—промовив демон.
—Невже ти думаєш, що він здатний вбити тебе?—спиталася Мей.
—"А я ще заздрила...А виявилося, що однаково обоє гондураси.Що мій батько, що його..."—промайнуло в її голові 
—Угу—кивнув син Верховного Старійшини.
—"Ну...варіантів тут два..або грохнути Верховного Старійшину...але сумніваюся, що цьому це сподобається...але це єдиний імовірніше всього вихід."—будувала вже подумки план Мар'яна,—"Але перед цим треба все продумати."
—Значить варіант один..Ти зникнеш з його радарів.—почала вже розповідати план дій вона.
—Не вийде...Він вистежить.Він відстежує всі портали створені демонічною магією...—сказав Віанон.
—Ключове слово демонічною.—відповіла вона, хитро примруживши очі—А я не демон..Я трохи інше створіння.Але це не настільки важливо.
—Все одно...мої бажання не варті того, щоб наражати тебе на небезпеку...Якщо батько довідається, то ти розумієш що тебе чекає.—промовив демон.
—"Я звісно не маю своїх старих сил в повному об'ємі...
Але я маю досвід про який цей демон може лише мріяти.Двадцять тисяч років роботи на орден хранителів це вам не коровам хвости крутити..
Хоч у мене пам'ять уже як решето, через те, що я,як і всі хто служить на Орден користувалася закляттями стирання пам'яті...
До речі...нам їх так активно пропагували, що це може теж була частина їхньої цілі...не дати нікому з нас змоги розірвати контракт..
Стоп.Мара, ти зараз маєш думати що робити з Віаноном, регалією для Ольги і Старійшиною.Хєр з тим Орденом"—роїлися думки в голові Мей.
—Мій сину, не варто вірити супутникам тих кого цікавлять регалії,—пролунав ззаду голос Верховного Старійшини.
—"Та щоб твою бабцю та всіх предків...вилкою привселюдно на міській площі....Кхм.Так...материтися не вигідно зараз.Треба думати.Думай Маро, що треба робити?"—прореагувала Мар'яна, моментально випрямившись та вставши в зручну позу, щоб на випадок чого відбитися та прораховуючи всі можливі варіанти та наслідки своїх дій.
Дівчина зробила реверанс і промовила максимально холодно:
—"Мої вітання, вельмишановний Верховний Старійшино.Так, я прийшла на бал разом з пані Хельгою.
Але на даний момент мене не цікавлять регалії...Мене цікавить.."
—Мене цікавить на що Ви ще здатні, щоб перекроїти власну дитину під себе?—продовжила вона.
—Як Ви смієте? Це не слова, а пряме порушення етикету.А також Ви не заперечили щодо того, що ви з пані Хельгою.Бачиш ,Віаноне, вона хотіла тебе використати.А ти дурний, повівся.—відповів батько Віанона.
Кидатися в пряму атаку було ризиковано, адже етикет драконів забороняє накидатися на гостя, поки той не проявить ворожих намірів.Тому Старійшині лишалося лишень вишукувати до чого причепитися та знову маніпулювати чином.
—"Ну..але...Старійшина був правий...Я дійсно планувала використати Віанона в своїх цілях.Просто мені стало його трохи шкода..."—промайнуло в її голові.