Розділ 10 або бал демонів драконів

Місяць пройшов так швидко , наче кілька днів.
За цей час Мар'яна заставила Лойда і Ольгу вивчити на пам'ять всі закони та звичаї демонів-драконів та знайшла сукню на бал для Ольги.Ті звісно не дуже хотіли вивчати закони, але її то не сильно цікавило...Також Мара почала повторювати руни,які встигла призабути за цей час.
Ольга за цей місяць встигла знайти спільну мову з Лойдом, делегувати на нього приготування їжі, зламати і поремонтувати робота пилососа та розкритикувати всі можливі варіанти одягу на бал.
Лойд встиг змиритися з тим, що  Ольга це синім до слова абсурд і з тим, що йому цікаво знаходитися в її товаристві.Також встиг розібратися з магією та придумав спосіб обійти обмеження ,щоб Мар'яна могла мати повноцінне тіло на постійній основі.Йому, на щастя, це вдалося.
За тридцять хвилин до початку балу драконів 
—Олю, ти вже одягнена?—постукала до кімнати Мар'яна
—Ще вдягаюся,—відповіла Ольга, нарешті встаючи з крісла, вимикаючи комп'ютерну гру,в паніці одягаючи  довгу зелену сукню та виходячи в коридор до великого дзеркала.Вона на бігу зачесала руде волосся і одягла на вуха сережки, що їй недавно подарувала Мар'яна.
—Прийнятно,—покрутилася біля зеркала дівчина.—Принаймні більш-менш пристойно.
—От...а ти так не хотіла цю сукню...А ,ніби, навіть гарно ,—сказала Мара,  вже хвилини три спостерігаючи за тим як Ольга красується перед дзеркалом. Вона вже давно була одягнена тому тинялася без діла та намагалася помогти збиратися іншим —Але гніздо на твоїй голові треба якось привести до порядку.
—Я тільки що розчісувалася,яке ще гніздо?..—пробурчала Оля, поки Мар'яна наспівуючи якусь пісню щось робила з її волоссям.
Через кілька хвилин довге руде та трошечки хвилясте волосся Ольги стало виглядати так наче дівчині щойно зробили укладку в елітній перукарні.
Мара , вочевидь, крім навичок шпигунки мала ще перукарський талант.
Зрештою і Лойд вийшов з кімнати ,в якій він проживав останній місяць.Він вирішив одягти просто чорний смокінг.
—"Вперше бачу людину, яка виглядає в смокінгу не як пінгвін",—подумки прокоментувала Оля, кинувши погляд на нього.
Мар'яна з відчуттям виконаного обов'язку дістала звідкілясь книжку з законами демонів-драконів і  швидко почала перегортати найважливіші пункти.
—"Навіщо їй знову повторювати закони?
Я думаю, що  ми вже їх знаємо настільки, що якщо когось з нашої компанії о третій ночі розбудити і спитатися:«що написано в кодексі демонів драконів на двадцять другій сторінці знизу», то хто завгодно з нас відповість, що там написано :«Той, хто не поверне борг у строк,сплачує його в потрійному розмірі або розплачується життям.».",—подумала собі Ольга.
—Сукня тобі пасує ,—сказав він, дивлячись на Олю.
—Угу.Дякую,—відповіла занурена у свої думки Оля..
Мара зрештою закрила кодекс демонів-драконів, пригладила свою  блакитну сукню рукою  і промовила:
—"Все..Пішли вже на той бал, а то спізнимося.."
Лойд клацнув пальцями і вся їхня компанія опинилася в бальній залі.
Першим ділом,що зробила Ольга щойно опинилася в царстві драконів це почала розглядати все і всіх підряд.
Гігантська бальна зала була осяяна золотистим світлом, що випромінювали сотні підсвічників.
Кілька групок демонів прийшли теж раніше і частина з них  весело сміялися і пили вино, деякі танцювали, а зовсім інші стояли скривившись, як середа на п'ятницю та дивилися на новоприбулих.
—Ті, що так невдоволено на нас поглядають теж мають види на регалію драконів..,—прошепотіла Мара на вухо Олі—Та і моя шпигунська чуйка підказує, що до торгів регалію вже раз десять експропріює кожний з цих групок.Звісно ми можемо спостерігати за цим усім, але...Я пропоную піти на випередження і самим експропріювати її.
—Чекай.Спочатку подивимося що і як.
Та і я сумніваюся, що дракони таке не передбачили.—майже не чутно відповіла Оля і подумала:
—"Опача..Цікаво звісно... Здається дракони не так хочуть провести аукціон та заробити золота, як подивитися виставу..."
Лойд не чув їхній діалог, але інтуїтивно відчував наміри більшість демонів.А вони планували не брати участь в торгах, а вкрасти регалію драконів.
—"От що цікаво.Усі демони в цих групках виглядають молодими...Невже лише молодь вірить в цю казочку?"—подумав він.
Кілька підсвічників поруч з ними потухли,а потім знову спалахнули. Демон одягнений в кафтан розшитий золотом та дорогоцінностями зʼявився,наче,нізвідки..
—Як Верховний старійшина демонів-драконів я радо  вітаю вас ,пані Хельго, та ваших спутників на балу аукціоні.—промовив повелитель демонів.Його очі спалахнули полумʼям
—«Хм…Особисто підійшов, значить таки доведеться згадувати книжку з етикету…Так що там було в книжці про привітання?.»—подумала собі Ольга,перш ніж сказати:
—«Це велика честь для мене та моїх друзів бути присутніми тут»
І вона зробила щось схоже на реверанс.
Марʼяна ледве помітно кивнула,показуючи жестом, що вона, себто Оля молодець.Лойд теж кивнув їй.
З першою частиною Ольга впоралася. 
На жаль, якщо повелитель драконів звернувся до когось одного, а не до компанії, то тій особі і доводилося говорити за всіх і інші не мали права втручатися.
«Верховний старійшина демонів-драконів « вдоволено посміхнувся, думаючи,що хоч «Хельга» хоч і людина, але з їхнім етикетом ознайомлена,імовірніше всього саме завдяки старанням її союзників.Та і можливо ті плітки,що ходять довколо цієї особи злегка перебільшені.
За будь-який прояв неповаги або не відповідність етикету драконів можна було легко заплатити власною головою.Не дарма ж Мара їх усіх заставляла вчити закони та етикет аж до посиніння.
«Верховний старійшина»  зрештою сказав :
—«Та благословить батько наш ,Війлін, вас в ваших починаннях.Розважайтеся.»
Оля подякувала,повторюючи вивчену,як «отче наш» фразу:
—«Та нехай воля  та сила його буде  осяювати світи, як полумʼя сонця.»
—«Хм…Ви думаєте я не здатна вивчити ваш етикет?…Та я зубрила гігантські математичні  та фізичні формули та заради приколу вчила Енеїду та Лиса Микиту на памʼять ..Мені кілька слів та те ,як робити поклони запамʼятати, як дурному з гори збігти...
Та і я легко можу зіграти ідеал, просто лінуюся...»—подумки бурчала Ольга, посміхаючись «старійшині».
Марʼяна помітивши, що наче Ольга з усім справляється втекла їм за напоями.
Зрештою володар демонів-драконів кивнув і знову щез.
—Ти молодець.Навіть до абсурду нічого не звела.—сказав їй Лойд.
—Мені цікаво ти мене хвалиш чи підколюєш?—поцікавилася вона
—Хвалю.—відповів він, злегка нахилившись в її бік та спостерігаючи за реакцією Олі.
Ольга фиркнула і подумала:
—"Хвалить він...Еге ж..."
—Коротше я тут поки за напоями ходила,то таке дізналася…—промовила Мара, простягаючи їм напої—Загалом тут лише одна групка демонів реально небезпечна…То ті хлопці в білому, що там стоять і на нас вже хвилин п'ять витріщаються.Вони з царства демонів павуків.
—Вони нам не загроза на даний момент..—відповіла  «Хельга».
—Я би так не сказала…Вони єдині крім тебе,хто давали відкоша Селіні..Та і таким чином змогли удостоїтися регалії  власного царства від повелителя павуків.Плюсом і вони молоді…Мало які гормони в голову вдарять і мало що вчудять....—сказала Мар'яна,поправляючи вкотре складку на сукні.
—Верховний старійшина в листі писав,що обмежує магію  з боку гостей і персоналу,щоб не було сутичок між сторонами.І що прямі конфлікти заборонені.—промовила Оля,—Тому я думаю все буде окей.
—Що би не казав Старійшина, але все одно треба бути уважними,—відповіла Мара.
—Я так розумію ти хочеш розділитися з нами і спостерігати за ними самостійно?І до цього нас обережно намагаєшся підвести.—зрештою спитався Лойд.
—Так.— сказала Мар'яна,її темні очі на секунду змінили свій колір на світло блакитний, а це означало,що вона дійсно була заінтригована.
—Ай.Роби що хочеш, але недалеко від нас.—пробурмотіла собі під ніс Ольга.
Мара кивнула і знову розчинилася серед натовпу
—«Мені здається,що Марʼяна не стільки за ними хоче дивитися, як вона задовбалася від нашого товариства».—подумала Оля,розглядаючи картину на стіні.Дівчина не мала чим зайнятися вже аж цілі дві хвилини.

Хоч зазвичай коли їй було нудно вона розважалася тим,що розповідала дурні жартики або Марʼяні, або Лойду, але зрештою подумавши,що це би суперечило уявленням драконів про етикет , вона прийшла до висновку,що краще бути мовчки.
А хлопець тим часом уважно дивився в сторону демонів з царства павуків.
Ті, здавалося сперечалися,але зрештою один з їхньої групки посміхнувшись вирушив в бік до Ольги.
—"Що задумав цей демон? Зараз має початися третій танець...Невже... він планує її запросити...?"—подумав Лойд,—"Так...в цьому немає нічого кримінального...Але є аж три але...По перше, демонів-павуків Мар'яна назвала потенційною небезпекою кілька хвилин тому.
По друге, я не відчуваю обмеження  повністю усієї магії про яке до того писав Верховний Старійшина..
Ну і також за етикетом цих драконів запрошення на перший для себе танець Оля не може відхилити в жодному разі..."
Зрештою Лойд моментально опинився поруч з дівчиною, 
одночасно з демоном павуком промовив фразу, як  і було написано в посібнику з етикету драконів,але першим простягнув їй руку.
—"Щоб за вами гусаки в селі гналися і кусали за сраку , вас, тих хто придумав цей етикет драконів...І що ви мені тут накажете робити?",—подумки виразила свій шок Ольга,але миттєво взяла себе в руки,—"Так..першим все таки мене запросив вельмишановний неманіяк.Ну руку ж він першим простягнув.От і всьо..Етикет драконів каже, що я не маю права відмовити, так що най павучок мене вибачить..."
Оля промовила до демона-павука:
—"Для мене це було би честю, але вас випередив хлопець зліва."
І взяла за руку Лойда.
Він впевнено вивів її до бального кола, згідно з етикетом, його права рука ледь торкнулася її талії. Оля ж поставила свою ліву руку на його плече і подумала:
—"Хоч на щось ті нескінченні конкурси  бальних танців згодилися в моєму житті..."
Музика розлилася по залу.Хоч вона трохи і побоювалася, що за велику кількість часу без тренувань призабула як танцювати, але щойно він зробив перший рух, її тіло відповіло миттєво.
Ользі було  дуже ніяково просто мовчки танцювати та і це їй нагадувало про ті часи коли вона ще брала участь в танцювальних конкурсах..
То ж ця панянка вирішила що треба якось почати бесіду і не придумала нічого кращого, як сказати:
—«Слухай,а я тобі свій улюблений анекдот про братів і їхню специфічну логіку розповідала?»
—Ні.—відповів Лойд.—Розповідай.
—А ну тоді слухай..Коротше жило-було троє братів і батя їхній..Вкрали в них корову…Батя каже:«якісь покидьки  вкрали в нас корову».
Старший син каже :«Раз покидьки, то низького росту »
Інший син каже :«раз низького росту,то  значить сусіднього села ».
молодший брат каже:«раз з сусіднього села то це сто відсотків  Вітька Косий більше нікому»
Прийшли вони…дали по морді Вітьці і пішли до поліцейського.. кажуть так і так...Вітька вкрав корову...Він їх питає звідки вони це взяли..вони розповідають...
Він дивується, не розуміє їхню логіку і каже:
—«А ну...скажіть мені що в мене в коробці»
Батя:«коробка квадратна»
Старший син:«раз коробка квадратна, то в ній щось кругле»
Середній син:«раз кругле, то воно помаранчеве»
Третій:«раз воно оранжеве, то це сто відсотків апельсин»
Слідчий тяжко зітхає, дістає з коробки апельсин і каже:«Вітя, поверни братам корову»
Лойд посміхнувся і сказав:
—"Наче про тебе анекдот писали"
—Хах,а та...—відповіла вона.
—Так чекай...бачиш ось тих двох...вони походу  крадуть регалію...—раптом помітив він.
—Ну і хряк з нею...все одно вона підроблена.—відповіла Оля, ні на секунду не відволікаючись від танцю, лише кинувши погляд в той бік.
—Звідки в тебе така інформація?—спитався хлопець трохи шоковано.
—А...банальна дедукція ,Ватсоне...Ніколи дракони би не стали лишати коштовності без пригляду...Це ж навіть в їхньому кодексі є..
Так що це однозначно підробка.
Навіть сенсу немає туди рипатися.
Кіно краще дивитися з перших рядів..—недбало промовила Ольга,—А якщо там дракони роблять свій ремейк на Одинадцять друзів Оушена...то краще лишатися зовсім вже далеко.
—Це тому ти сказала Марі, щоб вона не лізла?—уточнив Лойд.Він здається почав розуміти як працює її логіка.
—Звісно.—відповіла вона, кинувши погляд в той бік, де вона до того бачила золотаве волосся своєї подруги зібране в високу зачіску.Та собі пила вино в компанії кількох демониць.Судячи з того, що бачила Оля ,її подруга кайфувала .
—"Так.Зараз цей танець закінчиться...ми дочекаємося кінця цього театру абсурду організованого не мною, купимо регалію і підемо додому...Треба лише не натворити дурниць",—думала собі дівчина.
Всю іншу частину танцю обоє мовчали.
Щойно музика скінчилася пролунав  суворий голос Верховного Старійшини:
—"Що ж...група демонів з царства змій..ми маємо з вами попрощатися..Ви порушили домовленість.."
Спалах магії і група демонів щезла,перетворившись на попіл.
Всі в залі,здається,одночасно ахнули.
—"Співвітчизники Селіни...Ясненько...шкода їх звісно,але суперником більше..суперником менше…Але вбивати за спробу викрадення підробки це жорстко,»—думала собі Оля.
Почувся тихий шепіт по залу:
—"Нахабна спроба викрасти регалію прямо перед торгами.".
—«Дивно»
—«Яке нахабство »
—Дикість..просто дикість"
—Ток шоу починається.—тихо прошепотіла  Оля, так,щоб лише Лойд її почув.
—Угу..Нам треба забрати Марʼяну і тоді втрьох думати що нам робити.—відповів він їй.
Тим часом Мар'яна не звертала увагу на паніку,що накрила більшу частину залу.Дівчина пліткувала з кількома дівчатами з царства драконів.Вона дуже швидко знайшла з ними спільну мову.Навіть більше.Вони її сприйняли як одну з своїх.Можливо на їхнє сприйняття повпливало те, що в рідному світі її далекий предок був божественним драконом, та втіленням чистої води.
—"Так.Мар'яно, вспокойся і думай нормально.З того, що я довідалася з діалогу з дівчатами можна скласти висновок,що Верховний Старійшина драконів геній...Ну реально ..він планує підставити кожну групку та кожного потенційного власника регалій вбити..І всіх імовірних противників,щоб віддати всі отримані регалії своєму синові і щоб той нарешті став героєм цієї НЕДОлегенди....Невже такі батьки бувають?Це звісно погано, але якби мені так...
Так.х*й з ним
...це все означає що в найбільшій загрозі Оля та ці демони павуки.
Хоч вона і має найслабкіші регалії, але все одно має аж три штуки..А це означає, що наступним цапом відбувайлом зроблять саме її...Щоб потім вже мати змогу зробити те ж саме з павуками..."—думала собі Мара, —"треба щось зробити щоб відвести увагу Верховного Старійшини від Ольги.Але як?Думай.Думай"
Вона уважно кинула погляд на всю залу, вишукуючи серед усього натовпу руду голову своєї подруги.Знайшовши її в товаристві Лойда, Мара подумала:
—"Ай..трясця їхній матері..Я ж про нього і забулася нафіг.З ним Оля не пропаде...А де цей Старійшина шляється?"
Оглянувши знову всю залу, вона помітила , що Старійшина говорить з кимось.Його співбесідник був дуже на нього схожим, тому вона зробила висновок, що це імовірніше всього його син.
—А на кого це ти дивишся?,—поцікавилася одна з дівчат з якими до того Мара пліткувала, коли помітила, що та постійно дивиться в бік.
—А.На сина Верховного Старійшини....—відповіла Мар'яна, в її голосі чулася  зацікавленість і погано приховане захоплення.—Він такий...
Відіграти зацікавленість в хлопцеві колишній шпигунці було надзвичайно легко.
—А.Він дійсно гарний ,—погодилася одна з демониць.
—Чекайте.Він іде в наш бік..—помітила ще одна.
—Я зараз зомлію.—тихо промовила інша демониця.
—Він здається хоче когось з нас запросити на танець.—почала будувати теорії остання з дівчат.
—"Так..Мар'яно.Зберися.Будь яким чином ти повинна зробити так, щоб він запросив тебе на танець.Але як?",—думала собі Мара.—"Так...в моєму світі теж був дуже балуваний хлопчина і потомок іншого божества...
Що його зачіпало і заставляло цікавитися кимось?Абсолютна відсутність уваги в його бік...
звісно з цим може і не спрацювати, але я його фізіономію бачила ...спрацює однозначно."
Мар'яна забрала ще один келих з приторно солодким вином і почала повільно його пити, спостерігаючи за тим як син старійшини обирає партнерку на цей танець.Вона миттєво зробила вираз обличчя на кшталт :«мені начхати на те,що ви існуєте ».І дійсно це спрацювало.Він підійшов до неї і запросив на танець.Дівчині не лишалося нічого іншого окрім того, щоб погодитися.
—"Все.Тепер треба дізнатися що і як....А це я вже зможу.А ці двоє протримаються до того моменту",—подумала Мара.
Тим часом Оля і Лойд:
До них підійшов хтось з слуг і підніс їм келихи з вином.
Ольга кілька секунд розглядаючи бокали, зважено, наче роздумуючи відповіла:
—"Дякую.Але не треба.."
Хлопець теж відмовився.
Слуга відійшов пропонувати вино іншим учасникам балу.
—Ти теж це помітила ?,—спитався він.
—Інший відтінок каменю?Чи те, що це не срібло, а біле золото? Помітила.Це би будь-який студент уніка в якому я вчилася помітив би.—відповіла вона, побачивши його здивований погляд , Оля продовжила,—Ну...візерунок на цих келихах більш чіткий як на попередніх келихах, що нам давала Мара.Блиск трохи інший теж.
—Я більше уваги приділяв слузі.—сказав у відповідь Лойд,—В нього вираз обличчя був дуже специфічний після твоєї відмови.
—Ага.Це я вже не помітила,—сказала Оля.
—Теж думаєш там є якась отрута?—спитався він.
—Чого зразу якась? Отрута,що обмежує магію.—відповіла Ольга,дивлячись кудись у натовп,—Я таке в книжках читала вже...Дракони, ви щось нове вигадати можете чи ні?
—Так ось..чому...Старійшина писав в запрошенні, що ваша магія буде обмеженою,—зрозумів він,—Мені стає все цікавіше і цікавіше..Але тут починає ставати небезпечно..
—Так.Мені здається тут ми нічого теж не отримаємо...—відповіла Оля,—Треба забиратися звідси.Поки ми не стали предметами дослідження Жанни.Ну тобто трупіками.
—Мар'яна зараз з кимось танцює..А без неї йти ми все одно не будемо,—сказав Лойд, вже бачачи Мару, серед танцюючих.
—Я без неї йти і не збиралася, —відповіла Оля,—Поки вони танцюють ми придумаємо щось, щоб відволікти увагу від нас.