Розділ 8 або якого дідька магія часу не працює так як потрібно?

*Камера сюжету зміщується на вельмишановного «Неманіяка«,себто Лойда)

Дисклеймер: розділ частково відкриває попередній з іншої перспективи,але також містить і нові події

Лойд дуже повільно виписував на паперових талісманах тексти заклинань, каліграфічно виводячи кожну руну.

—"Мені здається, що вони нам явно стануть в нагоді",—думав собі він, заповнюючи черговий талісман. 

В кімнату постукали, хлопець різко встав.

Чорнило, а Лойд писав їх саме чорнильною ручкою пролилося на скатертину.Хлопець скривився,але вирішив що скатертина не знаходиться на першому місці в даний момент. 

—"Що сталося...",—подумав він, відкриваючи двері і дивлячись кого до нього приперли чорти,"—А...Це Мара..."

—Я тебе слухаю,—сказав Лойд,спостерігаючи за ледь помітними ознаками паніки в Мар'яни.

—Ольгу сперли!—відповіла вона.Її ліва рука тремтіла,наче осиковий лист.

—"Так.З Мар'яною в такому стані каші не звариш.Це я вже по більше як кількох десятках спільних місій знаю.Треба зараз дати їй змогу виплеснути емоції і вона знову буде в адекваті і з нею можна буде нормально співпрацювати",—проаналізував ситуацію він перш ніж сказати:

—Угу.Ясно.Я зараз з усім розберуся.Хоча, якщо чесно, не бачу сенсу.

—Як так ти не бачиш сенсу?—дівчина ,здавалося, зашипіла наче гадюка.

—"Вона вже близька до того, щоб виплеснути емоції.Лишилося ще трошки",—подумав Лойд і промовив, умисно лінивою інтонацією,знаючи як це вибісить Мару:

—"Ну от ти читала одну таку книжку, дуже відому в світах серії АК? Називається «Вождь червоношкірих ».Пам'ятаєш, що там батьку хлопчика, викрадачі ще й заплатили щоб його забрали назад. Думаю в нашому випадку буде щось схоже. Знаючи Ольгу."

—Ну тебе нахрін,—сказала Мар'яна, глянувши на нього так, що хлопець подумав:

—"Все.Я потрапив в точку.Зараз почнеться."

Поки Мара матюкалася на всіх можливих давніх мовах,Лойд взяв звичайну ручку і папірець і став записувати закляття для очистки скатертини.

—"Все таки ж треба за собою прибрати",—думав він, не особливо слухаючи матюччя дівчини.

Зрештою Мар'яна виплеснула емоції і замовкла, дивлячись собі під ноги.Тоді Лойд сховав папірець з закляттям в кишеню і сказав:

—"Заспокоїлася?"

Мара промовчала.

Хлопець надто довго знав її і знав, що раз вона мовчить, а не криє матюками, то вже все гаразд ,тому продовжив:

—"Ну раз так, то пішли розбиратися що там сталося"

—Пішли,—відповіла Мара, трохи оживившись.

Дуже швидко вони увійшли в номер, де поселилася Ольга.

—Я зараз спробую повернути час назад, щоб дізнатися що приблизно сталося і запобігти цьому,—сказав Лойд, оглядаючи кімнату 

Мара кивнула.

Хлопець дістав годинник з кишені і почав виводити руни закляття, що повертало час назад.Його обличчя видавалося надзвичайно спокійним.

—"Я схоже робив вже мільйони разів.Все буде нормально",—думав він.

Світло різко спалахнуло.

Кілька демонів в чорному одязі та в масках виходили з шафи та підкрадалися до дивану, де тихо і мирно собі спала Оля.

Лойд подумав, спостерігаючи за перебігом подій:

—"Вони зараз нас не бачать і не чують.І це дуже добре.Тихо вб'ємо цих викрадачів і лінія часу зміниться.І жодного вам «ефекту метелика» як в фільмах та книгах.Так звісно своїм впливом можна вбити випадково якогось генія, який винайде вакцину від раку, або тирана чи диктатора.Але завжди знайдеться хтось хто його замінить.Таке життя."

Мара не змогла лишитися осторонь і кинула дротик в першого з викрадачів.Пролунав різкий свист зброї в повітрі ,але дріт замість того, щоб пробити серце викрадачу пролетів, наче, через щось,що знаходилося в зовсім іншій площині.

—Що це за прутня?,—викрикнула Мара.

—"Щось тут не так.Може я закляття неправильно написав?",—подумав Лойд і клацнув пальцями, скасовуючи дію своєї магії.

Світло,викликане заклинанням знову спалахнуло і час повернувся в норму.

—Щось тут не так.Чомусь ми не можемо їм нашкодити,—відповів хлопець, дивлячись на годинник на якому секундна стрілка досі не повернулася в свій темп.

—І що нам робити?—спитала Мара.В її голосі знову відчувалися нотки прихованої паніки.

—Я спробую ще раз. Може це якийсь збій у магії?,—сказав хлопець, виводячи ще раз теж саме закляття.

Але цього разу час повернувся до слів одного з викрадачів:

—"Все... знайшли"

Незнайомець притиснув до рота дівчини якусь шмату .Перш ніж Ольга встигла підняти руку з віялом і спробувати нанести удар , то Лойд прикликав магічну сферу.Ця сфера теж не досягла своєї мети.Вона перелетіла повз викрадача.

Хлопець оглянувся на Мар'яну.Та скреготіла зубами від злості.

Тоді він промовив :

—"Ще одна спроба"

—"Може в царстві сорок те слабкіше закляття не працює?Адже тоді на площі я не використовував його ",—думав собі Лойд.

Цього разу навіть попри нелюбов до звичайних кулькових ручок, він виписував саме нею на папірці трошечки інше закляття.Те ж саме, що він застосовував на площі демонів сорок.

Сотні золотистих цяточок спалахнули навколо та пролунав знайомий цокіт годинника

Час відмотався.

Цього разу до моменту коли в кімнату увійшли демони сороки.Хлопець прикликав стріли, намагаючись їх знищити.Перед тим змінюючи класичне закляття на більш сильне.Але і цього разу він потерпів провал.

—"Так.Справа не в заклятті..В них якийсь цікавий захист ...Треба придумати як його обійти ",—думав собі Лойд.

Знову і знову повертаючи час назад.Хлопець не рахував скільки разів він вже казав :«ще одна спроба ».Але судячи по тому, що в нього паморочилося в голові вже більше сорока разів.

—Припини!—пролунав голос Мар'яни.

—Нізащо,—відповів він,вперто виводячи символи,—Має бути якесь слабке місце в їхньому захисті. Але я не розумію…як можна продумати захист від вбивства в таких випадках? Враховуючи що в цьому світі магії часу не існує. Але я зараз розберуся.

Хлопець став поближче до шафи і почав відводити знову час назад.