Глава8 Любов і захист

Вечір накривав місто м'яким темним пледом, коли Сергій і Ірина, нарешті, віддалися одному одному. Після ніжного поцілунку в парку вони пішли до квартири Сергія — тихого прихистку, де кожен дотик ставав для них мовою душі.

Їхні губи злилися в пристрасному поцілунку, руки шукали підтримки і тепла. Сергій ніжно проводив пальцями по її волоссю, відчуваючи, як кожна тривога Ірини відступає перед їхньою близькістю.

Вони провели разом ту ніч, відкриваючись один одному, розповідаючи про свої страхи і надії, обіцяючи бути поруч. Цей інтимний момент став початком їхнього справжнього союзу — крихкого, але сильного.

Але світло їхнього щастя раптово затьмарив важкий крок. Одного вечора, коли Ірина поверталася додому, Сергій зустрів її біля під'їзду, помітивши тінь, що рухалась позаду.

Це був Степан — її отчим, знову п’яний і розлючений.

— Ірино, куди ти? — голос отчима був важким і загрозливим.

Сергій не міг дозволити цій людині знову зламати її. Він вийшов вперед, ставши між Іриною і її мучителем.

— Степане, твоя сила — у страху, але я тут, щоб її захистити.

Вітчим насміхався, намагаючись пройти повз, але Сергій міцно схопив його за руку.

— Стій! Ця жінка — не твоя власність.

Степан спробував вирватися і вдарив Сергія, але той був швидшим. Вони боролися, але Сергій тримав контроль, не даючи злості перейти межі.

Коли прибігли сусіди, Сергій викликав поліцію. Степана забрали, а Сергій підтримував Ірину, що трималася за нього, нарешті відчуваючи безпеку і надію.

— Тепер ти не одна, — прошепотів Сергій, обіймаючи її міцно.