Поза правилами»

Глава 6: Тіні вдома

Повертаючись додому, я намагалася зберегти спокій. Кожен крок по сходах здавався мені важчим за попередній. Я відчувала, як серце б’ється швидко, і думала лише про те, щоб уникнути чергового конфлікту.

 

Двері відчинились самі, і на порозі стояв він — мій вітчим. Його очі змерзлі, а погляд був холодним і гострим, наче лезо ножа.

 

— Ти думаєш, ця сукня тобі личить? — прошипів він, дивлячись на мене з презирством.

 

Я стояла мовчки, відчуваючи, як під шкірою розливається страх і злість одночасно.

 

— Вона просто сукня, — відповіла я тихо, намагаючись не показати, що мене лякає.

— Ти забула, хто тут головний, — сказав він, і його голос став глухим.

 

Раптом я побачила, як його рука піднялася, і вдарила по моєму плечу.

 

— Не думай, що тобі все дозволено, — промовив він, і я відчула гострий біль.

 

Сльози навертались на очі, але я не дала їм впасти. Натомість я подивилася йому прямо в очі і сказала:

 

— Ти не контролюєш мене.

 

Він розсміявся, але в цьому сміху я почула злобу і страх.

 

— Ти втомила мене, — кинув він, але я вже знала: цього разу я не здамся.

 

Він зробив крок уперед, і я відчула його присутність надто близько.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше