Розділ 1

Тонкий пластик ключ-картки ковзнув у паз термінала, і замок відгукнувся ледь чутним сухим клацанням електронного реле. Світлодіодний обідок навколо слота миттєво змінив колір із червоного на зелений, і вхідні двері беззвучно розімкнулися.

Цей короткий спалах відлунив у напівтемному коридорі, і я нарешті видихнула. Усе відбулося надто стрімко. Батька смикнули в екстрене відрядження до Шанхая через катастрофічний зрив контракту, тому моє перебування в Бостоні обірвалося. Я повернулася додому, до Канади, на три дні раніше. Без попереджень, дзвінків чи сповіщень через мережу. Мені до нестями хотілося влаштувати Ітану сюрприз.

Годинник показував другу годину дня. Мій хлопець мав би до вечора киснути в офісі, тож у моєму розпорядженні було кілька вільних годин. Я затягнула валізу до передпокою і переставила на тумбу важкий паперовий пакет. Спеціально бахнула купу грошей у делікатес-маркеті, щоб вибрати ідеальний мармуровий стейк і пляшку витриманого вина.

Останні декілька місяців наші стосунки помітно погіршали. Я на три тижні полетіла до батька, щоб як юристка допомогти йому розгребти раптові фінансові махінації в компанії. Днями й ночами я вичитувала контракти та банківські виписки безпосередньо в його офісі, а перед самим його терміновим вильотом у Шанхай ми взагалі до світанку зводили баланси. Через цю розлуку Ітан постійно зривався — він без кінця бурчав у слухавку, що я заміжня за татовим бізнесом, і між нами росла глуха, роздратована стіна.

Я сподівалася, що цей вечір згладить усі гострі кути. Хотілося просто видихнути разом, перш ніж ми зануримося в передвесільну метушню моєї сестри в Лос-Анджелесі.

Уява вже малювала затишну ідилію: він переступає поріг втомлений, у квартирі пахне смаженим м’ясом, на столі кришталь, а я зустрічаю його у шовковій сукні. Мені так бракувало нашої близькості.

Я скинула пальто, перехопила пакет зручніше і рушила вглиб квартири. Навколо панувала тиша, але якась неприродна, густа. На стіні вітальні миготів синій вогник кондиціонера, хоча ми завжди вимикали техніку перед виходом.

Я застигла. Саме в цю секунду з глибини спальні долетів виразний, приглушений скрип матрацних пружин.

Серце миттєво зробило важкий кульбіт і застрягло десь у горлі. Пальці до болю впилися в цупкий папір пакета. «Може, приїхав на обід і приліг подрімати?» — гарячково підкинув мозок рятівну соломинку. Таке бувало, коли він зовсім вигорав на проєктах. Проте звук повторився. Ритмічний, наполегливий, занадто однозначний, щоб списати його на неспокійний сон.

А потім крізь шпарину напіввідчинених дверей просочилося те, що остаточно вибило ґрунт з-під ніг.

Хрипкий, глибокий стогін Ітана — звук, який я знала напам’ять, що належав лише нашим найвідвертішим ночам. І майже одразу — чужий жіночий голос. Тонкий, звабливий, він шепотів слова, від яких у мене всередині все покрилося кригою:

— О так, Ітане… Ще… Швидше…

Картина романтичної вечері розлетілася на тисячу гострих друзків. Реальність тріснула по швах. Я стояла посеред коридору, паралізована тотальним запереченням того, що відбувається, поки по спині повз липкий, холодний піт.

У нашій квартирі. У нашому ліжку. Саме зараз.

Я повільно, наче в тумані, піднесла тремтячу руку і штовхнула двері.

На ліжку, повернувшись до мене спиною, звабливо рухався жіночий силует. Бездоганна золотава засмага, хвилі білявого волосся на плечах. Вона вигиналася, упершись долонями в матрац. Ітан лежав під нею. Очі заплющені, губи напіввідкриті, пальці судомно вп’ялися в її талію. Він дихав важко, уривчасто, і цей знайомий до болю ритм здушив мені горло.

Пакет вислизнув із рук. Важка пляшка з глухим стукотом упала на ковролін і покотилася, зупинившись біля самої ніжки ліжка.

Від цього звуку Ітан різко розплющив очі. Його погляд метнувся до дверей і наштовхнувся на мій. Уся млість враз злетіла з його обличчя, наче її стерли ганчіркою. Зіниці розширилися від шоку, щелепа заніміла. Він смикнувся вбік, намагаючись підвестися, але блондинка все ще сиділа зверху, тому його рух вийшов рваним і жалюгідним.

Дівчина завмерла. Вона неквапливо обернулася через плече. Волосся зсунулося, оголивши точений профіль: високі вилиці, спокійний погляд, який ще не встиг сфокусуватися. На її обличчі не було ні краплі паніки чи сорому. Лише легке здивування. Вона не спробувала сховатися чи прикритися. Вона просто розглядала мене, продовжуючи сидіти на моєму хлопцеві.

— О Боже… — вичавив із себе Ітан, поспіхом намагаючись скинути її і натягнути ковдру до підборіддя. — Це… це зовсім не те, що ти думаєш!

Я зробила крок уперед. Ноги налилися свинцем, але шок уже переростав у палку, сліпу лють. З моїх губ готовий був зірватися крик, аж раптом блондинка граційно злізла з ліжка.

Без жодного натяку на зніяковілість вона випрямилася на повний зріст посеред кімнати. Абсолютно гола, спокійна і байдужа. Водночас її погляд, досі трохи туманний, миттєво став кришталево чистим.

— Вітаю, — пролунав її голос. У ньому не залишилося й сліду від нещодавньої пристрасті чи хрипоти. Мелодійний, бездоганно артикульований, ідеально поставлений тембр — наче заговорив дорогий аудіоплеєр. — Сесію клієнта Ітана призупинено через появу третьої сторони. Бажаєте перевести мене у режим очікування чи завершити сеанс?