26.2

   Щойно двері кімнати відчинилися, Лайла прикрила очі, і поруч із нею опинився явно інкуб. Розстібнута сорочка недбало оголювала груди, світле волосся спадало на чоло, а блакитні очі дивилися так, ніби він уже знав, чого ти хочеш, і був готовий це дати. У його рисах не було нічого надмірного, жодної химерної досконалості, але погляд раз у раз повертався до нього, вихоплюючи нові деталі: лінію щелепи, чуттєві губи, розслаблену поставу чоловіка, який чудово знає, яке враження справляє. Він не мусив навіть усміхатися, щоб здаватися спокусою, від якої неможливо відмовитися. Ми з Лорі миттєво відчули його вплив і разом сховалися за спиною Лайли.

   — Ні. Не вони. Я.

   Хлопець зробив крок до неї й пристрасно поцілував. Однією рукою він обійняв Лайлу за талію, притягуючи до себе, а іншою торкнувся її щоки, ковзнув пальцями до потилиці й стиснув її волоссі. Та на цьому не зупинився: його долоня знову опустилася на її спину, повільно ковзнула нижче, ніби навіть крізь поцілунок йому було замало відчувати її так близько. Здавалося, він узагалі не контролював власних рук. Ми з подругою завмерли, боячись промовити бодай слово, ніби він зараз помітить нас і зробить те саме.

   Лайла голосно застогнала, а тоді зупинила його.

   — Дякую, мій хороший. Продовжимо пізніше.

   Він ніжно поцілував її ще раз і миттєво зник.

   Демонеса розвернулася до нас.

   — Дівчатка, ви неймовірні!

   — Та ні. Здається, це він неймовірний, — прошепотіла Лорі, важко дихаючи.

   Лайла тільки зараз помітила нашу реакцію й голосно розсміялася.

   — Я ще можу зрозуміти Тейру. А от ти чого ніяковієш?

   — Мій наречений поступово привчає мене до себе й тієї пристрасті, яку я відчуваю поруч із ним, — ображено відповіла відьма.

   — Ви надовго до мене? — запитала Лайла, не звертаючи уваги на настрій Лорі.

   — Ми збиралися погостювати в Лорі, тож ні. Можливо, ще завтра побудемо й поїдемо, — відповіла я, підхоплюючи подругу під руку.

   — Тоді сьогодні погуляєте містом, завтра зранку підете на пляж, а ввечері я влаштую маленьку провокацію для вашої фантазії, — з усмішкою мовила демонеса. — А зараз вибачте. Я настільки щаслива, що маю сповна відчути це щастя.

   Провела нас до кімнати, де на нас уже чекала Рейв. Ми розповіли їй подробиці й поділилися враженнями від побаченого красеня. Незабаром до нас прийшла помічниця Лайли й повела нас гуляти яскравими вуличками міста. Гуляли ми до пізньої ночі, а повернувшись, одразу полягали спати.

   Наступного дня, вже ближче до обіду, ми вирушили на пляж. Цього разу Рейв і Лорі вмовили мене вдягнути відвертішу купальну сукню. Запевняли, що минулого разу Навірісу й Азраелю не було чого мене розглядати, а тепер навколо самі дівчата, тож можна не соромитися.

   Кілька разів до нас підходили хлопці познайомитися, але ми легко відвертали їхню увагу від себе. Навіть я трохи розслабилася й почала помічати зацікавлені погляди, спрямовані на мене. І, як не дивно, це було приємно.

   Та варто було мені бодай трохи уявити, як хтось із них міг би сприймати мене не просто як симпатичну дівчину, а як об’єкт бажання, — і в голові миттєво виникав образ Азраеля. Це збивало мене з пантелику настільки, що я вже почала подумувати, як би швидше повернутися до кімнати.

   Увечері до нас завітала Лайла — гарна, неймовірна й щаслива. Від неї так і струменіла енергія, якою, здавалося, вона хотіла поділитися з усіма.

   — Оскільки всі в цій кімнаті майже заміжні, окрім мене, та ще й пари єдині, запрошую вас подивитися на Маскарад Змін, — весело мовила вона. — Можливо, почерпнете для себе щось цікаве.

   Рейв миттю підскочила й весело побігла збиратися. Ми з Лорі переглянулися, не розуміючи, що такого можна почерпнути з маскараду.

   Рейв підійшла до мене й дуже загадково запитала:

   — Пам’ятаєш нашу першу вечірку в академії, де ти мені наказувала?

   Я поглянула на неї й потроху почала розуміти, на що вона натякає. Лорі схопила мене за руку, теж збагнувши, про що саме зараз нагадує демонеса.

   — Тільки це масштабніше й видовищніше, — продовжила Рейв.

   Нарешті я повною мірою усвідомила, що це "видовище" означає особисто для мене.

   — Мені не можна! — мало не скрикнула я.

   — Заспокойся. Навіть мені цікаво, — Лорі зазирнула мені в очі. — Чи ти переймаєшся, що Сорінар буде проти?

   Якби ж то! От кому-кому, а йому якраз байдуже, як я проводитиму свій відпочинок. Але ж і дівчатам цього я сказати не можу.

   — Я випадково дала обіцянку, — тихо мовила я.

   До мене підійшла Лайла.

   — Що за обіцянка? Ти ж не збираєшся брати участь?

   Я сіла на диван і прикрила обличчя руками.

   — Будь-яка пікантна ситуація, яка мене зацікавить… — Я на мить замовкла, а тоді визирнула на них крізь пальці. — Миттєво перетворюватиметься на фантазію… з Азраелем.

   Лайла тільки розсміялася, а Рейв підійшла впритул.

   — А якого це біса у вас такі умовності? — запитала вона, примруживши очі.

   — Він переймався, що тут багато спокус, а ти поруч, — відповіла я.

   — По-перше, у тебе є наречений, і мій брат не має права за тебе "перейматися". А по-друге, він настільки мені не довіряє? Ох, я йому влаштую, коли повернемося! — Рейв відчутно розлютилася.

   — Заспокойся, — Лайла сіла поруч і накрила мої руки своїми. — Чого ти так переймаєшся? Перевір, чи відчуватиме він це, чи ні.

   — Колись він використав подібне покарання, а потім я дізналася, що він усе відчував. Тож, мабуть, і цього разу відчуватиме. Але я не знаю, як це перевірити.

   — Прикрий очі, розслабся й уяви перед собою символ захисту, — мовила вона.

   Я виконала її прохання.

   — І що далі?

   — Якщо контур нестабільний, він має мерехтіти. Додай якусь пікантну деталь, найкраще — яскраву, і простеж, чи кудись вона піде. Якщо так, то він спостерігає.

   Я подумала, яку деталь обрати, і нічого кращого не вигадала, ніж наш із ним колишній поцілунок. Мені здалося, що він достатньо пікантний і яскравий. І одразу помітила легкий спалах.