24.2

   Тож аспіранти швидко зрозуміли, що ловити з нами їм нічого, і наша співпраця перейшла виключно в діловий формат.

   З Лорі ми вже встигли обговорити майбутній відпочинок. Я все-таки вирішила взяти із собою Рейв. Хтозна, коли ще випаде така можливість провести час разом.

   Старанно вивчала контракт Лайли, перебираючи всі правила й обмеження. Я взагалі вперше бачила контракт, який не розвіявся після смерті однієї зі сторін.

   Таелін не була демоном, а отже не могла переродитися. Якщо демон закохується в мага чи відьму, то зазвичай вони якомога швидше діляться кров'ю. Щоб за будь-яких обставин мати змогу знайти свою пару навіть у Безодні. Без такої підтримки душа просто йде в забуття.

Наприклад, Хештар настільки переймався за Лорі, що домовився з верховною відьмою напоїти її своєю кров'ю ще до весілля.

   Але ж ця стерво, подругою її я назвати не можу, використала Лайлу як якір між життям і смертю. Уклала контракт не заради дружби чи зв'язку. Вона прив'язала себе до неї так, щоб після смерті не зникнути остаточно. Щоб і далі чіплятися за світ живих через демона, яку називала подругою.

   Це вже нагадувало щось із некромантії. Проблема була в тому, що доступу до подібних знань у мене не було. А якщо я подам офіційний запит до академії, то доведеться відповідати на питання "знаючих" і Триєдиної Ради без жодних приховувань. І я впевнена, що через особисту цікавість мені ніхто не дозволить дістатися до заборонених архівів.

   Кілька діб я не знаходила собі місця. Навіть Лайла почала хвилюватися. Я розповіла їй усе, до чого дійшла. Вона теж погодилася, що без дозволу вищого керівництва потрібних знань мені не отримати.

   Але ж ця Таелін якось до них дісталася. Хоча, можливо, було якесь завдання, де їй надали доступ.

   — Слухай, звернися до Азраеля, — запропонувала Лорі. — Якщо вже Лайла його колишня сокомандниця, він її в біді не залишить. Та й хто, як не він, розуміється на несправедливих контрактах?

   — Не можу, — важко зітхнула я. — Демонологиня була його коханою. Що буде, якщо він дізнається, що я копаю під неї?

   — Тоді поговори з Навірісом. Він тебе підтримає.

   Саме за це я й любила Лорі. Вона ніколи не здавалася і завжди переживала, коли я не могла знайти вихід.

   Я попередила асистентів, що на вихідний вирушаю до схованки. Лорі пообіцяла розважати їх так, щоб вони навіть не помітили, наскільки надовго я зникну.

   Перемістилася до схованки Навіріса. Сіла за стіл, діставши першу-ліпшу книгу про захисні ельфійські в'язі. Була впевнена, що він відчує мою присутність і не проігнорує. Так і сталося.

   — Привіт, крихітко. Що трапилося? — підійшов до мене веселий ельф.

   Поглянула на нього грайливо, ще й закусила нижню губу. Він зупинився насторожено.

   — Ти чого так напружився? — піднялася йому назустріч.

   — Мене лякає твоя нетипова поведінка, — відповів і зробив крок від мене.

   — Тобто як знущатися і називати крихіткою, то ти завжди перший. А коли я починаю відповідати на твою гру, то лякаю?

   Примружив очі й вдивлявся кудись усередину.

   — Що задумала?

   — Допоможи з доступом до некромантських архівів, — вирішила не ходити колами.

   — Ні, — жорстко відповів він, і від грайливого настрою не залишилося й сліду.

   — І не запитаєш, навіщо то мені? — відчула легку образу.

   — Чогось мені здається, що це якось стосується тієї… Таелін.

   — Ти правий. Але ж я…

   — Ні! — навіть не дав договорити, просто перебив різкою й холодною відмовою. — Якщо це все, то в мене є справи. Тож бувай.

   Навіть відкрив перехід і вже зібрався зникнути.

    — Лайли вистачить ще років на п'ять. Після, скоріше за все, підміна.

   Завмер, не озираючись. І так стояв кілька довгих хвилин, після чого повільно озирнувся.

   — Поясни, — холодно мовив він.

   Я і розповіла про кабальний контракт, про прив'язку й напівживе існування. Ще розвинула думку, що, скоріше за все, тільки завдяки чистоті крові Лайли вона так добре тримається.

   Навіріс сидів на стільці навпроти мене мовчки, важко дихав, і, здається, шкіра була більш блідою, ніж зазвичай. Він хаотично думав про щось, погляд раз у раз втрачав концентрацію.

   — Азраель не погодиться, — тихо вимовив він. — А без нього я не надам такого дозволу.

   — Тоді розкажи йому все, що я тобі говорила, і коли він прийде до мене, я все підтверджу.

   — Все, що стосується Таелін, він і слухати не буде.

   — А якщо Дамірана теж врахувала такий варіант? І Азраеля вони підставили, і демонолог відродиться з того світу зі знаннями некроманта.

   Тиша замогильною була.

   — Він поки зайнятий. Сьогодні ввечері ми до тебе прийдемо. Будь у себе, — нарешті вимовив він.

   Підвівся і таки зник у переході. Я ще трохи посиділа, обдумуючи думку, яка мені несподівано прийшла, але все ж пішла до себе.

   Займалася новими формулами, розгрібала записи і, щоб не було так нудно, поставила поруч коробочку цукерок та потроху їх їла.

   Коли чоловіки з'явилися, я все ще сиділа на підлозі, перевіряючи формулу однієї з пентограм. Пізніше використаю її на тренуванні, а зараз треба було правильно все вивірити й переписати до своїх записів.

   Навіріс розставляв вечерю на стіл, Азраель уже збирався підійти ближче. Я зупинила його рухом руки й жестом попросила трохи відійти. Не зводячи з мене уважного погляду, він виконав моє мовчазне прохання.

   Закінчивши перевірку, піднялася, простягнула руки над символами. Пентограма під дією моєї магії відірвалася від підлоги, зменшилася й ніби розчинилася в просторі.

   Поплескала долонями, струшуючи пил, взяла коробочку й простягнула її Азраелю, пропонуючи цукерку. Він мовчки погодився. Витягнув одну, розгорнув і простягнув мені. Я без жодної задньої думки відкрила рота, дозволяючи йому пригостити мене цукеркою, і лише ледь торкнулася губами його пальців. І саме в ту мить мене ніби вдарило осяяння. Що я взагалі роблю?