22.3

   — Розкажи про напад на Лорі, — несподівано попросив він.

   Я розповіла без подробиць, лише загальні моменти: кого найняли і хто за цим стояв. Сорінар слухав уважно, тільки руки стискалися дедалі сильніше.

   — Чого ти так нервуєш? — здивувалася я.

   — Лорі для мене не стороння. А діяти таким чином — низько. Навіть не хочу уявляти, наскільки б тебе зламала її смерть.

   Підійшов впритул і обійняв мене за плечі. Я поклала голову йому на груди.

   — Дивно. Я все ще відчуваю до тебе повагу й тепло, але усвідомлення, що ми не можемо бути разом, навпаки приносить душевний спокій, — тихо мовила я.

   — Я теж про це думав. Хоча коли прокинулася кров демона, у той момент я відчув до тебе пристрасть.

   — Можливо, тому що я вже зверталася до своєї крові. Через це мені було легше сприйняти ті відчуття.

   Він задумливо знизав плечима і важко зітхнув.

    — Я впевнений, що скоро наші родичі прибудуть, щоб нагадати нам про справжню мету нашого союзу.

   Я розсміялася з такого формулювання.

   — Навіть страшно уявити, що влаштують сестри, коли тітка буде тут. Юнеліс так просто не відмовиться від своїх претензій щодо підкорення Орієнни.

   Він теж посміхнувся.

   — Твої сестри неймовірні. Ходімо, проведу тебе до кімнати.

   В легких розмовах дійшли до моєї кімнати.

   — Завтра, мабуть, організую контракт Ліра й Орієнни.

   Сорінар одразу кивнув.

   — Хороша думка. Досвідчений демон поруч із нею зараз не завадить.

   — Особливо якщо врахувати, що Лір і так уже давно вважає себе частиною нашої родини.

   — Саме тому це спрацює.

   — А Юнеліс обурюватиметься, що для неї досі не підібрали демона для контракту.

   — Але ж на те є причини? — задумливо запитав він.

   — Звичайно, — з посмішкою відповіла я. — Їй потрібен бойовий демон. А для такого контракту вона ще замала. Хоча б п'ятнадцяти років потрібно дочекатися.

   Ми одночасно посміхнулися.

   — Відпочинь, Тейро, — побажав Сорінар.

   — І ти, — відповіла я.

   Після чого зайшла до кімнати.

   На ранок я виспалася, і ніхто мене не турбував. Коли нарешті вийшла з кімнати, то у вікно побачила леді з Орієнною в саду. Вони про щось жваво спілкувалися.

   Прикрила очі в пошуках Сорінара і одразу виявила його в кабінеті разом із Юнеліс. Тож спершу пішла до них.

   Зайшовши до кабінету, вмостилася на стілець навпроти й з цікавістю почала спостерігати за ними. Сорінар відірвав погляд від якихось записів і подивився на мене. Після чого підсунув ближче накриту тацю. Прослідкувала за його діями й відкрила її. На ній стояли чай і бутерброди.

   — Добрий ранок, — з посмішкою мовив він. — Я знав, що ти прийдеш до нас. Тому попросив принести для тебе легкий сніданок сюди.

   — Дякую, — відповіла я, одразу вгризаючись у бутерброд.

   — Сестричко, як шкода, що ви не можете бути разом. Він такий дбайливий і уважний, — з підколкою мовила Юнеліс.

   — То через шість років бери собі. У тобі демонічної крові майже немає, як і в Орієнні, — відповіла я, вдивляючись у документи.

   — Якось неприємно, коли тебе так перекидають з рук у руки, — мовив Сорінар, роблячи вигляд ображеного.

   Ми з Юнеліс гучно розсміялися.

   — Я вже сказав дівчатам, що контрактний ритуал проведеш ти. Тож тобі не доведеться вислуховувати про всесвітню несправедливість, — після сміху мовив хлопець, повертаючи розмову в серйозніше русло.

   — Ні, доведеться! — обурилася Юнеліс і навіть схрестила руки на грудях, явно готуючись до суперечки.

   — Заспокойся, — твердо мовила я. — Сила в тобі чимала, але поки що немає того стрижня, який утримає контракт із бойовим демоном. Слабкого я б тобі не хотіла, а сильного ти не витримаєш. Навіть уявляти не хочу, що він із тобою зробить. І демон гніву, і будь-яка інша додаткова кров зараз не будуть тобі в радість.

   Вона вже відкрила рота, щоб заперечити. Я жестом наказала мовчати й продовжила:

   — Ти не демонолог, це факт. Скоріше вища магія, бойова, але не формуляр. У Орієнни в цьому напрямку значно більше шансів. А це означає, що у твоєму випадку знадобиться третя сторона. Я можу взяти на себе основну прив'язку. Але воно мені треба?

   Юнеліс невдоволено засопіла.

   — От коли закінчите навчання, тоді твоя сестра зможе допомогти тобі сама. Усе одно робитимете це заради спільної справи.

   — От чого така несправедливість? Вона може вже зараз, а я маю чекати.

   — Ні до чого тут справедливість. Усе впирається в розвиток сили й резерву. Тож досить про це. Краще поясніть, чим ви займаєтеся?

   Юнеліс важко зітхнула, але сперечатися перестала. Натомість розповіла про захист маєтку й земель, пояснила методи, які вони використовують разом із сестрою. Виявляється, навіть душі предків залучили. От тут я відчула справжню гордість за обох. Потенціал у них є. І бажання розвивати його та примножувати — теж.

   Пізніше до нас приєдналися Орієнна й леді. Я забрала сестричку із собою і повела до ритуальної кімнати. Точніше, до простої порожньої кімнати без вікон. Коли з нами жила мачуха, вона використовувала її як звалище непотребу. Робила все можливе, щоб у мене не залишалося місця для тренувань.

   Посеред кімнати я накреслила пентаграму. Орієнна старанно допомагала й без вагань відповідала на мої запитання щодо символів, які я вписувала. Наче складала іспит. Посадила її на одну зі сторін пентаграми, а сама відійшла на безпечну відстань.

   — Лір'Таекс Саерікс. Першого імені в нього ще немає, але вже з'явилося прізвище. Тож спочатку вклади енергію в його ім'я, а вже потім переходь до наказу й умов контракту.

   Орієнна прикрила очі, зробила кілька глибоких вдихів, після чого пустила кров. Краплі повільно зникали в пентаграмі, а та засвітилася м'яким блакитним світлом. Я відчула дивне занепокоєння. Наче проводжала сестру в доросле життя. Орієнна повільно вимовила ім'я демона, вкладаючи силу в кожне слово.