17.2

   Демонеса примружила очі й трохи нахилилася вперед.

   — Вони хоч і найкращі друзі, але виявилися сором'язливими. І на такий експеримент не погодилися, — весело відповіла вона.

   — Я ще можу уявити Навіріса, не обтяженого стосунками, який розважається з дівчатами, але от Азраеля — важко.

   — Ти смієшся? Він інкуб і своєю кров'ю ніколи не нехтував. — Її погляд раптом став пронизливим. — Коли він розвертав мене до себе спиною, змушував прогинатися сильніше й обережно клав руку на шию, щоб злегка придушити, а далі...

   Вона не договорила. Здається, мені раптом забракло повітря. Вино я вже пила не заради смаку, а з відчайдушним бажанням хоч трохи заспокоїтися. Щоки палали. Я навіть розстібнула верхні ґудзики сорочки, бо вона несподівано стала замалою.

   — От ніколи не розуміла, навіщо вас, високородних, так мучити, — фиркнула Лайла. — Бережуть невинність, а ви ледь не втрачаєте розум від цілком невинної розповіді.

   Вона одним ковтком допила вино зі свого келиха, підвелася з місця й простягнула мені руку.

   — Пішли. Дещо покажу.

   Я підвелася, відчуваючи неймовірний сором. Я ж не маленька дівчинка, яка не знає, звідки беруться діти. І своє тіло теж встигла трохи вивчити, тож саме поняття задоволення для мене не було чимось новим. Але коли про це розповідає хтось сторонній, ще й так солодко, що мимоволі почуваєшся учасницею подій, земля починає вислизати з-під ніг.

   — Після академії я створила цей особливий розважальний заклад, — спокійно мовила демонеса, підхоплюючи мене під руку й ведучи за собою. — А знаєш, у чому його особливість?

   Йдучи довгим коридором із приглушеним світлом, я розглядала неймовірні картини. Тут вони були значно відвертішими, ніж у кабінеті, дедалі сильніше розпалюючи уяву.

   — Ти ж знаєш, що патріархальна система вищого суспільства чомусь дозволяє й навіть заохочує хлопців до інтимних стосунків. А от дівчат бережуть і захищають. І найогидніше що людей без магії часто одружують ще зовсім молодими. А от сильна магічка може роками чекати відповідного нареченого. То що їй робити весь цей час?

   — Мене теж уже намагаються видати заміж, — тихо мовила я.

   — З огляду на твій потенціал, дивуюся, що хтось узагалі наважується тебе змушувати.

   Вона усміхнулася, приклала долоню до дверей і ніби до чогось прислухалася.

   — Тож, враховуючи дівчат, які чекають на свого єдиного й не мають права на розваги, я створила нішу, якої більше ніде немає.

   Лайла штовхнула одні з дверей і запросила мене всередину. Біля стіни стояла невелика кушетка, поруч — тумбочка з фруктами. Навпроти всю стіну займала прозора перегородка. Я завмерла від несподіванки. Одна справа — уявляти, і зовсім інша — бачити на власні очі.

   Поглянувши на Лайлу, помітила її усмішку. Вона жестом запросила мене сісти на кушетку.

   — Вони нас бачать? — пошепки запитала я, не відводячи погляду.

   — Ні. Вони бачать лише себе в дзеркалі. Але вже знають, що за ними спостерігають.

   — І вони нормально до цього ставляться?

   Лайла тихо розсміялася й дістала келихи вина з ніші в стіні.

   — Для декого сама думка про те, що їхня близькість може когось хвилювати чи захоплювати, додає гостроти відчуттям. Дуже часто такі відвідувачі стають емоційнішими й розкутішими.

   Я озирнулася навколо, підійшла впритул до скла, торкнулася його долонею й випустила імпульс бажання. Енергія миттєво розчинилася.

   — Це принцип нашої академії.

   — О, так. Скажімо, я створила цей заклад за принципом підживлення й розподілу.

   — Тобто вам не треба нічого робити, окрім як живитися від стін?

   — По-перше, на "ти". По-друге, ти міряєш по собі.

   Вона підійшла зі спини, торкнулася пальцями моєї шиї й прошепотіла на вухо:

   — Мені подобається те, чим я займаюся.

   По тілу пробігло дивне тремтіння.

   — Вони платять, щоб робити це під наглядом. Ти платиш, щоб дивитися й отримувати задоволення, оскільки іншого способу не маєш. А я отримую все від усіх.

   — А якщо я не знаю, як отримувати це задоволення?

   Пара за склом уже перейшла на новий етап, і, здається, я намагалася запам'ятати кожен рух. Повернула голову набік, дивуючись, що таке взагалі можливо. Наче потім доведеться складати іспит за побаченим. Хоча, можливо, це й не найгірша ідея.

   Але все ж мені стало цікаво, що роблять у таких випадках, коли дівчина зовсім не має досвіду.

   — Дуже часто матері приводять сюди своїх доньок. Бо батьки люблять усе забороняти й удавати, що проблеми не існує. Тож я обговорюю це питання зі старшою, а потім пропоную робітниць, які допоможуть, або євнухів, які можуть навчити всього необхідного без проникнення.

   — Як так вийшло, що ти намагалася перевірити мої стосунки з Навірісом та Азраелем, а тепер ми обговорюємо твій доволі цікавий бізнес?

   Вона ледь торкнулася губами моєї щоки й повернулася до кушетки.

   — Ти знаєш, що твоє серце вже зайняте? Інакше ти б не встояла.

   Я здивовано розвернулася до неї. Навіть розгубилася. Потім теж підійшла до кушетки й сіла поруч.

   — А якщо мені подобаються виключно хлопці?

   — Я не помиляюся.

   Ми довго дивилися одна одній в очі. Але який сенс у цій грі, якщо мене цікавить зовсім інше?

   — І ці матері не бояться, що їхні доньки раптом зрозуміють, що їх приваблюють саме жінки, і продовження роду накриється демонячим казаном? Не боїшся претензій? — хитро запитала я.

   — Я ж не дурна. Мої управительки навчені помічати таке одразу.

   — Ого. Як же це все цікаво.

   Мовила я і знову поглянула на пару, яка без поспіху й з видимою насолодою продовжувала задовольняти одне одного дивним для мене способом.

   Чоловік якийсь час пестив жінку губами й язиком, а вона стогнала й вигиналася від його дотиків. Я навіть не думала, що так теж можна приносити задоволення. А коли він відкинувся на ліжко, дозволяючи їй перехопити ініціативу й повторити те саме, але тепер уже з ним, я остаточно зрозуміла, наскільки мало знаю про близькість між чоловіком і жінкою.