15.3

   Навіріс уважно вислухав мене і тільки тоді відповів:

   — Він демон гніву. Тож перепади настрою для нього — це нормально. Ніколи не думай, що він роздратований саме через тебе. Навпаки, він занадто переймається твоєю цілісністю. Тому в цьому питанні можеш заспокоїтися. І щодо контракту теж не хвилюйся. Я впевнений, що ти ніколи не дозволиш собі використовувати його сили та енергію подібним чином.

   Він зупинився, заглянув мені в очі й з хитрою посмішкою запитав:

   — А що щодо мене?

   Я не одразу зрозуміла, на що він натякає. У спілкуванні з Навірісом дуже легко забути, що він бачить і відчуває значно більше за інших. Не дарма ж він командує загоном "знаючих". Я тихо розсміялася зі своєї розгубленості.

   — Ти настільки звичний у своїй манері спілкування, що коли стаєш серйозним, це вибиває мене з колії. Ніби поруч стоїть зовсім інший ельф. Не той, до якого я звикла.

   Кілька секунд він мовчки дивився на мене, а потім розсміявся і рушив далі.

   — Дякую за відвертість. Ти навіть не намагаєшся хитрувати.

   Я лише знизала плечима і пішла слідом.

   — А який сенс від тебе щось приховувати. Тим паче, що я впевнена, що це неможливо. — тихо мовила я.

   — Оце вже правильний підхід. А до моєї манери спілкування звикнеш.

   Коли поверталися до нашого імпровізованого табору, відчула неймовірний аромат їжі. Ледь не зірвалася на біг, бо виявилося, що ми добряче зголодніли. Навіріс теж прискорився. Азраель відігнав нас від столу й відправив мити руки.

   Думала вмоститися за стіл, але помітила, що Навіріс обрав місце біля вогнища, жваво розповідаючи щось другові. Я теж підійшла до них. Азраель запропонував сісти ближче до вогню й передав тарілку з їжею. Поглянула в тарілку. Там була якась каша з м'ясом.

   — Звикай. У таких відрядженнях не буде вишуканих страв, — посміхнувся демон.

   — Лір навчав мене саме такої кухні, — відповіла я, сідаючи на місце.

   — Тоді не буде проблем у цьому плані. До речі, що до Ліра?

   — Я поки його підживлюю, але вже повністю розірвала зв'язок. На наступній відпустці проведу ритуал для укладення його контракту з Орієнною, — відповіла я, насолоджуючись неймовірно смачною вечерею.

   — Ого, вирішила не відпускати його зі своєї сім'ї? — запитав ельф, уважно за мною спостерігаючи.

   — Він у моїй сім'ї вже вісім років, тож знає усі внутрішні справи, — відповіла я, простягаючи тарілку демону. — А можна ще?

   — Мені приємно, що тобі сподобалося, — з посмішкою додав мені ще порцію. — Чай будеш?

   Хитнула головою на знак згоди.

   — А в чому можуть бути проблеми для мене?

   — Спати доведеться на матрацах або навіть на шкурах. Через неможливість використання магії в першу чергу ти будеш мерзнути. І ванної чи душу не буде. Ще через цю ж причину використовувати схованки теж не буде можливості. Тож незручностей вистачатиме, — відповів Азраель, простягаючи чашку з чаєм і ставлячи поруч зі мною цукерки.

   Завмерла, шоковано поглянула на нього. А він продовжив свої справи, не звертаючи на мене уваги.

   — Все, що ти перерахував, не є серйозною проблемою. І достатньо легко вирішується. Тож не переймайся через це.

   Демон кинув короткий погляд на мене й сів поруч із Навірісом.

   — Із завтра почнемо тренування і спробуємо виживання без магії, — мовив веселий ельф.

   Я погодилася і, поки Азраель прибирав посуд та займався нагрівом води, сиділа, повільно попиваючи чай, ласувала цукерками й з цікавістю спостерігала за ним.

   От що значить похідні відрядження. Немає статусу, значення крові, сили. Лише чергування і розуміння одне одного.

   Нашу команду майже завжди кидали в більш-менш гідні умови. Маєтки, таверни, та хоч заміські будинки. Те, що помічників не було, нас не турбувало, а от щоб повністю в такі умови нас ще не кидали. Мабуть, потроху готували.

   Хоча, з іншого боку, я з Лорі — формуляри, тож нам створювали умови, щоб ми краще виконували свою справу. А от як живеться Сорінару зараз чи як Ксар виживав на своїх завданнях — невідомо. Побут ми ніколи не обговорювали, цікавіші були самі справи.

   Перед сном підготували відро з теплою водою. Чоловіки були першими, мене запустили останньою. Навіріс просто пояснив: обтерти себе мочалкою з теплою водою — і все.

   Було трохи ніяково, але якщо я вже погодилася брати участь у цій команді, то маю спокійніше до всього цього ставитися.

Вже коли вдягалася і збиралася винести брудну воду, почула тихий голос Азраеля:

   — У тебе все гаразд? Можливо, потрібна допомога?

   Я розгубилася і ледь не впустила відро. Миттєво щоки спалахнули.

   — Не зрозуміла? — майже пошепки запитала я.

   — Азраель, ти б хоч пояснив крихітці, що пропонуєш допомогти винести воду, а не вимити її тіло.

   Ззовні запала незручна тиша. Я чомусь ніяк не наважувалася вийти.

   — Як же цікаво за вами спостерігати, — мовив недоельф.

   І спокійно зайшов усередину, забрав відро з моїх рук і вийшов.

   — Все, можете готувати спальні місця.

   Тільки після цього зайшов Азраель, уникаючи погляду.

   — Я просто хотів допомогти. Та й довго ти тут була.

   Розклав матраци, ковдри. Я тихенько сиділа в кутку й розчісувала волосся.

   — Тобі ніяково поруч зі мною? — вирішила спробувати порушити цю тему.

   Він завмер, обдумуючи мої слова, а після сів навпроти.

   — Мені важко до цього звикнути. Я постійно поруч із тобою маю контролювати свою кров, щоб тебе не налякати, не відштовхнути, бо ти нам необхідна.

   — Може, не варто себе постійно контролювати. А краще навчитися довіряти. Я розумію, ким моя тітка є для тебе, але це не привід постійно бути напруженим.

   Посміхнувся у відповідь.

   — Я почув тебе і постараюся розслабитися, тож не дивуйся і не лякайся сама.

   Заплела косу, підвелася зі свого місця і простягла йому руку. Потиснув її й пішов до свого матраца.