14.1

   Опинившись у моїй схованці, він одразу звернув увагу на непрозорий бар’єр і навіть підійшов ближче.

   — Що тут відбувається? — насторожився він, торкаючись бар’єра.

   — Ще не зрозуміло. Розбираюся.

   Поглянув уважніше, але допитуватися не став. Виклав на стіл папери.

   — До наступного завдання маєш уважно ознайомитися з цим і підписати. А ще… Я розумію, що в тебе своєрідні домовленості з Ліром, але або вступайте з ним у контракт, або відсторони його від своїх таємниць і схованки.

   — У мене контракт із Рейв, тож ще один я не хочу. А чого саме від схованки?

   — Взагалі тут усе описано. — Ткнув пальцем у папери. — У тебе буде доступ до наших схованок, як у нас до твоєї.

   Помітив, як у мене загорілися очі, й навіть легко посміхнувся, але одразу ж посерйознішав.

   — Не до всієї схованки, а лише до основної кімнати. Щоб була можливість передати якусь важливу інформацію, не відволікаючи від основної справи викликаючого. — На мене ковзнув хитрий погляд. — Тож до моєї бібліотеки доступу не буде. Тільки в моїй присутності.

   Я трохи насупилася, навіть руки схрестила на грудях і зробила вигляд, що ображена.

   — А я сподівалася, буде доступ до комори із цукерками.

   Розслабився і підійшов ближче.

   — Вмовила. До комори буде доступ.

   — Дякую. Це саме те, що я хотіла почути. — Сіла за стіл, беручи до рук документи. — А коли наступне завдання?

   Простежив за моїми діями.

   — Повчати не буду. Впевнений, що ти й без цього серйозно до цього поставишся. Про завдання ми дізнаємося за дванадцять годин до його початку. Цього часу має вистачити, щоб закрити дрібні справи й домовитися зі своїми контрактниками.

   Поглянула на нього, розуміючи, що це він зараз про себе говорить. Це ж як треба було вляпатися в контракт на таких нерівноправних умовах.

   — Ще одне. Працюючи на такому рівні, ти багато можеш дізнатися про своїх напарників. Ця інформація не підлягає обговоренню зі сторонніми. Натяк зрозуміла чи пояснити? — Підійшов майже впритул і навис наді мною.

   Я примружила очі.

   — Поясни.

   Глибоко вдихнув, видихнув, прикрив очі й відвернувся.

   — Ні Лорі, ні Рейв нічого не мають знати. Те, що чуєш між нами, залишається між нами.

   — Заспокойся вже. Я все зрозуміла. Здається, тобі я вже довела, що спроможна тримати язика за зубами.

   Різко розвернувся.

   — Про що саме?

   Хотіла беземоційно сказати, що між нами й так уже достатньо секретів, але язик не повернувся. Відчула, як щоки спалахнули, і тільки прикусила язика.

   — Добре, вважатиму, що перевірку пройшла. А тепер іди відпочивай. Коли будемо обидва вільні, із Навірісом налагодимо зв’язок між нами. А ти до цього часу розберися з умовами.

   Ще один короткий погляд на мій бар’єр — і він зник.

   — А подякувати за вечір? — ображено прошепотіла я. — Я вже звикла.

   — Дякую.

   Десь у голові почула його відповідь і навіть сіпнулася. До цього доведеться звикати.

   Прибравши договір до столу, я переглянула все, що ще лежало переді мною. Намагалася підібрати правильні слова для розмови з Ліром, але нічого путнього не спадало на думку. Зрештою вирішила діяти за обставинами.

   — Лір, — покликала я.

   — Привіт. Дивлюся, справ у тебе побільшало. Уже зовсім доросла, навіть не радишся зі мною, — якось сумно мовив він.

   Я тільки злегка посміхнулася.

   — Діти дорослішають і починають самостійне життя.

   Сів навпроти й уважно подивився на мене.

   — Ти збираєшся відмовитися від наших домовленостей?

   — Не зовсім.

   Лише вимовивши це, я остаточно зрозуміла, як саме хочу все вирішити.

   — Як вважаєш, контракт з Орієнною тобі підійде?

   — Ти хочеш, щоб я уклав контракт із твоєю сестрою?

   — А чому ні? Ти надто багато знаєш про нашу сім'ю. Юнеліс не підійде — їй потрібен бойовий демон. А от з Орієнною ви могли б гори звернути.

   — Не найгірший варіант, — задумливо відповів він. — Останнім часом у них сил стало більше. Контракт вони потягнуть. Та й шукати когось нового, вводити його в справи вашої родини немає сенсу. А з Орієнною ми точно знайдемо спільну мову.

   — Тоді вирішено. Під час наступної відпустки ми завершимо нашу домовленість, а ти укладеш контракт із сестрою.

   — А зараз що?

   — А зараз я закриваю тобі доступ до своїх справ і до схованки. Але не переймайся, енергетичну підтримку продовжу. Тож із твоєю сім'єю все буде гаразд.

   Лір усміхнувся, хоча в його погляді все ще залишався смуток.

   — Сумно буде без усього цього.

   Лір окинув поглядом мою схованку й затримався на коробці цукерок, що стояла на тумбочці біля ліжка.

   — Ого, це ж ті самі цукерки, які тобі батько привозив у дитинстві. Пам'ятаю, іноді тягав їх у твоєї мачухи, щоб ти могла поласувати. Те стерво чудово знало, як ти їх любиш, і спеціально не давало.

   Я тільки хитнула головою й з ніжністю відкрила коробочку.

   — Будеш?

   — Не відмовлюся, — одразу пожвавішав Лір і взяв декілька. — Їх зараз не так легко дістати. Після того як орки випалили мигдалеві сади ельфійських земель, вони стали справжнім дефіцитом.

   — А мені пообіцяли хоч щодня приносити.

   — Цей хтось тобі чимось завинив? — розсміявся Лір, ховаючи одну цукерку в просторову кишеню.

   Я взяла собі одну, а коробку простягнула йому.

   — Бери. Сім'ю пригостиш.

   — Це неправильно. Тебе пригостили, а я...

   — Бери. Я хочу поділитися. Тим паче в мене ще є. Але й та коробочка вже відкрита.

   — Дякую, — нарешті погодився він.

   Після нашої короткої розмови Лір роздягнувся й повернувся до мене спиною. Поверх старої пентограми я вивела нові символи, дещо змінила структуру й остаточно заблокувала її. Після цього відпустила його відпочивати.

   А сама засіла за ознайомлення з документами, які видав мені Азраель. Нічого суттєво відмінного від звичайних контрактів. Не розголошувати інформацію, спрацюватися з напарником, дотримуватися домовленостей. Довіра й взаєморозуміння були основою співпраці. Фактично ми мали навчитися розуміти одне одного без зайвих слів. Хоча це не виглядало надто складним, враховуючи наш зв'язок. Я так розуміла, що для початку мене братимуть на простіші завдання, щоб я поступово влилася в роботу.