12.1

   Ранок видався важким. Лягати спати пізно перед важливою операцією — дурна ідея.

   Ми з подругою сходили на обід. До нас підсів Варгул і повідомив місце проведення вечірки. Здавалося, він був неймовірно щасливий, що ми не відмовилися.

   До самого вечора ми з Лорі просиділи в кімнаті. Відьма змушувала мене випивати зілля одне за одним: від відведення очей, від отруєння — причому одразу декілька різновидів — від впливу та ще бозна-чого.

   Коли з'явився Навіріс, він із цікавістю спостерігав, як Лорі буквально благає мене вдягнути заговорену білизну. Ми навіть не одразу помітили його присутність.

   — Ти вважаєш, що мене там спробують зґвалтувати? — втомлено прогарчала я.

   — Я прораховую всі можливі варіанти. Тож не сперечайся й одягай.

   — Моя білизна мені подобається більше.

   — Крихітко, а давай я оціню, яка білизна на тобі сидить краще, і сам оберу варіант?

   Я різко розвернулася до ельфа.

   — Оцінюй свою майбутню дружину. І взагалі, мій організм тепер навіть алкоголь не помічає завдяки всім її пересторогам. — Махнула рукою в бік відьми.

   — Ілоріно, ти справді вже можеш заспокоїтися. — Навіріс підійшов до відьми й поклав руки їй на плечі. — Поруч із нею буде Азраель, а він уб'є будь-кого заради...

   Він не договорив і мовчки поглянув на мене.

   — Заради неї? — хитро перепитала Лорі, розвертаючись до ельфа.

   — Заради справи, — незворушно відповів він.

   Глибоко зітхнувши, Навіріс сів за стіл і жестом покликав нас до себе. Ми теж сіли навпроти.

   — Слухайте уважно. Тейра йде розважатися з Азраелем. Без переходів і без додаткових магічних хитрощів. Ми з тобою залишаємося тут і чекаємо.

   — А можна не в моїй кімнаті? — одразу заперечила я.

   — Давайте в моїй. Мені ще треба підготуватися, — запропонувала Лорі.

   — Мені без різниці. У мене є зв'язок з Азраелем. Навіть якщо він не зможе відкрити перехід, то короткий імпульс точно надішле. Тож ми чекаємо сигналу. Без нервів і паніки. — Серйозно подивився на Лорі. — Я цього дуже не люблю.

   — Та я вже зрозуміла. — Відьма ображено насупилася. — Просто хвилююся за сестру.

   — Твоя мама знає, що в неї тепер є ще одна донька? — з усмішкою запитав він.

   — Так. Я її попередила, — тихо відповіла Лорі.

   Я здивовано подивилася на свою тепер уже сестру й несподівано обійняла її. Від її слів на душі стало неймовірно тепло. Виходить, відьомське суспільство готове прийняти мене до своїх лав. А з огляду на те, що в мені теж є відьомська кров, ця процедура значно спрощувалася.

   Після всіх приготувань ми змусили ельфа відвернутися, щоб я могла перевдягнутися.

   — Чого ти соромишся? Ми з тобою взагалі-то зустрічалися.

   — А тепер уже ні. — весело відповіла я.

   Потім він переніс нас до кімнати Лорі. Відьма теж обрала гарну сукню й одразу її вдягла.

   — Чому Азраелю дозволено було дивитися на відьму, а мені ні?

   Я шоковано підійшла до нього майже впритул і прошипіла:

   — Тобто Азраель тобі все розповідає?

   Навіріс навіть сіпнувся від моєї реакції та відступив на крок.

   — Я просто переглянув його спогади. Мені потрібно було знати, про що ви говорили і який саме ритуал проводили. — уже спокійніше відповів він.

   — Як цікаво. — протягнула я. — Тоді ти й так бачив Лорі. Чого тепер прибідняєшся?

   — Це частина нашого зв'язку. Щоб не витрачати час на довгі пояснення, ми переглядаємо спогади одне одного.

   — Тобто нашу майже близькість він теж бачив? — випалила я раніше, ніж встигла подумати.

   Ельф кинув на мене хитрий погляд.

   — Тільки якщо спогади стосуються справи. — Нахилився до мене. — Хоча ось ця твоя реакція вже цікава. Я поки не зрозумів, стосується вона справи чи ні.

   — Не стосується. — твердо відповіла я й підійшла до неймовірно гарної відьми.

   — Ого. Та ви, дівчатка, будь-кого з розуму зведете. — Він уважно оглянув нас з ніг до голови. — Тепер можу відкривати перехід для Азраеля?

   — Так, звичайно. — задоволено відповіла Лорі. — Шкода тільки, що цю сукню вдягаю лише для того, щоб демон перейняв мій образ.

   — Наступного разу ще вдягнеш. — усміхнулася я.

   — Не факт. — сумно мовила вона, повертаючись до мене. — Усе залежить від того, що буде відбуватися на тій вечірці.

   Поки ми з Лорі розмовляли, у кімнаті відкрився перехід, і за мить поруч із нами опинився Азраель. Уважний, прискіпливий погляд одразу ковзнув по нас.

   Лорі покрутилася перед ним, старанно вивільняючи ауру передчуття вечірки. Він ніби прийняв ці емоції, дозволяючи їм торкнутися себе.

   Коли демон поглянув на мене, я ледь не покрутилася перед ним так само. Вчасно схаменулася й відвела очі. Та в дзеркалі все одно помітила, як він роздивляється мене. Ніби запам'ятовував кожен вигин мого тіла. Від цієї думки я навіть розгубилася.

   — Бачу, що готові, — тихо мовив він.

   Прикрив очі, глибоко вдихнув — і поступово перед нами почала вимальовуватися ще одна Лорі. За енергетикою вона майже не поступалася моїй відьмочці.

   Я шоковано підійшла до псевдо-Лорі й торкнулася її руки. Імпульсом магії змусила проявитися символам на долоні. Вони справді з'явилися, але трохи відрізнялися від тих, що були в неї. Провела пальцями по них, намагаючись зрозуміти, що саме бачу.

   — Крихітко, у вас, я дивлюся, цікаві стосунки, — несподівано заговорив Навіріс.

   Я не одразу відвела погляд від символів.

   — Так. Ми дуже близькі, — майже пошепки відповіла Лорі ще й із придихом.

   — От же ж бешкетниці. Я майже повірив у ваші не зовсім сестринські стосунки, — продовжив веселитися ельф.

   Я ніби й не чула тієї розмови. Підняла очі й подивилася просто в очі дівчині, яка стояла переді мною.

   — Що означають ці символи? Вперше таке бачу.

   — Пізніше поясню, — хрипко, але вже голосом відьми відповіла копія.

   Взяла її за руку й повернулася до Навіріса та Лорі.