10.3

   Я продовжувала стояти, намагаючись зрозуміти, із чим саме пов'язана така активність.

   — Взагалі-то на те вона й схованка, щоб бути безпечною, — тихо мовив хлопець.

   — Мій батько сам обирав це місце. І я впевнена, що він його перевірив. А Безодня, як ти розумієш, не те місце, де життя зазвичай кипить. Тож доведеться все це перевірити.

   Поглянула на Ліра, який тихенько стояв у дальньому кутку й помітно стримував свій первинний страх.

   — Поясниш? — запитала я.

   Та погляду від бар'єра не відводила. Він уже помітно тріщав під вагою створінь.

   — Може, спочатку посилимо захист, а потім поговоримо? — запропонував Сорінар, торкаючись бар'єра.

   У ту ж мить усе знову заворушилося. Здавалося, ніби мешканці Безодні прокинулися й почали зливатися в один живий організм.

Сорінар різко відсмикнув руку й здивовано поглянув на мене.

   — Воно реагує на вас обох, — тихо мовив Лір. — Особливо, як я зрозумів, на ваші стосунки... і на тяжіння одне до одного.

   Бар'єр розлетівся вщент. Сорінар відреагував миттєво — опинився поруч зі мною, виставляючи перед собою магічний меч.

   Я навіть не ворухнулася. Лише зараз зрозуміла, чому батько завжди наполягав на багатошаровому захисті. І чому кожен наступний шар мав бути міцнішим за попередній.

   — Батько хотів, щоб я бачила наслідки, але так і не пояснив, від чого саме, — мовила я, торкаючись плеча Сорінара.

   Ще кілька митей він дивився на те, що відбувалося за межами захисту, а потім прибрав зброю й поглянув на мене з цікавістю.

   — Скільки в тобі ще секретів?

   Я лише усміхнулася у відповідь, і ми обоє подивилися на Ліра.

   — У мене ніяк не виходило виявити закономірність цієї активності. Але я помітив, що поки ти на навчанні або у відрядженнях — тут спокійно. Тому почав уважніше спостерігати за тим, що відбувається під час твого відпочинку.

   На мить замовк.

   — Коли ти була в маєтку Нер'Саелів, Безодня теж оживала. Не постійно — уривками. Тоді я й замислився: а що, якщо мешканці реагують саме на вас?

   Лір важко зітхнув.

   — Довелося пригадувати, що саме відбувалося під час найсильніших сплесків активності. І сьогодні я спеціально чекав тут. Знав, що у вас вечір без справ і що ви залишитесь наодинці.

   Він відвів погляд.

   — Вибач. Я не стежив за тобою і не підслуховував.

   По спині пробіг мороз. На мить стало моторошно від самої думки, що він міг би це робити. Але це відчуття швидко витіснив інший спогад. Навіріс і Азраель. Тоді вони теж намагалися дістатися до моєї схованки через Безодню. І саме перед цим невинний поцілунок несподівано перетворився на щось значно більше, а бажання залишитися поруч із Сорінаром стало майже нестерпним.

   — Доведеться це дослідити, — твердо мовила я.

   — Не так я розраховував провести цю ніч, — пробурмотів хлопець, стаючи поруч.

   — То це була не випадковість?

   Він поглянув на мене з легкою усмішкою й навіть узяв за руку. Але за бар'єром знову почався рух. Сорінар швидко відпустив мене й навіть зробив крок убік.

   — Ні, не випадковість. Останнім часом я все частіше ловив себе на думці проявити ініціативу. Але внутрішня боротьба з бажаннями батька щоразу зупиняла мене. Цього разу я просто вирішив відпустити ситуацію.

   Я не знайшлася, що відповісти. Тож вчепилася за значно зрозумілішу проблему.

   Безмежно вдячна Ліру за його спостережливість. Але сама думка, що він може розповісти про це Вейнарх, не давала спокою. Вона очолює Дім Чорного Попелу, а її Дім прихильний до Тар-Вейсів. А контракту між нами немає.

   Різко розвернулася до Ліра.

   — Лір'Таексе, забудь про моє прохання спостерігати за Безоднею. Займися пошуком контрактного мага. Моє слово — печать і закон.

   Вклала в наказ максимум сили й запечатала один із символів на своєму плечі. Потім повторила те саме з Ліром і повернула захисту непрозорість.

   Він здивовано хитнув головою та озирнувся навколо.

   — Ви бажаєте попрацювати у схованці?

   — Так. Тож можеш іти відпочивати.

   Легенько підсилила його імпульсом сили. Лір кивнув і зник.

   — Навіщо ти це зробила? — запитав Сорінар, який під час процедури забуття старанно прикидався статуєю.

   — У нас із ним немає контракту. А його Дім підпорядковується Безликим. Якщо вони дізнаються, що ти теж можеш бути пов'язаний із кров'ю Іл'Аріс, це стане дуже небезпечним.

   — Усе знову впирається в Тар-Вейсів.

   — Вони зараз займають найвищі позиції в демонічному світі.

   Сорінар задумливо схилив голову.

   — І як сталося, що їхній спадкоємець загруз у довгостроковому контракті з твоєю тіткою?

   — Подробиць я не знаю. Лише те, що Дамірана цілеспрямовано викликала саме Азраеля. На той момент вони були рівними за силою. А от чому він погодився — для мене загадка.

   Сорінар важко зітхнув.

   — Можливо, на зло батькові.

   Я лише знизала плечима. Коли все життя намагаєшся чинити опір тому, хто тебе ламає, іноді можна вплутатися і в значно більші дурниці.

   — Даси мені кілька хвилин? Я повернуся до себе й візьму дещо для дослідження.

   — Звичайно.

   Він відкрив перехід і навіть зробив крок у мій бік, ніби збирався щось сказати чи зробити. Але вчасно зупинився. Винувато усміхнувся й зник у переході.

   Поки Сорінар був відсутній, я теж перевдяглася в зручний одяг і почала готуватися до вилазки за межі схованки. Заодно серйозно замислилася над навчанням роботі з переходами. Магія вже стабілізувалася. Розривів більше не мало виникати. Отже, просторові коридори нарешті повинні почати мені піддаватися.

   По поверненню Сорінара я обережно створила коридор назовні, і ми, не використовуючи магію, вирушили збирати матеріал у пробірки. Потрібно було зрозуміти природу цієї активності та з'ясувати, кого саме притягує до моєї схованки.

   Майже всю ніч ми блукали темними закутками Безодні, спостерігаючи за мешканцями. Іноді кидали імпульс сили вбік, щоб підсвітити територію або відволікти від себе особливо допитливих створінь.