9.3

   — Ви мали б уже одружитися. Це єдина ваша ціль у житті. — недобро прогарчав він.

   — Ми це зробимо. Трохи пізніше. Здається, з цим питанням ми вже розібралися, — спокійно відповів Сорінар.

   — Ти ніколи мене не слухав. Усе життя робиш наперекір мені. — Чоловік відвернувся до вікна, старанно змушуючи себе заспокоїтися. — Дайте клятви перед ритуальним каменем, і обіцяю більше не торкатися цієї теми. Живіть як хочете. Діставати вас не буду.

   — Тільки нас? — уточнив Сорінар.

   Лорд кинув недобрий погляд на дружину.

   — Усіх.

   — Добре. Ми даємо клятву, а ти не чіпаєш нас до завершення навчання.

   — Обіцяю.

   — А в наступну мою відпустку леді приїде до мене в гості, — весело втрутилася я в їхню напружену розмову.

   Старший Нер'Саель насторожено поглянув на мене.

   — Не зрозумів. Для чого вам це?

   — Хочу познайомити леді з молодшими сестрами, — так само легко відповіла я.

   — Я не проти. Робіть що хочете. Тільки дотримуйтеся умов.

   Усміхнулася йому у відповідь і підвелася з місця.

   — Уже час снідати. Я неймовірно зголодніла.

   Чоловік насторожено поглянув на мене. Леді, навпаки, виглядала щасливою, а Сорінар явно почувався переможцем.

   Оскільки лорд не був представником крові, то й не мав права бути присутнім на ритуалі. Тож ми втрьох спустилися до каменя. Я здивувалася його розміру. Він ніби був відколотий від чогось значно більшого. Але як таке взагалі можливо? Торкнулася поверхні й відчула у відповідь лагідне тепло.

   — Я не збираюся йти на поводу в батька. Тож можу дати клятву на вірність і підтримку в будь-яких рішеннях, — спокійно мовив Сорінар, спостерігаючи за мною.

   Я ж у цей час вирішила спробувати вплинути на камінь чужого роду. І він підкорявся. Від цього я здивувалася ще більше.

   — А твій батько сподівається, що ми дамо клятву на вічне кохання і одразу ж займемося ним тут? — запитала я, змінюючи й підсилюючи деякі символи.

   — Можливо, — невпевнено відповів хлопець.

   — Як ти це робиш? — збентежено запитала леді.

   Я підвела на них погляд і помітила настороженість в їхніх очах.

   — Треба вивчити це питання.

   — Тобто наш рід має тобі підкорятися? — задумливо мовив Сорінар.

   Я лише знизала плечима. Вмостилася зручніше на камені, і хлопець повторив за мною. Леді поклала руки нам на голови. Ми обрали найбезпечнішу для себе клятву, виконали всі формальності й цілком задоволені повернулися нагору.

   Лорд Нер'Саель уважно придивився до нас і, здається, залишився задоволений побаченим. Після чого пішов у своїх справах.

   У його присутності ми не ризикували відвідувати таємну бібліотеку. Він міг відчути якусь активність, тому вирішили не випробовувати долю.

   Останні вечори проводили за прогулянками й розмовами. Навіть старанно намагалися відшукати у своїх стосунках пристрасть. Іноді це майже вдавалося.

   Леді пообіцяла до свого від'їзду розібратися з бібліотекою, щоб не залишати по собі жодних слідів.

   Повернувшись до академії, я ледь не була задушена Рейв і Лорі.

   — Ну як відпочили? У вас уже все серйозно? Ви вже заручені? — першою накинулася з питаннями Лорі.

   Сорінар уважно поглянув на божевільних дівчат, поцілував мене в скроню і попрямував до своєї кімнати, залишаючи мене сам на сам із двома хижачками, ласими до подробиць.

   — Як ваша пристрасть? Іноді я щось відчувала, але ти ніби закривалася від мене, — одразу підхопила Рейв.

   — Заспокойтеся, будь ласка. І давайте спочатку дійдемо до кімнати, а вже там поговоримо, — поглянула я на дівчат, особливо на надто щасливу Лорі. — І я хочу дізнатися, чому ти так швидко зникла. Навіть не попрощалася зі мною.

   Лорі обійняла мене, а потім схопила за руку й потягла до кімнати. Рейв одразу рушила слідом.

   Зайшовши всередину, дівчина навіть не дала нам сісти.

   — Коли ми повернулися, він не дав мені часу навіть подумати! — обурено вигукнула вона, починаючи ходити кімнатою. — Уявляєш? Я ще тільки збиралася вирішити, як саме подовжити його страждання, а він фактично мене вкрав.

   Ми з Рейв переглянулися, але перебивати не ризикнули.

   — Виявляється, його мама вже чекала нас із готовим переходом. Все було сплановано! Все! — вона розмахнула руками. — А коли я почала обурюватися їхньою витівкою і попередила, що моя мама їх навіть з-під землі дістане, знаєш що виявилося?

   Лорі театрально витримала паузу.

   — Вони її теж запросили!

   Вона схопила склянку з водою, зробила кілька ковтків і продовжила:

   — Мама прибула у всій відьомській красі. З амулетами, оберегами, ритуальними стрічками й навіть із мітлою. Справжня гроза нечисті. Я вже подумала, що зараз почнеться бійка.

   Рейв тихо пирхнула в кулак.

   — Але поки цей нахаба... тобто Хештар, — швидко виправилася Лорі, — перепрошував перед нею за свою поведінку і в подробицях розповідав про свої почуття до мене, його мама просто забрала мене до саду.

   На мить вона замовкла і вже значно тихіше додала:

   — У них там неймовірний сад...

   Після чого одразу насупилася, ніби згадала, що взагалі-то мала обурюватися.

   — І поки ми з нею гуляли й розмовляли, я якось зовсім непомітно для себе його пробачила.

   Лорі важко видихнула й нарешті впала на ліжко.

   — Якщо чесно, досі не розумію, як саме це сталося.

   — Тобто ти провела свою відпустку у свого нареченого? — хитро запитала я.

   — Ну не тільки тобі відпочивати у свого хлопця, — весело відповіла вона.

   — І як далеко ви зайшли?

   — Він виконав усе, що я забажала. Тож дуже далеко, — мрійливо протягнула дівчина і щасливо прикрила очі.

   Рейв лише схрестила руки на грудях і виразно поглянула на мене. Я продовжувала незадоволено дивитися у відповідь. Лорі відкрила одне око і підозріло примружилася.

   — Тільки не кажи, що у вас усе було не так?

   — Ми провели весь час у бібліотеці, — спокійно відповіла я.