2.2

   — То я теж винна. Тож догану нам обом, будь ласка, — тихо відповіла я, накриваючи стіл до вечері.

    Вейлдар поглянув на мене, а потім перевів погляд на притихлого Хештара.

   — У такому разі й тобі доведеться записати в особову справу некомпетентну поведінку. Хоча я майже впевнений, що твоя мати сама тебе знищить, коли дізнається про це, — відверто розсміявся він і вийшов.

    — Мене мама точно знищить, коли дізнається, — важко опустився на стілець інкуб.

   — А ми виконаємо свою роботу настільки добре, що магістр перестане з нас знущатися, — я підбадьорливо поплескала його по плечу.

    — Або вимагатимемо покарання для всієї команди, — підійшов до мене Сорінар і обійняв з ніжністю за талію. — Тоді в звіті по справі буде зазначено, що ми провалилися саме в командній взаємодії.

   — Для тебе це небезпечно, — обурилася я, насолоджуючись дотиками свого хлопця.

    Він поцілував мене в скроню й потягнув до столу. Ксар теж сів поруч і відразу засипав нас запитаннями.

   — А що сталося? Чого вона в такому стані?

   — Їй не сподобалася наша розмова з Тейрою, — відповів за мене Хештар.

   На диво вплив пастки на відьмі тримався декілька діб. Ми встигли і потренуватися з Хештаром, і з Сорінаром усамітнитися в бібліотеці вивчаючи матеріали.

   Зранку до кімнати зайшла змучена й виснажена Лорі. Підійшовши до мене, вона міцно обійняла.

   — Сподіваюся, вплив магістра вже зник?

   Вона лише поглянула на мене й знову сховала обличчя в моєму волоссі.

   — Благаю, не тисни так. У мене вже в очах темніє, — прошепотіла я, погладжуючи її по волоссю.

   Нарешті відьма відпустила мене й сіла поруч.

   — Як я могла в тобі засумніватися? Ненавиджу себе за це. Вибач, — простогнала вона.

   — Заспокойся, будь ласка. Усяке буває. Навіть сумніви в найближчих людях, — продовжила втішати я подругу.

   Без стуку до кімнати зайшов Вейлдар і уважно нас оглянув.

   — Через пів години зустрічаємося внизу.

   Після цих слів він так само безтурботно вийшов.

   — Ненавиджу інкубів, — роздратовано пробурмотіла відьма.

   — Не бреши хоча б собі, — усміхнулася я й побігла до душових.

   — Яка ж ти все-таки відьма! — вигукнула вона, наздоганяючи мене.

   На сніданку найтихішими були Лорі та Хештар.

   — Оскільки ці дні дехто був дестабілізований, — магістр коротко поглянув на відьму, — наші плани трохи змінюються. Піде лише Тейра. Лорі залишається поруч зі мною. І щойно демонолог мене викличе, я прокладу перехід для всіх нас.

   Хлопці вже відкрили роти, щоб заперечити, але магістр підняв руку, наказуючи мовчати.

   — Сьогодні повідомили, що вони почали пошуки жертв. Тож часу в нас небагато, щоб зацікавити нашою дівчинкою потрібних людей. Вбивств має бути мінімум. В ідеалі — щоб узагалі ніхто не загинув.

   — Ми ще не встигли достатньо заглибитися у справу, — незадоволено нагадав Сорінар.

   — Як бачите, справа не стоїть на місці. Вони шукають особливу жертву, здатну виносити дитя демона, якого намагаються викликати. А коли це не вдається, завершують усе оргією. Точніше, наругою, — роздратовано кинув демон.

   Я навіть ледь усміхнулася. Магістр це помітив і з викликом поглянув на мене.

   — Мене завжди дивувало це в демонах. Особливо в тих, хто має кров хітті. Ви ніби оберігаєте невинних і готові продемонструвати всю свою пристрасть лише тоді, коли це взаємно. Звісно, нижчих ми до уваги не беремо.

   — Яка може бути пристрасть і яке наповнення енергією, якщо партнер наляканий, затиснутий і готовий будь-якої миті зірватися? — відповів магістр, помітно заспокоюючись. — Давайте повернемося до справи.

   — Я вважаю, що якби ці ідіоти справді прагнули привести в цей світ демона, якому поклоняються, і хоч трохи розумілися на магії, то залучили б досвідчену, не цнотливу жінку з достатньо високим магічним рівнем. А так усе й справді виглядає як прикриття власних хтивих бажань.

   — От зовсім не сумнівався, що ти дійдеш саме такого висновку.

   — Але ж ми мали піти вдвох, — тихо мовила Лорі.

   — Якщо ви підете разом, то з вас двох виберуть саме тебе, бо зараз ти виглядаєш більш вразливою. А нам краще, щоб це була демонологиня. Розумієш суть?

   — Так, — невпевнено опустила очі відьма.

   — Якщо звична відьмочка не повернеться до цієї команди, я поскаржуся на вашу некомпетентність, — голосно мовив Вейлдар. У його голосі виразно відчувалася погроза.

   — А є шанс, що догани не буде? — запитала я, примружившись.

   — А ви мені подобаєтеся. І я сам колись був молодим та імпульсивним.

   Я клацнула пальцями.

   — Лорі, повертайся! Перейматися будемо пізніше. Зараз треба прискорено декого оскопити й повернутися до академії.

   За столом запала тиша. Я вже підвелася, збираючись іти, коли помітила шоковані погляди хлопців і магістра.

   — Що? Ви самі сказали нікого не вбивати й по можливості залишити всіх живими.

   Лорі ніби остаточно прийшла до тями й підскочила зі свого місця, хапаючи мене під руку.

   — Я не проти. Пішли підготуємо все необхідне. Пообіді зберемося на обговорення подальших дій.

   У кімнаті ми одразу взялися до роботи. Я готувала необхідні сигіли й вписувала їх у нові пентаграми. Лорі ж повністю зосередилася на зіллях — як відновлювальних, так і підсилювальних. Також ми посилили зв'язок між собою.

   Пообіді настав час обговорити наші ролі.

Зайшовши до їдальні, ми одразу звернули увагу на легку літню сукню. Неймовірно ніжну, у пастельних тонах, але неприродно відверту. Глибокий розріз уздовж стегна й надто відвертий виріз привертали до себе забагато уваги.

   — Мені цікаво, за легендою я втекла з борделю? — поглянула я на магістра.

   Було помітно, що він очікував зовсім іншої реакції. Навіть плечі трохи опустилися від розчарування.

   — Сукня неймовірно гарна. Я б навіть таку вдягла, але хіба що в першу шлюбну ніч. Упевнена, чоловік би оцінив.