2.1

   Усе було неймовірно смачно. Після вечері Ксар із магістром пішли наводити лад, а ми вчотирьох вирішили ще трохи поперебирати документи. Хештар тримався ближче до мене. Сорінар уже з цим змирився й переважно працював із Лорі. Іноді наші погляди перетиналися, і від цієї дрібниці на душі завжди ставало тепліше.

   Перед сном Лорі показала мені душові, і ми засіли в кімнаті, щоб трохи провести час разом. Останнім часом вона була надто емоційною, як для відьми, і це мене насторожувало.

   Коли відьмочка заснула, я звернулася до магістра по внутрішньому зв'язку з проханням побути в схованці. Цей зв'язок він створив одразу, щойно нас затвердили на цю справу. Магістр дозволив і нагадав, щоб я не засиджувалася. Опинившись у схованці, я відразу викликала Рейв. Демонеса, схоже, була зайнята й з'явилася не одразу.

   — Вибач, будь ласка, я ненадовго.

   У неймовірному шовковому халаті, накинутому просто на оголене тіло, вона невдоволено всілася за стіл. Я уважно простежила за нею, оцінюючи настрій сукуба.

   — Обіцяю, що швидко.

   Після цих слів вона трохи пом'якшала й усміхнулася мені, чекаючи на розмову.

   — Хештар попросив Лорі нічого не казати. Про тебе мови не було, тож у мене є питання щодо вашої хтивої крові.

   — Я знаю, що тітонька відмовилася його підживлювати.

   — Саме про це я й хотіла запитати. Що це означає?

   — Він відмовляється отримувати підживлення природним для себе способом, тобто через секс. Як я зрозуміла, його тягне саме до відьмочки, але він злякався цього потягу. Я ж казала, що сама була такою.

   Я лише кивнула, пригадуючи ту розмову.

   — А той із батьків, хто має таку саму природу, може підживлювати свою дитину, щоб урятувати її.

   — Ксаріель із тобою теж так робила?

   — Ні. Я не визнавала своїх почуттів і намагалася жити власним життям. Хоча моя мама готова нас підтримувати. А от тітка прагне пришвидшити дії свого сина. Він не є спадкоємцем, тож не прив'язаний до демонічних земель, — відповіла вона й якось неспокійно заворушилася на стільці.

   — Зрозуміла. Дякую. Іди вже відпочивай.

   Після зникнення Рейв я підійшла до захисного бар'єра, вдивляючись у темряву безодні. Руху майже не було, але все одно якусь активність можна було впіймати краєм ока — ледь помітну, ледь вловиму.

   — Лір, — покликала я. — Вибач, що так пізно.

   Він з'явився майже миттєво, помітно сонний, але при повному параді.

   — Що турбує господиню в такий час? — якось весело запитав демон.

   — Я тобі не господиня, і годі вже про це. Спостерігав за хаосом?

   Демон підійшов ближче й теж вдивився в темряву.

   — Періодично стежу за активністю, але поки не зрозуміло, із чим вона пов'язана. Усе відбувається ніби спонтанно, і я не бачу жодної закономірності. Або поки що не зміг її виявити.

   — Зрозуміла. Тоді продовжуємо спостерігати й посилюємо захист.

   Із цими словами я підійшла до бар'єра й старанно влила в нього магію.

   — Сьогодні ти витратила сили на інкуба. Можливо, не варто зараз себе виснажувати?

   — Можливо, вже час перестати так пильно за мною стежити? У тебе я вкладаю достатньо, тож тобі немає на що скаржитися.

   Він усміхнувся моїм словам.

   — Мене лякає, що наші стосунки дуже скоро завершаться, а я б ще хотів допомогти своїй сім'ї.

   — І за моєї участі підвищити становище рідні? — так само весело відповіла я, відходячи від бар'єра. — Не переймайся. Я впевнена, що ти вже цілком здатний працювати за контрактом як досвідчений помічник. Не всім потрібні охоронці чи підсилення найкращих рис. Комусь потрібен досвідчений радник або той, хто вміє впорядковувати справи.

   — Я це розумію. Але мене дратує думка, що я можу назавжди втратити можливість побачитися з тобою.

   Я здивовано поглянула на нього.

   — Хоч мій рід і вважають проклятим, помирати я поки не збираюся. Тож припини нервувати. Спершу розберімося з іншими питаннями. Іди відпочивай.

   — Тобі теж слід відпочити, — сумно поглянув він на мене й зник.

   Ще якийсь час я сиділа, вираховуючи нові імена. Це заняття завжди заспокоювало мене й допомагало впорядкувати думки. Та зрештою втома взяла своє, і я вирішила, що час спати.

   Повернувшись до кімнати в будиночку, я одразу вмостилася в ліжко.

   — Я ж просив не засиджуватися, — почувся в голові обурений голос магістра.

   — Вибачте, я не очікувала, що ви чекатимете.

   — І чим це наша дівчинка займалася в такий час? — уже спокійніше запитав інкуб.

   — Я творча особистість, тож вирахування імен дуже затягує, — так само спокійно відповіла я.

   — А тепер відпочивай. Завтра ви з Хештаром чергуєте.

   Зранку я прокинулася від стукоту у двері. Лорі невдоволено щось пробурмотіла й відвернулася до стіни. Відчинивши двері, побачила на порозі щасливого Хештара.

   — Ти просто диво! — несподівано привітався інкуб. — Завдяки тобі я почуваюся неймовірно.

   Відьма різко розвернулася й роздратовано поглянула на нас. Хештар усміхнувся їй із неймовірною ніжністю.

   — Вибач, що розбудили. Сніданок через годину, тож відпочивай.

   Лорі шоковано відкрила рота й поглянула на мене. Я лише знизала плечима та побігла в душ. Хештар пішов слідом, обережно прикривши за собою двері.

   Після душу ми взялися до підготовки. Точніше, інкуб роздавав вказівки, а я їх виконувала.

   — Що це за вистава була в нашій кімнаті? — запитала я, коли все було майже готово.

   — Я дослухався до твоєї поради й вирішив швидше розібратися в собі, — відповів він надто швидко.

   — У мене немає бажання грати з тобою в ігри. Тож або кажи як є, або ображуся і я. Будемо разом із Лорі тебе ненавидіти.

   — Ні. Двох ображених красунь моє крихке его не витримає. Учора я пояснив ситуацію Сорінару, бо він помітив магічне переплетіння між нами. А ще порадився з магістром.

   — Про Сорінара детальніше, будь ласка.

   — У нього унікальна будова магічного ока. Він бачить магічні взаємодії.