26.1

   На ранок ми ще навіть не встигли прокинутися, як у двері гучно постукали. Я незадоволено поглянула на Лорі.

   — Хочеш, я відкрию і відправлю до нижчих демонів будь-кого, хто стоїть за дверима? — прошипіла Лорі, підводячись із ліжка.

   Я посміхнулася їй, вкотре відчуваючи, як добре мати таку захисницю.

   — Сама впораюся. Дякую.

   Відчинивши двері, я побачила на порозі трохи пом'ятого Навіріса. Здивовано підняла брову.

   — З тобою все гаразд?

   — Привіт, моя... Нам треба поговорити.

   Я насторожено поглянула на Лорі. З чого це він раптом проковтнув своє звичне звернення?

   Лорі повільно підійшла до шафи, дістала рушник, потім узяла все необхідне для душу. Вона вже й сама чудово знала, де в мене що лежить. Проходячи повз ельфа, затрималася на кілька секунд.

   — Я в душ. І сподіваюся, що коли повернуся, моя крихітка не буде ображеною. Інакше я тебе знищу, — спокійно мовила вона й вийшла з кімнати, зачинивши за собою двері.

   Навіріс провів її поглядом із відчутною насторогою, а потім знову подивився на мене. Глибоко вдихнув.

   — Азраель хоч і не одразу, але розповів, які дурниці тобі наговорив. Одразу скажу: я не впливав на тебе так, як це роблять інкуби. Точніше, я так взагалі не вмію. Не моє це...

   — А як умієш? — його слова мене зовсім не заспокоїли.

   Він знову якось невпевнено зам'явся, торкнувшись волосся.

   — Скажімо так, вплив був не на бажання, а на зняття внутрішніх бар'єрів.

   — Не зрозуміла. Це як?

   — Твої бажання були тільки твоїми. Я просто вплинув на твої рамки. Можливо, це теж неправильно, тому що твоя сором'язливість і зніяковіння стримували б тебе сильніше. Але я дозволив собі трохи послабити твої запобіжники.

   — Тобто без твого впливу мої бажання були б такими самими? Просто я б через них постійно нервувала?

   — Так, — з полегшенням відповів він. — Я відчував твої емоції щодо мене і дозволив собі цей вплив.

   — Дякую, що пояснив, — з полегшенням мовила я.

   Зробив крок уперед і обережно обійняв мене.

   — І тобі дякую, що вислухала.

   — Що тепер? Ми більше не зустрічаємося?

   — Мабуть, краще дочекатися розв'язання прокляття, — трохи послабивши обійми, зазирнув мені в очі.

   — Слушна думка. Якщо я й справді твоя єдина, то нікуди не дінуся. А зустрічатися і постійно думати, де мої почуття, а де твій вплив, не дуже весело.

   У цей момент до кімнати зайшла Лорі. Схрестила руки на грудях і прискіпливо подивилася на нас обох.

   — Судячи з ваших обіймів, у вас усе гаразд?

   — Ні. Ми вирішили зачекати до знищення прокляття, — відповіла я, відступаючи від ельфа.

   — Все ж таки впливав? — несподівано загарчала Лорі.

   — Іди, я їй усе поясню, — швидко мовила я.

   Коли Навіріс зник у переході, я підійшла до подруги.

   — Знаєш, із такими захисницями, як ти і Рейв, мені більше ніхто не потрібен.

   Після душу я призвала Рейв. Вона з'явилася миттєво, хоч і виглядала помітно втомленою. Уважно вислухала подробиці моєї розмови з Навірісом, хмикнула й, на мій подив, навіть похвалила ельфа.

   Поки ми йшли до їдальні, я дізналася, що демонеса, ельф і Азраель майже всю ніч просиділи за випивкою. У якийсь момент до них ще приєднався Древалґ. Тепер зрозуміло, чому всі вони такі пом'яті.

   Рейв провела нас до їдальні й зникла в напрямку свого коханого магістра, залишивши мене на Хештара і Ксара.

   — Доброго ранку, красуні, — весело привітався Хештар. — А що це наш демонолог снідає разом із нами? Як це твій хлопець тебе відпустив?

   Сіла поруч і старанно натягнула на обличчя безтурботну усмішку. Усе ж події минулого вечора досі неприємно відгукувалися десь усередині.

   — А він уже не мій хлопець, — відповіла я, накидаючись на їжу.

   — Як так? Він же тебе... не образив? — обережно запитав інкуб.

   — Ні, усе гаразд. Ми просто взяли паузу. А де Сорінар? — вирішила змінити тему я.

   — Він зараз на завданні з магістром Фаерісом. Має повернутися завтра, — відповів Ксар, несподівано почервонівши й втупившись кудись убік.

   — Доброго раночку вам, — мелодійно привіталася Сойра. — Рада вас бачити.

   Я підвела погляд і з цікавістю подивилася спочатку на відьмочку з іншої команди, а потім на реакцію Ксара.

   — Мені здається чи я щось пропустила?

   Сойра сіла поруч зі мною, а її подруга Аяр — з іншого боку.

   — У своїх стосунках із неймовірним Хальдріґом-молодшим ти багато чого пропустила, — відповіла відьма, підпираючи підборіддя рукою. — Наприклад, мої стосунки з вашим бойовиком і стратегічну евакуацію власної персони з цих стосунків після того, як він намагався довести архіректору, що той має право нас одружити, поки ми не можемо поїхати до нього додому.

   — Ти й з нею одружитися збирався? — шоковано поглянула я на Ксара.

   Ксар винувато опустив очі.

   — Тільки не кажи, що в тебе з ним теж щось було? — з усмішкою запитала Сойра.

   — Я лише витягла його з Безодні через ритуал, а він уже собі щось навигадував, — усміхнулася я у відповідь.

   — От ми до тебе з питанням одного ритуалу, — нарешті активувалася Аяр.

   — Дівчатка, ви ж пам'ятаєте, що будь-яка допомога не безкоштовна? — втрутилася в розмову Лорі, яку до цього вона, здавалося, зовсім не цікавила.

   — Звичайно пам'ятаємо, — незадоволено поглянула на неї Сойра і перевела погляд на мене. — Тебе не ображає, що працюєш ти, а ціну призначає вона?

   — Звичайно ні. Вона ж повністю забезпечує нас зіллям, тож усе чесно.

   Аяр розгорнула переді мною схему виклику.

   — Поясни, чому не виходить.

   Я швидко пробіглася поглядом по символах і правильності ліній. Одразу вказала на два дуже схожі між собою знаки.

   — Ти щоразу перетворюєш виклик демона смерті на виклик демона життя. І, скоріш за все, через це схема закільцьовується під час активації.

   — Як я так примудрилася? Дякую. Все, мені час працювати.