23.1

   Зранку Лорі одразу побігла до себе. Ми домовилися зустрітися в їдальні.

   — Рейв, — невпевнено покликала я. Можливо, вона все ще з Древалґом, а я тут зі своїми призовами.

   На диво, демонесса з'явилася майже миттєво. Щаслива, сяюча і якась неймовірно загадкова. Я поглянула на неї, і мені самій стало тепло. Ніби це в мене було побачення, яке завершилося саме так, як хотілося.

   — Тільки дивись не зіпсуй те, що нарешті виправила, — мовила я, прямуючи до дверей.

   Несподівано Рейв міцно мене обійняла й навіть схлипнула.

   — Ти чого? — розгублено запитала я.

   — Він чекатиме завершення контракту... — замовкла, підбираючи слова. — А потім ми одружимося.

   Вимовила це з такою радістю, ніби чекала, що я зараз стрибатиму від щастя разом із нею.

   — Мабуть, я маю радіти за тебе, бо відчуваю твої емоції. Вибач, просто я поки що не можу повністю розділити твоє захоплення, — чесно зізналася я.

   — Це говорить твій юний вік. Та й тобі вже встигли нав'язати думку, що одруження — це мало не єдиний можливий шлях. Тож твоя реакція цілком нормальна, — з усмішкою відповіла Рейв.

   Вона підхопила мене під руку й потягнула з кімнати.

   — Краще розкажи, що вчора сталося? Я відчула від тебе таке роздратування, що аж не по собі стало.

   Поки ми дійшли до їдальні, а дорогою ще й зустріли Лорі, встигли детально переказати поведінку хлопців і пояснити, чому досі на них ображені. Особливо Рейв здивувала поведінка Хештара. Втім, після розповіді вона повністю стала на наш бік.

   Тож коли ми зайшли до їдальні й побачили всю компанію за столом, де для нас уже навіть залишили місця та замовили сніданок, привіталися лише з Ксаром. Усіх інших демонстративно проігнорували. Спокійно пройшли повз, обрали собі сніданок і сіли за окремий стіл, навіть не дивлячись на реакцію хлопців.

   Після сніданку Рейв через перехід провела нас до кабінету магістра Древалґа. Схоже, наша поява трохи його збентежила, адже він явно очікував, що ми прийдемо всією командою. Втім, сперечатися не став. Лорі одразу простягнула йому свій звіт. Магістр швидко пробігся по ньому очима й задоволено кивнув.

   — Вважаю, ви добре попрацювали й можете хоч зараз вирушати на відпочинок, — мовив він, сідаючи за стіл і жестом запрошуючи нас розташуватися навпроти. — Тейро, мені лише потрібно, щоб деякі моменти справи додатково підтвердив Лір. Якщо це можливо, звичайно.

   — Так, без проблем. Я пізніше передам його звіт через Рейв.

   У ту ж мить відчула прохання Ліра проявитися.

   — Хоча, можливо, і не пізніше.

   Дозволила демону постати поруч. Лір щойно вийшов із переходу, одразу простягнув Древалґу кілька аркушів.

   — Був упевнений, що таке прохання прозвучить, тож підготував усе заздалегідь.

   — Дякую, — схвально мовив магістр, приймаючи папери. — У такому разі ваш відпочинок, дівчатка, офіційно починається просто зараз.

   Ми вже збиралися підводитися, коли в двері постукали.

   — А ось і друга частина вашої команди. Заходьте.

   Хлопці увійшли до кабінету й одразу почали підозріло маневрувати. Ксар, хоч і виглядав невпевнено, цілком цілеспрямовано попрямував до Рейв. Через це Древалґ навіть відклав папери й із цікавістю простежив за його переміщенням. Тим часом Сорінар і Хештар непомітно опинилися за нашими спинами. Ба більше, навіть поклали руки на спинки наших стільців, ніби побоювалися, що ми будь-якої миті втечемо.

   Я повільно підняла погляд на відьму. Лорі повільно підняла погляд на мене. Судячи з виразу її обличчя, вона подумала про те саме.

   — Мені неймовірно цікаво, — нарешті озвався Древалґ, спостерігаючи за цією виставою, — ви справді вважаєте, що це хороший план?

   У кабінеті запала тиша.

   — Магістре... — почав Хештар.

   — Ні, серйозно. Ви образили дівчат, після чого вирішили заблокувати їм шляхи відступу в моєму кабінеті? — він задумливо постукав пальцями по столу. — Як на мене, це надзвичайно сміливе рішення.

   Ксар тихенько відступив на крок назад.

   — І що найцікавіше, — продовжив Древалґ, уже ледь стримуючи усмішку, — якщо вони зараз вирішать із вами не розмовляти, я повністю підтримаю саме їхню позицію.

   — Ми команда, і вони мають нас вислухати.

   — Ксарготе, той звіт, який ти вчора здав Луміелю, більше схожий на роман, ніж на службовий документ. Не думав зайнятися письменництвом?

   Поглянула на Ксара. Той миттєво відвів очі й навіть трохи почервонів. Це було на диво мило.

   — Хештаре, а ти, як я зрозумів, зі звітом взагалі не поспішаєш, — суворо перевів погляд Древалґ на інкуба.

   Хештар незадоволено скривився.

   — Тож краще йдіть і займіться справою. На відпочинок відправляються дівчата... ну і Сорінар.

   — Ми просто хотіли вибачитися й запропонувати відпочити разом, — втрутився Хештар. — Ми з Ксаром здамо звіти, а потім усі поїдемо до Сорінара.

   Древалґ якось насторожено поглянув на нас, ніби вже здогадувався, якою буде відповідь.

   — Я відьма й уже майже три місяці не була вдома, — ображено мовила Лорі. — Тож дякую за запрошення, але я відмовлюся.

   — А в мене одинадцятирічні сестри залишилися господинями маєтку, — підвелася зі свого місця я. — І я дуже хочу перевірити, чи досі стоїть будинок після їхнього самостійного господарювання. Тож теж відмовлюся.

   На мить у кабінеті запала тиша. Сорінар зробив крок убік і несподівано перегородив мені шлях до дверей. Я мило йому посміхнулася. Після чого клацнула пальцями. У наступну мить ми з Лорі вже стояли посеред моєї кімнати. Поруч із нами з'явилися Рейв і Лір, які й забезпечили наше настільки стрімке відступлення.

   — Коли ми нарешті навчимося переміщатися самостійно? — роздратовано пробурмотіла я.

   — Не злися на них, — повчально мовив Лір. — Вони всього лише хлопці, які самі ще не розуміють, як поводитися з дівчатами.

   — Ти це ще про Хештара скажи, — пирхнула Рейв.

   Лір лише незворушно знизав плечима.