19.1

    Ще приблизно пів години знадобилося, щоб дочекатися стуку у двері. Лорі радісно підскочила і, навіть не питаючи хто там, відчинила. Та вже за мить роздратовано відступила назад. Зацікавившись такою різкою зміною настрою, я визирнула за поріг. Там стояв такий самий холодний і роздратований Фаеріс, а вже за ним — магістри, на яких ми чекали.

   — Судячи з вашої реакції, я тут зайвий. — зверхньо кинув ельф і пройшов усередину повз застиглу відьму. — Я вас вислухаю і не заважатиму.

   — Можливо, вам і слухати не обов'язково?

Відповіла я і підійшла ближче, обіймаючи подругу за плечі. Здавалося, її вже починало трусити від злості. Він що, безсмертний? Так дратувати відьму. Прокляне ж і забуде.

   Фаеріс лише ковзнув по мені поглядом і вмостився за стіл, роздивляючись наші художества на підлозі.

   — Не змушуйте мене думати, що я мав рацію щодо вашої ролі в цій справі.

   — Якби ваша думка для нас хоч щось важила. — відрізала Лорі й попрямувала до свого ліжка.

   — Ілоріна, досить. — спокійно, але відчутно мовив Древалґ, заходячи до кімнати й зачиняючи двері за Луміелєм.

   Лорі лише смикнула плечем. Потім піймала мій погляд і хижо посміхнулася.

   — Ми збираємося зняти захист із кімнати. Якщо він відчув нас ще в перший день, то ми впевнені, що прийде скуштувати нас на смак.

   Після її слів запала загрозлива тиша. Я підійшла й сіла поруч.

   — А якщо стане надто небезпечно, ми сховаємося у мене. Лір одразу вам про це повідомить.

   — Це був би хороший варіант, якби не ризик для вас. — першим отямився від шоку Луміель.

   — Та годі вам. — простогнала я. — Невже ми справді виглядаємо такими нездарами? Торкнувшись енергії цієї потвори, я хоча б частково зможу визначити, що воно таке.

   — Поясни. — розгублено попросив Древалґ.

   Я сіла на підлогу біля пентограми й торкнулася пальцями ліній, викидаючи в них частинку енергії. Малюнок спалахнув. Деякі символи підсвітилися червоним, і я звернула увагу на порядок їх використання.

   — Розумієте, це застосували одночасно. Тобто призвали п'ятьох демонів нижчого походження, але вже із зародками свідомості. А судячи з того, що ми вирахували, їх було не менше восьми.

   Фаеріс глибоко вдихнув, привертаючи до себе увагу.

   — Здається, вас переоцінили. — холодно мовив він. — Бо я впевнений, що це неможливо.

   Я навіть не поглянула на нього, продовжуючи підсвічувати стабілізаційне коло.

   — А ось тут ми вирахували відьомські руни.

   Фаеріс навіть сів рівніше й перевів погляд на Луміеля. Невже і в цього прокляття? Хоча тут я була б не проти. Такі не повинні розмножуватися і точно не заслуговують на свою єдину пару.

   — І останнє коло — захист і приховування. Воно ніби розпорошене, через що його майже неможливо помітити. Саме тому воно й найнебезпечніше.

   Знову запала тиша. Я прибрала руки. Навіть така дрібниця вже почала виснажувати. Після цієї імпровізованої наради Лір точно мене відчитає.

   — Якщо все так, як ви кажете, він дістане вас навіть у схованці. Тому я проти таких ризиків.

   — У моїй не дістане. Це не те місце, куди він хотів би повернутися. — тихо відповіла я.

   Після моїх слів Фаеріс уважно подивився на мене, ніби оцінюючи, але подробиць не запитав. Одиниці спроможні побудувати свій останній шанс на виживання в хаосі. А для мене це місце особисто обирав батько.

   Лорі торкнулася моєї руки, дивлячись просто в очі, і самими губами мовила:

   — Ти втомлена.

   — Ми обдумаємо вашу пропозицію. А ви поки відпочивайте. — Луміель підійшов до нас і занепокоєно зазирнув мені в очі. — І благаю, без самодіяльності.

   — Здається, перша умова зарахування до Академії Чистої Аркани — це розсудливість у своїх діях. — відповіла з легкою посмішкою Лорі. — Безголовість пробачається лише в особистих справах.

   Кинув на мене короткий погляд.

   — Впевнений, що сьогодні ви відпочиватимете. — Луміель розвернувся до інших магістрів. — Усе, на вихід. Ми й так занадто засиділися у дівчат.

   Нам побажали на добраніч і залишили кімнату.

   — А я сподівалася, що ми цим сьогодні займемося. — простогнала я, падаючи на ліжко подруги.

   — Якби ви продовжили геройствувати, мені б довелося нагадати, що навіть геніальні відьми й демонологи не безсмертні. — несподівано з'явився Лір у своїй іпостасі демона. — Ви б хоч резерв використали, якщо вже вирішили працювати на виснаження.

   Я підвела на нього погляд і важко зітхнула. Якщо вже він з'явився у справжній подобі, значить лекції мені не уникнути.

   — На те він і резерв, щоб використовувати його лише в крайньому випадку. — відповіла я, простягаючи руку до демона.

   — Все, ідіть перевдягайтеся і спати. — він допоміг мені підвестися й легенько підштовхнув у бік ванної.

   Лорі одразу підскочила і пішла поруч, ніби для підстраховки.

   На ранок нас розбудив Лір і повідомив, що маємо швидко збиратися — у кімнаті для нарад на нас уже чекають. Сніданок теж подали туди. Ми з Лорі зібралися настільки швидко, що навіть Лір оцінив нашу оперативність. Провів нас на перший поверх і зник.

   Щойно ми наблизилися до дверей, я почула, як Сорінар сперечається з Фаерісом, а Ксар теж чимось помітно стурбований.

   — Добрий ранок, — мелодійно мовила Лорі, одразу попрямувавши до Хештара. — Через що сварка з самого ранку?

   Інкуб простягнув руки до відьми, обережно обійняв її й розвернув обличчям до всіх присутніх. Чим неймовірно здивував і саму Лорі, і мене.

   — Ми проти того, щоб ви використовували їх у цій справі. Краще вже відправте до академії. — мовив Хештар, продовжуючи міцно тримати відьму, яка безуспішно намагалася повернутися до нього обличчям.

   — Взагалі-то це була їхня ідея. — холодно відповів Фаеріс. — І вчора ви всі навперебій доводили, що вони здатні себе захистити.

   Сорінар підійшов до мене й легко торкнувся руки, привертаючи увагу.

   — Це небезпечно. Може, і справді краще повернутися до академії? А ми використаємо когось, кого не шкода. — навіть спробував усміхнутися.