14.2

   І, звісно ж, поставила головне питання:

   — То ти можеш зробити щось подібне чи ні?

Лорі задумливо скривилася.

   — Теоретично — можу. Практично — не пробувала. Але взагалі такі речі роблять, щоб людину перестали діставати шлюбами й вона почувалася впевнено щодо майбутнього. Тобі це не потрібно. І експериментувати на тобі я точно не буду.

   Я вже майже закінчила збиратися, коли в кімнаті з’явилася Рейв. І теж чомусь виглядала страшенно роздратованою.

   — Я ненавиджу твою тітку, — прогарчала демонеса.

   Я лише філософськи знизала плечима.

   — А Тейра цілувалася з Навірісом, — миттєво здала мене Лорі.

   — ЩО?! — Рейв різко повернулася до мене.

   Я обурено поглянула на відьму.

   — Ти тепер усім це розповідатимеш?

   — Це тобі за те, що змусила мене чекати під дверима душової, — задоволено відповіла вона й показала язика.

   — Відьма, — приречено констатувала я.

   Із кімнати мене не випустили, доки я не переказала всю історію по другому колу.

   — Мій брат ідіот, — підсумувала Рейв.

   І знаєте що? Я навіть сперечатися не стала. Натомість історія про прокляття Навіріса її явно зацікавила.

   — Тепер зрозуміло, чому він такий відкритий до всіх і не поводиться, як більшість його роду, — задумливо мовила демонеса.

   — Думаєш, він у відчаї через те, що досі не знайшов свою єдину? — запитала Лорі, вимальовуючи якийсь сигіл захисту крові.

   Я одразу підсіла ближче.

   — А це що?

   — Краще дізнайся в нього, хто саме наклав прокляття. І яке саме. А ще — як давно.

   Я недовірливо примружилася.

   — Тобто я маю ненав’язливо знову підняти цю тему? І як ти собі це уявляєш?

   Лорі аж занадто весело усміхнулася.

   — Скажеш, що не можеш забути його губи на своїх і тепер той поцілунок ночами зводить тебе з розуму. А коли він погодиться повторити — не відволікайся на емоції, а проскануй його кров.

   Я втупилася в неї з таким обуренням, ніби серйозно задумалася про вбивство.

   — Він не ідіот. Навіріс прекрасно бачить приховані наміри. І взагалі, на ньому ельфійський захист.

   — Ой, тільки не кажи, що тобі не сподобалося, — награно злякалася Лорі.

   Рейв увесь цей час уважно спостерігала за нами, а потім абсолютно спокійно додала:

   — Захист слабшає під час сексу. Це найкращий момент для перевірки.

   — Досить! — мало не скрикнула я. — Я тепер про це думатиму.

   — От і добре, — розсміялася Лорі, прямуючи до виходу. — Тоді намір буде достатньо правдивим.

   Рейв, така ж задоволена ситуацією, вийшла слідом за нею.

   Я затрималася лише на мить, почувши голос Ліра у власній свідомості.

   «Леді Вейнарх передала інформацію, з якою тобі краще ознайомитися наодинці.»

   «Дякую.»

   Після цього я нарешті наздогнала дівчат, і ми разом попрямували до їдальні.

   В їдальні хлопці вже чекали на нас. Побачивши мене, Сорінар одразу підвівся зі свого місця. Оскільки їжу нам уже замовили, довелося йти просто до столу. Під уважними поглядами всіх трьох мені стало якось ніяково. Я старанно перенаправила потік енергії, намагаючись заспокоїтися й не показати власного дискомфорту.

   Щойно ми підійшли, Сорінар одразу допоміг мені сісти. І, звісно ж, опинилася я поруч із ним. Прекрасно. Я старанно робила вигляд, ніби мене зовсім не зачіпає його вчорашня поведінка.

   Сорінар нахилився ближче.

   — Вибач. Я не очікував, що вони можуть змовитися.

   — Я все розумію, — спокійно відповіла я, уникаючи прямого погляду. — Не звертай уваги. Нас зараз має турбувати лише сьогоднішня відправка й командна робота.

   Він кілька секунд мовчки дивився на мене.

   — Нам треба поговорити наодинці.

   І судячи з руху, навіть збирався підвестися.

   — Про що? — не стрималася я, але одразу глибоко вдихнула й повернулася до їжі. — У нас не так багато часу до відправлення. Я ще навіть речі не зібрала.

   — Ой… — раптом завмерла Лорі. — Я теж нічого не зібрала.

   — У такому випадку варто поквапитися, — незворушно відповіла я й продовжила їсти.

   — Де ти вчора поділася? — несподівано поцікавився Ксар.

   На мить задумалася, а потім якось по-дитячому захотілося це озвучити. І, можливо, навіть трохи спровокувати одну конкретну людину.

   — Провела решту вечора з Навірісом.

   Коротко поглянула на Сорінара. Той помітно напружився й сильніше стиснув виделку, але майже одразу взяв себе в руки. Ти диви. Прямо як демон-крамар: товар ховає, а продавати не збирається.

   — Я, якщо чесно, взагалі не зрозумів, що вчора сталося, — вирішив продовжити тему Ксар.

   — Нічого важливого. Просто моя тітка намагається домовитися з лордом Нер'Саелем про наш із Сорінаром шлюб, — на диво спокійно відповіла я, підперши підборіддя рукою.

   За столом одразу запала тиша.

   — І про що ти спілкувалася з Навірісом? — несподівано запитав Сорінар, ніби попередньої теми взагалі не існувало.

   Усі здивовано поглянули на нього. Усі, окрім Рейв. Демонеса мало не розсміялася вголос.

   — Невже ти маєш право на ревнощі? — не стрималася вона.

   Сорінар різко перевів на неї погляд.

   — Це не ревнощі, а звичайна цікавість. Мене не стосуються її відносини.

   І прозвучало це настільки роздратовано, що стало навіть незручно. Різко підвівся з місця й мовчки пішов геть. Хештар задумливо провів його поглядом.

   — Уперше бачу, щоб він так втрачав контроль, — тихо мовив він, а потім повернувся до Лорі й легко торкнувся її руки. — Хочеш, допоможу зібрати речі?

   — Буду тільки рада допомозі, — усміхнулася відьмочка, одразу почавши грати очима.

   — Тейро, а тобі допомогти? — уже значно невпевненіше запитав Ксар.

   — Не переживай за мене. У мене є Лір. А от зі своїм другом поговори. Якийсь він занадто напружений.

   Ксар коротко кивнув.

   — Я тебе почув. О першій годині зустрічаємося в кабінеті магістра Луміеля.