12.2

   — І як часто ви користуєтеся таким способом, щоб пообійматися зі студентками? — провокативно запитала відьмочка, лише міцніше притискаючись до чоловіка.

   — Ніколи, — незворушно відповів він. — Я навіть не сприймаю це як спосіб зближення.

   Після цього він із певною цікавістю поглянув на мене. Мить — і ми вже стояли біля дверей моєї кімнати.

   — Все. Відпочивайте. Завтра буде важкий вечір… особливо після всього, що ви сьогодні почули.

   — На добраніч, — майже одночасно відповіли ми з Лорі й зайшли до кімнати.

   — Слухай, можна я в тебе сьогодні заночую? — запитала дівчина, сідаючи на сусіднє ліжко.

   — Думаю, це не буде проблемою. Ми ж не збираємося влаштовувати нічого забороненого.

   — Тоді даси мені піжаму й проведеш до вбиральні, — втомлено мовила Лорі, намагаючись зручніше вмоститися.

   — Ось піжама, ось рушник. Пішли вже. Ще не вистачало тобі заснути в цій сукні. Завтра точно шкодуватимеш.

   Дівчина миттєво підскочила й почала без жодного сорому стягувати із себе сукню. І саме в цей момент у двері постукали.

   Лорі розгублено притиснула до себе рушник. Я швидко підійшла й відчинила двері. На порозі стояли хлопці й, схоже, вже збиралися без дозволу зайти до кімнати. Я нервово виставила захист.

   — Чого ти? — першим у бар’єр уперся Ксар.

   — Де ви цілий день пропадали? Ми вже почали хвилюватися. Лише зараз відчули вашу присутність на території академії, — мовив Хештар, не зводячи погляду з Лорі.

   Відьмочка вже встигла опанувати себе й тепер демонстративно привертала увагу саме інкуба. Той, у свою чергу, явно намагався втримати самоконтроль і хоча б відвести очі.

Ксар, до речі, теж надто уважно спостерігав за дівчиною, яка робила вигляд, ніби захоплено розглядає себе в дзеркалі.

   — Нам Рейв сукні підбирала, — з усмішкою пояснила я й легенько торкнулася підборіддя Ксара, який навіть рота відкрив від побаченого.

   — Ви б хоч попередили, — серйозно мовив Сорінар, уважно розглядаючи вже мене. — Сподіваюся, щось обрали? Бо ти виглядаєш не надто щасливою.

   Я м’яко усміхнулася, ховаючи втому й емоції.

   — Все гаразд. Просто трохи втомилися.

   — Завтра ми будемо найгарнішими, — нарешті підійшла ближче Лорі. — А зараз мені страшенно хочеться до ванної кімнати.

   І як у неї виходить одночасно зводити хлопців із розуму й при цьому тримати дистанцію? Я лише усміхнулася й прибрала захист. Усі разом ми провели відьмочку до ванної, а хлопці чомусь вирішили залишитися поруч і почекати.

   — Щось сталося? — запитала я, відчуваючи, що хлопці прийшли не просто так, але чомусь не наважуються почати розмову.

   — Я знаю, що після вечірки у нас мав бути тиждень вихідних… — здалеку почав Сорінар.

   — Але?

   — Але Хальдріґ молодший повідомив, що магістр Луміель хоче випробувати нас в одній справі.

   — А не зарано нас вирішили випробовувати? — визирнула з-за дверей Лорі.

   — Ти знущаєшся? Якщо не прискоришся, я до тебе приєднаюся, — гаркнув Хештар і одразу ж зачинив двері до ванної.

   — Знайшов чим лякати, — почулося звідти.

   Я задумливо поглянула на інкуба. І наскільки ж далеко він готовий зайти в цих іграх із відьмою? Бо Лорі явно старанно затягувала його у своє павутиння. Хештар помітив мій погляд і швидко відвів очі.

   — Нестерпна відьма… — майже пошепки пробурмотів він.

   — Але своя, рідна, — з усмішкою відповіла я й знову повернулася до розмови. — І все ж, хіба не зарано для випробування?

   — Я як капітан уже погодився, — відповів Сорінар. — І впевнений, що магістр бойової магії не кине нас одразу у вир серйозних подій.

   Я повільно схрестила руки на грудях.

   — Тобто ви прийшли просто поставити нас перед фактом, навіть не давши можливості подумати?

   — Вибач, — невпевнено мовив Сорінар. — Я був певен, що ви не будете проти.

   — Та ми й не проти, — Лорі вийшла з ванної, витираючи волосся рушником. — Але ти маєш розуміти: ми не любимо, коли за нас вирішують.

   — Ми тепер команда. Іноді доведеться погоджуватися з чужими рішеннями, — вирішив продемонструвати свою “мужність” Ксар.

   Я повільно повернулася до нього.

   — По-перше, ти мені навіть почав подобатися. А по-друге, Ксаргот Драе’Ксір Урзаг, не варто користуватися моєю добротою. Я цього дуже не люблю. І не хвилюйся — на Сорінара теж знайдеться управа.

   — Вибач, — тихо мовив демон.

   — І ти мене вибач, — уже спокійніше відповіла я. — Обіцяю не використовувати цей метод. Хіба що буде загроза твоєму життю. А ти пообіцяй, що не намагатимешся нас виховувати.

   — Слухай, Тейро… а в тебе випадково немає відьомської крові? — обережно запитав Хештар, явно розуміючи, що його справжнє ім’я я теж знаю.

   Ми з Лорі лише швидко перезирнулися.

   — Все. Ідіть уже спати, — прошипіла я, підходячи до дверей кімнати. — Завтра про все поговоримо.

    — Невже у вас завтра буде настрій говорити про справи? — грайливо запитав Хештар, обіймаючи Лорі за талію.

   — Солодкий мій, не грайся зі мною. Інакше завтра пошкодуєш, — медово протягнула відьма й одразу ж вислизнула до моєї кімнати.

   — Чекатиму з нетерпінням, — у тій самій манері відповів інкуб, і в його очах небезпечно блиснуло.

   Я лише похитала головою, проходячи повз хлопців.

   — Слухай, у мене до тебе буде прохання. Але пізніше, — мовила я до Хештара.

   — Яке ще прохання? — одразу втрутився занепокоєний Сорінар.

   Я затримала погляд саме на ньому.

   — Хочу зрозуміти принцип впливу інкубів і методи боротьби з ним.

   Хештар миттєво завмер.

   — Це небезпечна гра. Я, між іншим, теж не залізний.

   — А я й не казала доводити все до крайнощів, — спокійно відповіла я. — Просто подивимося, як це можна обіграти. Все, на добраніч.

   Зайшла до кімнати. Лорі вже зручно вмощувалася на ліжку.

— Я так розумію, усі свої речі ти залишила в душовій?