5.3

   Вона замовкла, обираючи місце, й опустилася на лаву під величезним розлогим деревом.

   — Це моє улюблене місце, — кинула вона, розслаблено відкидаючись на спинку. — Тут навіть думати приємніше… і змови плести теж.

   Я сіла поруч.

   — Ще є Триєдина Рада, — продовжила вона вже серйозніше. — Представник ельфів, демонів і людей. Вони стежать за «рівновагою впливу», вирішують конфлікти й можуть блокувати рішення один одного. І, звісно, кожен тягне ковдру на себе: ельфи — авторитетом, демони — силою і страхом, люди…

   Зробила паузу й подивилася на мене з ледь помітною усмішкою.

   — …гнучкістю.

   — Що це означає?

   — Те, що вас усі недооцінюють, — пирхнула Рейвіра. — І дарма. Люди дивовижно добре вміють об’єднуватися й переймати силу інших рас. Це ваша маленька… ні, велика перевага. Ви єдині, хто здатен вчитися в усіх одразу — і ще й робити це краще.

   — Як цікаво. Продовжуй, я уважно слухаю.

   — Так от, студентів зможеш відрізнити за кольором значків, — мовила тихіше, ніби переходячи до найсмачнішого. — Факультет магічних формул, ознака зелена — твій. І, між іншим, один із найнебезпечніших.

   Я здивовано глянула на неї.

   — Небезпечних? Він же не бойовий.

   — Саме тому, — хмикнула вона. — Тут не «чаклують»… тут переписують саму магію. Імена демонів, зламані контракти, нові формули… — вона злегка примружилася. — Це рівень, де одна помилка — і ти або геній, або проблема для всієї академії.

   Я нервово всміхнулася.

   — Нічого собі… А я була впевнена, що слабка як спеціаліст. Бойова магія мені взагалі не підходить. Як і ілюзії.

   — Бойова магія то точно не для тебе, до речі ознака червона, там переважно демони, сила, небезпека. Мені це ніколи не було цікаво.

   Вона злегка нахилилася до мене й хитро всміхнулася:

   — Вища магія, золоті — це вже про контроль, чистоту і структуру. Ельфи. Ті ще сноби… але в ліжку — бездоганні. Перевірено.

   Підморгнула, навіть не намагаючись це якось пом’якшити.

   — Хоча вони рідко звертають увагу на інші раси. Треба знати підхід… і трохи терпіння.

   — Натякаєш, що знаєш? — примружилася я.

   — Я ще й тебе навчу, — самовдоволено відповіла вона.

   Ми розсміялися, і вона, трохи заспокоївшись, продовжила:

   — Я навчалася на факультеті ілюзій та впливу. Наша позначка блакитного кольору. Там переважно інкуби й суккуби — атмосфера, скажімо так… дуже мотивуюча.

   Закотила очі з удаваною ностальгією.

   — Є ще факультет контрактів і призову. Це вже вищий рівень: зона ризику, заборон і дуже цікавих наслідків. До речі, ти теж можеш туди вступити на останньому році, якщо отримаєш ступінь магістра. Ознака чорна.

   Я на мить задумалася.

   — Думаєш, у мене вийде?

   Рейвіра глянула на мене уважніше, без звичної насмішки.

   — У тебе вже зараз високий рівень магії. Не применшуй себе. Ти хочеш стати архімагом?

   — Була б не проти.

   Вона раптом відвела погляд і тихіше додала:

   — А може… краще заміж?

   Я здивовано підняла брови.

   — Ні. Я краще отримаю вищий ступінь. А вже потім вирішу, що робити зі своїм життям.

   Рейвіра криво всміхнулася й знову стала собою:

   — О, це мені подобається. Амбіції — це красиво. Особливо, коли вони можуть зруйнувати кілька чужих планів.

   Підвелася й простягнула мені руку:

   — Ходімо далі. Академія тільки починає тебе дивувати. Так… про магістрів нецікаво. Що тобі ще розповісти?

   — Давай про магістрів теж. Коротко.

   — Коротко не вийде, — пирхнула Рейвіра, але все ж почала. — Вони не просто викладачі. Швидше… носії стародавніх знань, які занадто довго живуть і занадто багато пам’ятають.

— Більшість із них прив’язані до певних рас. І в кожного — свої інтереси. Не академії. Свої.

   Глянула на мене серйозніше:

   — Тож не довіряй їм надто сильно. Я б узагалі сказала — не довіряй. Вони небезпечні.

   Мовчки кивнула їй погоджуючись.

   — Є ще Наглядачі Рівноваги, — продовжила вона вже з явною неприязню. — Окрема структура. Ті, хто стежать, щоб ніхто не загрався з забороненим. Контролюють формули, студентів із демонічними контрактами… і втручаються, якщо хтось «зайшов надто далеко».

   Скривилася.

   — Вони можуть з’явитися без попередження, зупинити ритуал або… просто забрати студента. Без пояснень.

   Зробила паузу й додала сухо:

   — Ці сволоти кілька разів тягали мене до ректора. Без запрошення, звісно.

   — Сподіваюся, мені не доведеться з ними перетинатися, — тихо сказала я. — А що зі студентами?

   — О, тут усе веселіше, — усміхнулася Рейвіра. — Прийняті — новачки. Тільки починають розкривати свій потенціал. Учні Аркани — вже щось можуть. До речі, тебе одразу туди зарахували. Можеш пишатися….

   Кинула на мене короткий оцінювальний погляд.

   — Адепти Формул — вищий рівень. Багато ельфів, багато его… але ти там будеш швидко, я впевнена.

   Злегка нахилилася ближче:

   — Контрактники — окрема історія. Вони уклали угоди з демонами: отримали силу… і віддали частину свободи. Демони їх або поважають… або зневажають. Середини майже не існує.

   Хмикнула:

   — Поки не знаю, як до тебе поставляться. Я, знаєш, не з найсильніших демонес.

   І тут же криво всміхнулася:

   — Але не найслабша. Не переплутай.

   Я ледь усміхнулася.

   — І, нарешті, Обрані Аркани, — її голос став тихішим. — Еліта академії. Небезпечні генії. Ті, кого бояться навіть викладачі.

   Вона нахилилася ближче й прошепотіла:

   — Наприклад… Навіріс Хальдріґ. Син архіректора.

   Я відчула, як по спині пробіг холодок.

   — З ним краще взагалі не перетинатися, — майже без жарту додала вона. — Серйозно. Це не той тип проблем, який можна пережити й посміятися потім.

   Ще трохи поговорили про студентські розваги й веселощі. Насміялися досхочу — так, що аж щоки боліли.