Розділ 37

Утім, довго гадати не довелося. Десерт Матвія та його напарниці виявився значно вдалішим, і це було очевидно навіть без оголошення результатів. Назар нахилився до Ніки й тихо прошепотів:

— Матвій із дитинства добре готував. У нього це щось на кшталт хобі. Хоча він про це особливо не афішує. — Ніка озирнулась.

— А ти щойно злив його таємницю.

— Теж мені страшна таємниця. — Назар усміхнувся, оголивши рівні білі зуби.

Судячи зі спокійного вигляду перемога суперників його анітрохи не засмутила. Проте, коли ведучий оголосив переможцями Матвія та Аліну, на мить у погляді Ніки промайнуло розчарування. Та дівчина швидко опанувала себе й за мить уже плескала разом з усіма.

— Не люблю програвати, — кинула вона, помітивши зацікавлений погляд Назара.

— Отже, в чомусь ми таки схожі, — він нахилився ближче, лоскочучи її вухо теплим подихом.

Ніка мимоволі здригнулася й відступила трохи далі, всім своїм виглядом показуючи, що їй байдуже до його припущень. За мить Матвію та Аліні вручили пляшку шампанського, після чого присутні провели переможців оплесками до столу.

Ніка з Назаром рушили слідом. Дівчина вже подумки планувала, як непомітно зникне щойно випаде нагода, але не встигла навіть дістатися свого столика, як відчула на плечі чиюсь долоню.

— А тепер, — урочисто оголосив Матвій, розвертаючи її до себе, — ми всі разом маємо відсвяткувати. І навіть не думай відмовлятися, бо я все одно нікого не відпущу.

— Але ж я не сама, — нагадала вона й мимоволі пошукала Димира поглядом.Той уже підвівся та підійшов саме тоді, коли Матвій заходився пересувати стільці, звільняючи для них місце.

— Сподіваюся, ви не збиралися святкувати без мене? — промовив Димир, зупинившись поруч із Нікою й легко торкнувшись її спини. Матвій, схоже, не надто зрадів появі непроханого гостя. Але він вирішив, що його настрій занадто гарний, щоб псувати вечір через якогось самовпевненого бовдура.Тож він лише хитнув головою в бік вільного стільця.

— Сідаймо всі разом.

— Ну і чудово, — Димир криво всміхнувся. Він допоміг Вероніці, а тоді сів поруч із нею. Залишати Ніку саму він не збирався. Особливо тепер, коли поруч крутився цей блазень Назар. Дор спокійно опустився на стілець навпроти. Його погляд на мить затримався на “блогерці”, а тоді перемістився на Матвія, який уже заходився відкорковувати шампанське.

— Ну що, народ, за переможців! — вигукнув Матвій, піднявши пляшку.

— За переможців! — підхопила Аліна, весело всміхаючись.

Усі загомоніли, зазвучали келихи, а Ніка тим часом крадькома спостерігала за Аліною.Та, схоже, почувалася цілком комфортно поруч із Матвієм. «Потрібно терміново викликати сюди Лесю, поки не пізно…» Шалена думка майнула в голові й одразу здалася геніальною. Не довго думаючи, дівчина підвелася.

— Я на хвилинку. Мені потрібно зателефонувати. 

 В цей час хлопці лише глянули їй услід, За мить Димир вишкірився, нахилився через стіл до Назара й гукнув. 

— Не плутайся в мене під ногами. Бо розчавлю як ту комаху. Ніка моя, затямив?

На що Дор лише ковзнув по ньому байдужим поглядом, навіть не намагаючись щось відповісти.