Розділ 35

Ніка розгублено стояла посеред сцени й здивовано споглядала як Назар хутко підіймався до неї.

— Отже, маємо перших двох учасників! — радісно оголосив ведучий, а зала відразу відгукнулася бурхливими оплесками.

Коли Назар порівнявся з дівчиною, вона лише невдоволено зиркнула на нього.

— Щось не так? — посміхнувся.

— Усе чудово, — скривилася Ніка, — краще не буває.

Вона підвела очі на Димира. Той почервонів і нервово стукав пальцями по столу, навіть не намагаючись приховати свого роздратування.

— Але який же батл без суперників? — продовжив чоловік з мікрофоном у руці. — Тож до Ніки й Назара приєднаються ще двоє, кхе-кхе, щасливчиків, — усміхнувся він і знову запустив руку в барабан.

— Номер двадцять п’ять!

— Матвію, це ж твій номер! — крикнув Женька, штурхнувши друга в плече.

— Та бачу я!

За мить хлопець весело підвівся з-за столу й попрямував до сцени.

— І номер дванадцять!

Якась дівчина із залу невпевнено підняла руку. За кілька секунд вони вже стояли навпроти Ніки та Назара.

— Ну все, — потер долоні Матвій. — Ми вас зробимо.

— Не поспішай радіти, — хмикнув Назар. —  організатор засміявся.

— Чудово! Бачу, команди вже налаштувалися на боротьбу. Тоді пояснюю правила.

На двох столах перед ними з'явилися однакові кошики з продуктами.

— Сьогодні жодних перепон, лише ваша фантазія. Перед вами готові інгредієнти, а ваше завдання — за тридцять хвилин створити десерт, який переконає наших суддів, — він жестом вказав на стіл, за яким сиділи троє членів журі, уважно спостерігаючи за учасниками. — Що ви справжні кулінари!

Зала загуділа, хтось навіть свиснув із задніх столів..

— Але все ж є одна маленька умова, — ведучий підняв палець догори. — Кожна команда отримує секретний інгредієнт, і ви зобов'язані його використати.

Помічник поставив на кожен стіл по невеликій посудині, яка була накрита спеціальним ковпаком.

— Підіймати ковпак можна лише після сигналу! Але ж стривайте, як ви назвете свою команду?

Ведучий підніс мікрофон до Ніки. Та на мить забарилася, але Назар навіть не дав їй часу щось вигадати.

— Солодка парочка.

Він сказав це, дивлячись просто в очі Димиру, який, здавалося, уже подумки перебрав кілька способів скинути його зі сцени.

— Вибач, нічого іншого в голову не збрило, —  нахилився до її вуха, — Ніка лише відмахнулась.

— Ти готувати вмієш? — запитала вона, намагаючись не дивитися в його до біса привабливі брунатні очі, які затягували й поглинали водночас.

— Ні, — чесно зізнався Назар. — Я думав ти вмієш. Ти ж дівчина.

— І що з того? —  пирхнула, —  повинна знати всі рецепти на світі?

На це Дор лише розтягнувся в усмішці.

— Якось буде, крихітко, прорвемося.

«Крихітко?» Це щось новеньке. І з яких це пір вона стала для нього крихіткою? Ще вранці й знати її не хотів, а тепер стоїть перед нею зі своїм «крихітко», яке намертво засіло в її голові й не збиралося звідти вивітрюватися. Але трясця… Його теплий погляд обпікав, а усмішка була найгарнішою з усіх, які вона коли-небудь бачила.

Поки Матвій зі своєю супутницею сушили собі мізки над назвою команди, у її вухах шуміло так, що вона геть перестала розрізняти чужі голоси. Здавалося, навколо всі щось говорили та сміялися, але до неї не долітало жодного слова. Єдине, що вона зараз могла чути —  це гучний стукіт власного серця, яке билося в грудях, наче навіжене.