Розділ 34

Ніка повернулася до столика знервована й розгублена. Думками вона ще досі блукала терасою, сподіваючись лише на одне — щоб Димир не помітив у ній змін. Але хлопець був зосереджений на телефоні й, схоже, зовсім не звернув уваги на хвилювання своєї супутниці.

— Все гаразд? — наче з ввічливості запитав він і, не дочекавшись відповіді, підсунув їй свій смартфон. — Ось, глянь, який я зробив кидок.

На відео була записана нещодавня гра, яка цікавила Ніку приблизно так само, як чужі розмови в маршрутці. Та все ж вона змусила себе глянути на екран і навіть щось прокоментувати. Хвилин за десять повернувся Назар. Він наче мимохідь кинув погляд на Ніку, потім на Димира. Лише один погляд, але від нього повіяло таким холодом, що дівчина мимоволі напружилася. Хвилювання знову підкотило до горла.

— Перепрошую, можна мені ваш фірмовий коктейль? — зупинила вона офіціанта.Той кивнув і записав замовлення.

— Мала, бачу, в тебе настрій для розваг? — Димир широко всміхнувся. — Це мені подобається ще більше.

— Так, відчуваю, вечір буде цікавим, — пробурмотіла Вероніка, не підводячи очей на Назара. Вона й без того відчувала його важкий погляд на собі.

У залі ставало дедалі гучніше. Гостей прибувало все більше, розмови змішувалися з музикою, а на сцені тим часом почалося якесь кулінарне шоу. Дор майже не стежив за тим, що відбувалося довкола. Його увага була прикута до тієї блогерки, яка сьогодні виглядала до біса спокусливо й уже вкотре заполонила всі його думки. Бляха, він ревнував. Ревнував, як якийсь школяр!

Матвій із Женькою щось жваво обговорювали, травили жарти. Всім було весело. Всім, крім нього. Ще більше дратувало те, що піти звідси він не міг. Щось усередині вперто не дозволяло залишити Ніку з Димиром наодинці.

Між тим ведучий уже вийшов на сцену й щось оголошував. До Назара долітали лише уривки фраз: кулінарний батл, гості, учасники, майстер-клас. Він майже не слухав, аж поки не помітив у руках чоловіка прозорий барабан із паперовими номерками.

— А зараз ми визначимо наших перших учасників кулінарного батлу! — оголосив він. — У кожного з вас під тарілкою захований номер. Тож перевіряйте свої столики!

Гості одразу заметушилися, заглядаючи під посуд й перешіптуючись між собою.Ведучий витягнув із барабана невеликий аркуш паперу, зігнутий вдвоє, повільно розгорнув.  

— І перший учасник нашого батлу — номер вісім!

— Доре, це твоя вісімка! — раптом вигукнув Женька.

Назар мляво глянув на маленьку картку з цифрою у вигляді безкінечності, що лежала під його тарілкою. Зала вибухнула оплесками. 

— Це без мене, — хмикнув він і жбурнув папірець на стіл. Дорошенко повернувся до свого Мохіто, йому було не цікаво, адже він не збирався нікуди йти.

— А тепер визначимо наступного учасника! — голос з мікрофона знову привернув увагу гостей. — І це буде номер...

Назар машинально підняв голову. Чоловік витягнув із барабана чергову аркуш, розгорнув його й назвав цифру. Дор уже хотів знову відвернутися, але краєм ока помітив, як Ніка завмерла за столом. Дівчина швидко заглянула під свою тарілку, а потім підняла в руці маленький папірець.

Назар кілька секунд просто дивився на неї, аж раптом у нього виникла ідея.

— Хоча ні, — хмикнув він, підводячись. — Я  все ж таки у грі.