Розділ 5

— Леська, ти нестерпна! — Ніка різко зупинилася посеред коридору й розвела руками. — Через тебе нас вигнали! Ти ж знаєш Оленку — вона нам цього не подарує! Завалить на іспиті, от побачиш!

Леся лише знизала плечима й поправила своє волосся.

— Та годі тобі. Викрутимось. Не вперше ж.

Ніка хмикнула й рушила далі, прискорюючи крок.

— Ага, бо ти не вмієш тримати язика за зубами. От нафіг мені твій Назар Дорошенко?

Леся різко пригальмувала й схопила Ніку за лікоть.

— Тсс, Ніко…

— Та я взагалі не знаю, хто він такий! І чути про нього не хочу! — Ніка махнула рукою, не знижуючи голосу. — І мені абсолютно байдуже, чому цей самовпевнений тип тепер вчиться в нашому універі. І взагалі — мені все одно!

Вона так захопилася, що навіть не одразу помітила, як за рогом з’явився той самий Назар. Поруч із ним ішов ректор, особисто проводячи екскурсію закладом. Назар підвів очі й наштовхнувся на розгублений погляд Ніки. Дівчина одразу помітила, як він напружився — це означало лише одне: він її впізнав. Хлопець ледь помітно скривився, але промовчав.

«Він чув її чи ні?» — пульсувало в її голові.

— А це наші другокурсниці, — раптом озвався ректор, зупинившись. — Ніка — наша місцева репортерка. Веде блог про студентське життя.

Ніка здригнулася.

— Я не репортерка, — сіпнулася вона й розправила плечі. — Взагалі-то я майбутній маркетолог!

Вона сказала це різкіше, ніж планувала.

Назар зневажливо провів по ній поглядом — від кросівок до очей. А потім просто відвернувся, ніби вона була порожнім місцем.

— Ну як ви там по-молодіжному кажете… блогерка? — махнув рукою ректор, а тоді вже суворіше додав: — До речі, дівчата, чому ви не на парах? Щось трапилося?

Леся миттєво перехопила ініціативу. Вона широко усміхнулася й зробила крок уперед.

— Ні, усе добре. Ми вже йдемо.

Вона вхопила Ніку під лікоть і потягнула коридором.

Вероніці хотілося провалитися крізь землю. Або хоча б зникнути на хвилину. Вона відчувала, як палають щоки і як дзвенить у вухах.

— Ти бачила?! — зашепотіла Леся, нахилившись до неї. — Як Назар на тебе подивився! Це був просто розстріл очима! Я б на твоєму місці вже валеріанку пила! Гадаю, він тебе все ж почув тоді. А я ж намагалася тебе попередити…

— І нехай! Досить уже! — Ніка приклала долоню до чола, намагаючись заспокоїтися. Але злість усе ще текла по її венах. Адже вона й досі відчувала на собі його зневажливий погляд після слів ректора про репортерку.

— Ходімо в кав’ярню, — раптом скомандувала Леся й різко звернула праворуч. — Мені терміново потрібна кава. І тобі теж. Все одно треба десь перечекати до наступної пари.

Вона не дала подрузі часу на роздуми і вже тягнула її за собою. У кав’ярні було тепло й затишно. Солодко пахло ваніллю та смаколиками. Леся одразу зайняла столик біля вікна й кинула рюкзак на сусідній стілець.

— Ну, тепер розповідай, — всевидюща подруга примружилася так, ніби заздалегідь знала: сьогоднішня зустріч Ніки з Назаром була не першою.

— Нема чого розповідати, — відмахнулася Ніка, поставивши на столик два американо.

Вона опустилася на стілець і глянула на подругу. Леся буквально світилася від нетерплячки.

— Та годі. Щось між вами точно сталося. Не просто ж так ти волала, що Назар — бовдур.

— Куди Шерлоку до тебе, Лесюню… — хмикнула Ніка. Та, зрозумівши, що так легко не викрутиться, усе ж зізналася. — Учора я сиділа на даху. Ну, ти ж знаєш, я там щодня зависаю. Так от, випадково сфотографувала Дорошенка. А він після цього мало не вдерся до мене в будинок.

— Ого! — очі Лесі стали круглими, як залізна гривня. — І що він хотів?

— Щоб я видалила фото. І при цьому хамив по-чорному. Назвав мене журналюгою.

Леся пирснула зі сміху — тепер усе стало на свої місця. Саме тому Ніка так гаряче доводила ректору, що вона майбутній маркетолог.

— Вибач, — швидко додала Леся, спіймавши її сердитий погляд. — Продовжуй.

— Та все. Потім прийшла Марина, і він пішов. Самозакоханий, пихатий індик…

— Я не хочу його виправдовувати чи якось захищати, але, може, в нього була на те причина. Не хочеться вірити, що такий красунчик — повний мерзотник.

— Зовнішність оманлива, — скривилася Ніка.

— Слухай, а покажи ті фотки, — Леся хитро посміхнулася. — Пліз. Я ж знаю, що камера в тебе завжди з собою. Ти ж їх не видалила?

— Поки що ні. Але збираюся.

Та до фото справа так і не дійшла. Не встигла Ніка дістати камеру, як двері кав'ярні відчинилися. Усередину зайшли хлопці. Серед них був і Назар.