1.2

«І нехай пробачить мене творець, бо шлях мій буде інший»

Нові горизонти, нові світанки. Цей світ прекрасний, чи не так?

— Так, мій володарю.
— Як проходять пошуки нових воїнів?
— Мій володарю, ваші вірні слуги шукають їх по всьому світі, як і було наказано. До завтра ми зберемо всіх найкращих.
— Добре. Дуже добре.
— Мій володарю, сьогодні у вас запланована зустріч.
— Так, так, я знаю.
— А ще у вас за графіком — відвідати ваші володіння в Австралії.
— Хммм… Як обстановка в Румунії?
— Виникли труднощі з місцевими органами влади. Та ми їх вирішили.
— Відразу повідомте, якщо щось не так. Не жалійте грошей, не щядіть нікого. Ніщо не повинно нам завадити.

З цими словами я окутав себе димом і за мить опинився на спекотних вулицях Австралії. Гарячий вітер, палюче сонце. Навколо — жодної живої душі.

Пройшло уже майже п’ять років після того, як я відкрив у собі нові сили. Коли я став обраним, у мене був вибір — вибір між добром і злом. Той, хто втягнув мене у цю гру, жадає побачити, у що я перетворюсь, ким стану і чого досягну. Я ж не вибрав нічого. Знання, отримані мною, перевернули мій світ і уявлення про нього. Немає добра, немає й зла. Без світла немає тіні. І все у світі відносне. Все на світі немає значення — воно просто є, на ньому тримається все.

Я створив для себе унікальну силу — темну магію, що наділяє мене фізичною силою сотень людей. Бездонний океан енергії, безкінечні знання, вміння маніпулювати речами, матерією та її суттю. І головна моя зброя — це наділяти життям речі, які були сенсом чийогось існування, як іграшки щирих дітей. Вони отримують розум і душу, яка дає їм можливість рости і розвиватись. Кожен має унікальні здібності, як і люди: вони мають початок і самі вирішують, ким стати.

Попереду з’явилася велична споруда, немов виліплена з піску. Я хотів розвіятись і прогулятися пісками, та в роздумах шлях промайнув миттєво. Я вже був на місці. Переді мною з туману постали мої слуги: вони вийшли з імли й опустилися на коліно. Моя гордість, мої творіння

— З поверненням, мій володарю!
— Як справи з будівництвом?
— Ми встигаємо по термінам. Будівництво палацу просувається швидко. Головний генератор буде запущений уже через два роки, а підземні катакомби простягаються на сотні кілометрів.
— Добре. Дуже добре. Передайте вищим, що завтра всі повинні бути на обряді. Ми майже прийшли до цілі.

Я йшов величним містом, що німим пам’ятником здіймалося серед пустелі — тут не було сторонніх очей, лише мої слуги та невпинний шум будівництва. Кожен із них наділений унікальним умінням, що бездоганно вписується у мої плани. Вже скоро все почнеться. Велика війна, яку ніхто не зупинить. Тільки смерть врятує нас усіх — смерть, яку посіємо ми.