Повзуни
- Вони повзли з усіх щілин, з самих темних та глибоких кутків світу, ніхто не міг врятуватися а вони жерли. Павуки, величезні, с довгими лапами, шкіряні. Вони зжирали усе що бачили, люди ховалися де могли але через час вони не були такою проблемою як.. Ти сам знаєш. Дмитро Андрійович замовк, він казав про ядерну зброю яку використовували у надії врятуватися від павуків, їх називали наче якогось жука «Повзунами» хоча вони були страшнішими за жуків. Дмитро Андрійович продовжив розповідь. - Оскільки у України не було зброї то у «допомозі» знищення павуків майже ніхто не погодився, тому захоплених радіацією міст було мало, хоча у більшості місць приходилося носити протигази. Перший час люди у Києві ховалися у метро, це їх рятувало але недовго, пройшло усього 56 годин після скинутих бомб на увесь світ а павуки вже тоді дісталися метро і прийшлося бігти. Зараз як ти знаєш ми живемо як можна вище, павуки зарилися собі у метро під землю й живуть там та й флаг їм у руки. Закінчив розповідь Дмитро Андрійович, це був вітчим Артема. Артем спитав у нього про те як почалося це все и Дмитро усе розповів, він завжди так робив пару разів на рік Артем перепитував історію кінця, для нього то було казкою на ніч, нехай йому вже 17 йому було цікаво. Дмитро продовжував щось розповідати поки Артем його слухав хоча не був такий сконцентрований.