Розділ 28: Темніше за чорний

Будівля із таблицею "Музей "Маєток Еверлі" було наполовину меншою за Амарантел, проте, тим не менше, справляла враження місця, в якому раніше жили небідні люди - скоріше за все, не такі багаті, як моя прийомна сім'я, але досить забезпечені. Ззовні дім був зі світлого каменю та з білими вхідними дверима, і це створювало значний контраст із похмурим темним маєтком Фрейрів.

Ми зайшли всередину без усяких перешкод - в музеї навіть не було охорони і він завжди був відчиненим для всіх охочих. Мене одразу захопив інтер'єр будинку - білі мармурові сходи, пастельні стіни із портретами давніх його мешканців, квіти світлих відтінків у горщиках із позолотою. У приміщенні було темно, але сотні запалених свічок надавали достатньо світла, щоб роздивитися досхочу все і скрізь.

- Красиво, хіба ні?

Я нічого не відповіла. Тут і справді кожен сантиметр був пронизаний чарівною атмосферою, але в мене не виникало бажання погоджуватися з такими жорстокими людьми, як Фіора Еверлі.

- За красою іноді ховається смерть, Еноло.

Фіора провела мене численними коридорами будинку, поки ми не опинилися у справді чарівному місці. Внутрішнє подвіря музею було вкрите зачарованою пеленою у вигляді туману - так сніг не потрапляв усередину, тому тут панував вічний оазис із декоративними деревцями, барвистими квітами, штучним крихітним ставком та альтанкою поруч із ним. Якби цей двір був у моїй власності, я б не виходила звідти ніколи.

- Арделія ніколи не знала справжню історію своєї мами Ліанни, - розпочала Фіора, - Та й сама Ліанна жила в невідомості до свого останнього подиху.

- Мені здається, ви серйозно помиляєтесь. Я багато годин витратила на вивчення родоводу Фрейрів і можу без сумнівів запевнити, що її ім'я було Камея...

- ...і у твоїх словах є крихта правди - її і справді так звали. Але вже після того, як привезли бідолаху в Амарантел, а справжні документи про народження безслідно знищили.

Я заперечливо похитала головою, не наважившись промовити ні слова. Ні, це просто не могло бути правдою. Чому я маю довіряти людині, з якою щойно познайомилась і чиє минуле викликає чимало запитань?

- Чи розповідали тобі, Еноло, що батьки Арделії були зведеними братом і сестрою? Чи знаєш ти, що Ліанну навіть не всиновили - ні, її підступно викрали через той самий рідкісний дар, який вона передала Вів'єн і який також тече у твоїх жилах?

- Я нічого не розумію.

- Не розумієш чи не хочеш визнавати?

Фіора майстерно вміла маніпулювати - вона не переконувала, не сперечалася і навіть не наштовхувала. Але кожній її подальшій фразі ставало дедалі важче перечити.

- Ліанна народилася у сім'ї Еверлі - на той час могутній династії, яка славилася найкращою освітою, бездоганним фамільним замком, власними реліквіями та гербом, а також багатством, яке вони нажили завдяки видобуванню дорогоцінних металів із магічними властивостями. На них працювали сотні завзятих робітників, а благородним та метикуватим Еверлі залишалося тільки слідкувати за порядком і жити своє життя... яке в них потім нещадно забрали.

- Ви - теж одна з них?

- Остання з тих, що вижили. - сумно зітхнула Фіора. - Якщо мене взагалі можна вважати живою.

- Ви - привид?

- Зовсім ні. Але краще з усім по порядку, - вона поправила край рукава, щоб сильніше приховати рану, яка починала поволі загоюватись, - Мої предки виявились не надто завбачливими і не приховували унікального магічного таланту, яким природа наділила їхню новонароджену спадкоємицю. А Сорренвілль не такий великий, щоб там можна було щось приховати - новини завжди розносилися тут зі швидкістю світла, тому згодом це було на слуху у всіх мешканців містечка. Тільки для Ліанни ця здібність була нічим не більше, ніж просто чудернацькою цікавою рисою, адже її сімя не мала нічого спільного з драконами і взагалі виступали проти їхнього розведення. Зате дівчинка могла принести значну користь Фрейрам - що, власне, згодом і сталося.

Ліанну викрали з їхнього ж будинку пізно вночі, коли дитині було три-чотири місяці - це зробили наймані злочинці, яких у ті часи було безліч. Минуле століття вважається істориками розквітом криміналу. Династія Еверлі була єдиним конкурентом Фрейрів на цілий округ, але тепер головний козир перейшов саме до родини Фрейр. Вони знищили усі згадки про Ліанну - відтепер вона називалася Камея і вважалася нічийною дитиною, яку підкинули під ворота Амарантелу.

- Вибачте, та це не схоже на правду. Хіба ніхто з Еверлі не намагався добитися справедливості?

- Ти мислиш у вірному напрямку - так, ціле сімейство дівчинки відчувало нестримну лють. Таке враження, що Фрейри підкупили всіх і все - судді та свідки були на їхньому боці. Справа дійшла аж до королівської династії, але і там, вочевидь, панувала корупція. Тоді Еверлі взяли справу у свої руки - вони декілька разів намагалися власноруч викрасти Ліанну назад, підпалювали підземелля із драконами... Які іще там були диверсії?

Одним словом, коли Фрейри усвідомили, що ті так просто від них не відчепляться, то розпочали грати в по-справжньому жорстоку гру - вони найняли професійних убивць, у власності яких був тенебріс. Злочинці пробралися в будинок Еверлі і напустили цього отруйного диму на кожен квадратний метр, убивши всіх членів родини один за одним - беззвучно, підло, не привернувши жодної уваги сусідів. І, звичайно, цей страшний злочин усім зійшов із рук.

Похорон був чи не найчисельнішим в історії Сорренвілля - одночасно поховали більше двадцяти людей. В живих залишився тільки двоюрідний брат Ліанни - Ерік, мій дідусь, який в цей час подорожував по Лумінорії і знаходився дуже далеко від місця трагедії. Маєток Еверлі перетворили в музей, адже не могли передати його в спадок Еріку - він не вважався близьким родичем за законами того часу. Тільки він, мої батьки і я знали правду, яку приховували за сімома печатями.

- Значить, Камея... тобто, Ліанна - прабабуся Джанель, Джонатана, Офелії і всіх інших?

- Так точно.

- І вона вийшла заміж за одного із Фрейрів?