Розділ 26: Спадщина Орсона Вейна

РЕЗОНАНСНЕ ВБИВСТВО: ОРСОНА ВЕЙНА ЗНАЙДЕНО МЕРТВИМ НА ПОРОЗІ ВЛАСНОГО ДОМУ

Із самого ранку цілий Ігніс обговорює трагедію, що сталася минулої ночі і сколихнула не лише столицю, а й усю Лумінорію. Орсон Вейн - радник королівської династії Емеральдін, людина, чиє ім'я рідко з'являлося на шпальтах, але чий вплив відчувався в найважливіших сферах життя, - був знайдений мертвим на порозі сімейної резиденції. Його тіло лежало в калюжі власної крові, що вже встигла застигнути на холодному камені, наче темна печатка, поставлена самою смертю.

Будинок Вейна розташовується на околицях Ігнісу, у спокійному та мальовничому районі, всіяному приватними будинками, де життя зазвичай текло розмірено й тихо, а найгучнішою подією дня був спів птахів у джунглях неподалік. Саме тому звістка про вбивство пролунала тут, як грім серед ясного неба. Сусіди, які звикли бачити пана Вейна зрідка - завжди стриманого і розсудливого, завжди бездоганно вбраного та охайного, - тепер збираються біля воріт і перешіптуються, не в силах повірити, що тиша їхнього району виявилася такою оманливою.

Обставини злочину вражають своєю зухвалістю й водночас лякають загадковістю. Слідів зламу не було виявлено - вхідні двері резиденції анітрохи не пошкоджені. За попередньою версією слідства, Вейн сам впустив убивцю - скоріше за все, упізнав його, або ж не вважав за потрібне боятися. І це, мабуть, найтривожніше: людина, яка все життя звикла контролювати все навколо, у власному домі виявилася абсолютно беззахисною. Є всі підстави вважати, що злочинцем є хтось із близького оточення Орсона - інакше для чого йому було впускати його до себе в дім?

Вкрай дивним є також і той факт, що з будинку нічого не вкрали. Жодної цінності не зникло - а їх там нараховується чимало. Це була розправа, ретельно спланована й виконана з холодною точністю, мета якої оповита ореолом таємничості.

Особливої уваги заслуговує деталь, яку обговорюють тепер чи не в кожному домі: перстень Вейнів. Та сама фамільна реліквія, про яку ходили легенди, - перстень із механічним оком, що нібито попереджало власника про небезпеку. Якщо вірити чуткам, артефакт світився щоразу, коли поряд з'являлася загроза. Але цієї ночі він, схоже, не допоміг або ж не спрацював. Можливо, небезпека була так ретельно замаскована, що навіть перстень не встиг би її розпізнати? Невже убивця знав, як обійти настільки древню магію?

На момент вчинення злочину в домі не було нікого з близьких. Орсон Вейн мав дружину і досить чисельну родину, тому вкрай рідко залишався наодинці але то був якраз той випадок. Його резиденція, оточена доглянутими садами та акуратними огорожами, тепер закрита для сторонніх, а всередині працюють слідчі, які, за їхніми ж словами, "чи не вперше стикаються зі справою, де так мало слідів і так багато запитань".

Питання спадщини тепер стоїть особливо гостро. Орсон Вейн не встиг скласти заповіту - або ж не вважав за потрібне. Чоловік не передбачав, що доведеться так швидко відійти на той світ. Його статки, за найскромнішими оцінками, є значними, і тепер вони можуть стати причиною довгої та виснажливої боротьби між близькими й далекими родичами, численними нащадками й тими, хто лише вчора запевняв його у своїй відданості та безкорисливості.

Але найголовніше питання, яке хвилює зараз усіх - кому дістанеться отой самий перстень Вейнів? Сімейна реліквія, що передавалася з покоління в покоління, тепер лишилася без власника. Чи знайдеться той, хто зможе нею володіти? Чи визнає вона нового господаря? І чи не стане вона причиною нової смерті, якщо щось піде не за планом? Адже древні артефакти все ще недостатньо вивчені і можуть іноді виявляти свої несподівані негативні сторони.

Питання відкрите.

Слідство триває. Просимо всіх, хто володіє будь-якою інформацією про обставини смерті Орсона Вейна, звертатися до ратуші або до найближчого посту королівської варти. За допомогу слідству обіцяна щедра грошова винагорода.

Правляча династія Емеральдін передає щирі співчуття рідним і близьким загиблого. Спіть спокійно, містере Вейн. Ви заслужили на цей спокій.

Дідусь Освальд закінчив читати вголос статтю з ранішньої газети. Якийсь час у прихожій стояла тиша, хоча майже всі Фрейри були в зборі.

- Насправді тут немає нічого дивного, - мовив Свен, - Орсон не так давно звертався до нас із угодою і ділився планами побудувати приватну в'язницю, яку мали охороняти найсильніші з драконів. Еноло, хіба ти не була присутня під час цієї розмови?

- Я чула все до єдиного слова, - відповіла я, - Ти хочеш сказати, що своїми планами він міг перейти комусь дорогу?

- Саме це я й мав на увазі.

- Містер Вейн видався мені досить врівноваженим і ввічливим. Важко уявити, що в нього могли бути вороги.

- Для того, щоб комусь завадити, зовсім необов'язково мати ворогів.

І все-таки яким би занудою не був Свен, тут я повністю на його стороні. За багатство і вплив рано чи пізно доводиться платити - іноді дуже дорого. Бідних жаліють, їм допомагають, ними опікуються. Тим часом забезпечені люди викликають заздрість в окремих особистостей, а наслідки бувають фатальні.

- Ми втратили важливого клієнта, - сумно сказала Амаранта.

- Люба моя, мова йде про страшну смерть! А ти думаєш лише про гроші, які ми могли на ньому заробити? - я ніколи не бачила Реджинальда таким обуреним. - Тебе цікавить тільки власне збагачення!

- Реджі, Орсона вже не повернути. Так, ситуація не з приємних, але нам потрібно якось жити з цим далі і якнайшвидше зайнятись пошуком таких же грошовитих клієнтів.

- О, Боже, я не розумію тебе... - його голос дрижав. - Ти ж не була такою! Що відбувається останній рік? Тебе просто не впізнати! Куди поділася твоя душа?

- Досить! Я втомилася від лірики. Надто вже багато всього відбувається.

Реджинальд покинув прихожу і піднявся сходами догори - ймовірно, у його з Амарантою кімнату. Йому слід було побути наодинці. Як і кожному з нас.