Розділ 8: За межами маєтку

Я старанно відмиваю своє блідо-сіре безформне плаття від плям крові і тепер застигла на тканині темно-бурими розводами, схожими на химерну мапу невідомого континенту. Холодна вода у ванній поступово рожевіє, набираючи відтінку розведеного вина, поки я спостерігаю, як плями повільно, неохоче віддають свій колір. Я переконувала себе, що найжахливіші події зникнуть із моєї пам'яті, як ці багряні розводи, розчиняючись у каламутній воді. Та вони немов закарбувались на цій тканині, як і спогади в моїй голові, як і беззвучний крик жаху в моїй свідомості. 

На щастя, мене ніхто не бачив по дорозі до ванної кімнати у не надто презентабельному вигляді. Я не хотіла зайвих розпитувань, та й узагалі нічого не хотіла окрім безпеки, яка найближчим часом не виднілася на моєму горизонті.

Що робити? Розповісти комусь із Фрейрів означатиме проявити свою слабкість та й не знати, як вони сприймуть таку інформацію. Раптом тут усі психи і подібне ставлення серед них вважається нормою? Хоча в це вкрай важко було повірити, особливо, якщо згадати Арделію. Невже вона знає, на що здатна її донька? Невже весь цей дім тримається на мовчазній згоді із жорстокістю?

Пожалітися кому-небудь поза межами маєтку? Амаранта сама казала, що їм усе сходить із рук. А провину ще треба довести. Хто повірить тринадцятирічній сироті із серйозними проблемами в комунікації? В мене немає ніякого впливу взагалі ні на кого - я лише маленька фігура на великій шахівниці, де грають значно сильніші гравці і вони навіть не помітять, як зметуть мене з дошки, якщо я зроблю необережний хід.

Єдиний вихід - залишатися пильною. Мені все ще слід добре вивчити тутешній психологічний клімат та розібратися в цій заплутаній павутині сімейних стосунків. 

***

Минуло не менше тижня, коли я нарешті достеменно вивчила замок Амарантел. Тут нараховувалося з декілька десятків кімнат, підземелля з п'яти рівнів, передній, задній та внутрішній двори, сімейний цвинтар, підвал і це ще, мабуть, я не все згадала. Більше того - в мене не вистачало часу це все як слід оглянути. Якщо вірити чуткам, то десь у стінах маєтку мали ще розташовуватися таємні ходи чи тунелі, але ніхто точно не знав, наскільки це правда. 

Кожен із Фрейрів виділявся чимось особливим і дехто з них мені подобався більше, дехто - менше, а, наприклад, Амаранта не викликала у мене жодних позитивних відчуттів зі зрозумілих причин. Це просто дивовижно, як у одній родині могли зібратися такі різноманітні люди, наче хтось навмисне підбирав їх за принципом контрасту. 

Найбільше мені вдалося потоваришувати із Джервасом та Олівером. І хоча ці двоє хлопців були ще тими розбишаками й авантюристами, зате вони виділялися своєю доброю вдачею та уміння знаходити у всьому позитив. Решту названих братів та сестер поки що ставилися до мене нейтрально, тому поки рано було робити висновки. Проте Арделія намагалася нас здружити усіма можливими способами, одним із яких були її душевні сімейні історії, що їх вона розповідала вечорами біля каміна, коли всі збиралися разом і на годинку забували про тренування, школу, підземелля й усе, що чекало на них назовні.

- Ми з Освальдом познайомилися на концерті в Ігнісі, де він був організатором і режисером-постановником, - почала вона одного такого вечора, і її голос одразу ж набув особливого, мрійливого відтінку, - Це був грандіозний вечір - розкішний оркестр, запрошені співаки із усіх кутків королівства, а опісля - гучна дискотека з танцями. Але, клянуся, я прийшла туди виключно заради музики, а не задля знайомств! - бабуся немовби виправдовувалась. - В мене за спиною вже було три шлюби, тож я не чекала ні на що хороше в четвертому - зрештою, почуття так швидко розсіюються. Та все ж дала собі ще один шанс, коли до мене підійшов Освальд. 

- Арделія виявилася дотепною, гострою на язик і напрочуд обізнаною в музиці, - додав дідусь, поправляючи свої окуляри в позолоченій оправі, - А ще досить активною як на свій поважний вік! Я тоді подумав: ось жінка, яка могла б зіграти головну роль у будь-якій моїй п'єсі. 

- Це все закінчилося пропозицією вийти за нього заміж вже на третій день знайомства! - вона зареготала так дзвінко, що навіть Офелія, яка завжди самотньо сиділа в кутку з альбомом для малювання, підвела очі. - Я сказала "так" в антракті між другим і третім актом вистави, яку він саме репетирував. Через місяць ми зіграли скромне весілля тільки для найближчих - ніякого галасу чи преси. 

- О, я навіть покинув сцену та й загалом світське життя заради переїзду в це чудове місце. Амарантел - це, звісно, не театр, але, повірте мені, драм і комедій тут вистачає мінімум на цілий сезон.

Усі мої брати та сестри слухали ці розповіді з дещо меншим ентузіазмом, а Барт навіть позіхав - щось мені підказує, що вони чули всі ці розповіді вже по десятому колу. Хай там як, для мене це було чимось новим і я слухала з величезним задоволенням. 

- Перепрошую, то ким ви працювали? - перепитала я. 

- Замолоду - актором, - Освальд шанобливо усміхнувся, - На схилі літ уже режисером та організатором мистецьких подій. Я об'їздив усю Лумінорію з гастролями, ставив п'єси в найкращих театрах, із яких найцікавішими були ті драми, що відбувалися за лаштунками, - старий іронічно засміявся. 

- Ми досить довго вже разом - нещодавно минуло три роки! - не могла натішитись Арделія. 

- Ой, бабусю, знаючи вашу непостійність, то й дійсно немало, - дотепно зауважив Джервас. 

Старенька вдавано насупилася, але в її очах усе ще танцювали смішинки і стало зрозуміло, що вона анітрохи не образилася - Арделія любила ці жарти так само, як любила все, що робило її родину живою, галасливою та справжньою.

Цікаво, куди ж поділися три її попередні чоловіки і чим вони займалися? Маю підозру, що це теж були доволі небідні люди. Ця жіночка, вочевидь, ніколи не одружувалася з тими, хто не міг підтримати її рівень життя. 

***

Другий тиждень мого перебування в прийомній сім'ї розпочався із мого зарахування до місцевої школи. Ліцей Сорренвілля був маленькою, але розкішною будівлею з вишуканою архітектурою в самому центрі містечка.