Розділ 48 Правда

Ранок, як завжди, потроху вривається в мою свідомість. Чутно розмови, гул, і вже навіть долинають запахи сніданку. Солодко потягуюся і відкриваю очі.

– Доброго ранку, дружино!

– Доброго, – знічуюся. Я ще не звикла до такого звертання. Та й взагалі ця новина ще не вклалася в моїй голові.

– Ти так мило ніяковієш, – повідомляє Керел, прибираючи пасмо волосся з мого обличчя.

– Досі не звикну, що ми одружені.

– Лише три тижня.

– Три роки, – тяжко видихаю я. – І як ми тепер будемо святкувати річницю весілля? – ошелешено запитую.

– Тебе лише це хвилює? – сміється Керел.

– Ні. Але ситуація досить дивна.

– Ми обов’язково щось придумаємо.

– Домовилися, – вислизаю з обіймів чоловіка, швидко натягую куртку та йду до вогнища.

Щоденну нараду ніхто не відміняв, адже наша ціль «вибратися з підпростору», ще не досягнута.

– Як Керел? – запитує Леш, який вже чекає мене біля вогнища.

– Гадаєш, я його четвертувала? – обурююся я. – Ти міг би й сказати, що означає це татуювання! Знав же, що я анічогісінько не тямлю у ваших магічних штучках!

– Ані, повір, тобі було б значно важче, аби ти знала правду.

– Можливо ти правий. А знаєш, Леш. Пані Казик тебе досі чекає.

– Гадаю, Амаретта вже й не пам’ятає як мене звати, – насуплюється змій.

– Сам побачиш, коли ми виберемося звідси. І тут ми переходимо до головного.

– Потрібно обережно дослідити ту ділянку.

– Ні! Потрібно прискоритися. Я не хочу провести тут ще три роки!

– Обережність це головне! – нагадує Леш.

– А я гадав, що ви ніколи не сперечаєтеся, – мовить Керел, підходячи до вогнища.

– Ані хоче ризикнути, а це небезпечно!

– Згоден з Лешем. У підпросторі небезпека на кожному кроці. Тому не варто ризикувати.

– Отже, двоє проти одного, – підводжу підсумки. – Так ми ніколи його не знайдемо!

– І що ми шукаємо? – у Керела сьогодні занадто піднесений настрій.

– Озеро! Воно десь має бути. Найглибше озеро у підпросторі. Це єдина водойма, яку не вдалося осушити Апоріону.

– Я був біля нього, – спокійно повідомляє Керел.

– Де? – хором вигукуємо ми з Лешем, адже шукаємо його з тих пір, як зрозуміли що це єдиний вихід звідси.

– Недалеко від того місця де зустрів вас.

– Покажеш на карті? – Леш розгортає пергамент, на який ми наносимо карту підпростору, і Керел довго її вивчає.

– Озеро тут, – чаклун ставить позначку.

Ми з Лешем дивимося один на одного. В погляді обох надія.

– Спочатку все перевіримо, потім повідомимо решті, – вирішую я.

– Анітко, це ж карта Міжсвіття, – раптом видає Керел, який весь час пильно вдивлявся в неї.

– Не може бути…

– Дивись, тут – Хаб, а отут озеро, – чаклун домальовує деталі і я дійсно бачу, що він правий.

– Ти казав що у Міжсвітті є печера та водоспад, – пригадую.

– Так, все вірно. Печера на місці, а от водоспаду тут вже немає. Я бачив пересохле русло, тому його мабуть спіткала така ж доля як і усіх водойм підпростору.

– То який у вас план? – цікавиться Керел, все ще розглядаючи мапу.

Здивовано дивлюся на чоловіка.

– Він у тебе є, Анітко, я бачу це по твоїх очах.

– Щоб у Ані і не було плану, – пхикає Лешкар. – Ми тут виживаємо лише завдяки її ідеям і планам.

– Сирі казала, що будь яка глибина веде до підпростору. А якщо це твердження працює і навпаки?

– Межа може працювати в обох напрямках, – підтверджує Керел мої слова.

– Отже, нам потрібно дістатися цього озера, – пожвавлююся я. – Потрібно спочатку там все оглянути, і вирішити, що робити далі.

– Після сніданку я зберу речі, і вирушимо на пошуки, – повідомляє Лешкар.

– Маєш ідеї як відкрити перехід у Міжсвіття? – запитую про те, що найбільше мене хвилює. Адже я досі не впевнена, що можу вивести звідси істот.

– А як ти відкриваєш свої портали? – питає Керел, і я згадую, що ми досі не обговорили це питання, і найголовніше – звідки у мене магія.

– Уявляю місце де хочу опинитися.

– І тут не відхиляйся від своїх звичних методів, – радить чаклун.

– Кереле, не розумію одного. Чому Міжсвіття і підпростір настільки схожі?

– Це мало відомий початок історії. Ще до створення всесвіту Астрая і Апоріон кохали один одного. І ідея створення світів була їхньою спільною. Одинадцять магічних світів, магічне Міжсвіття і не магічний підпростір на противагу. Але в процесі створення світів, Астрая занадто захопилася, вона відвідувала світи і зустріла там чаклуна в якого закохалася. Її кохання було настільки сильним, що вона навіть кинула Апоріона. Він розізлився і викрав останню магічну частинку для створення одинадцятого світу.