Розділ 28 Нове життя

Хаб, Міжсвіття. Володіння богині Астраї

Анітка

Відкриваю очі і одразу схоплююся з ліжка. Всередині – порожньо. Жодних емоцій. Роззираюся. Я у своїй кімнаті, в учорашній сукні. Це вже добре. Але я зовсім не пам’ятаю як я дібралася додому. Хоч у чаклуна запитуй! До речі про нього. Щось я забагато учора йому наговорила. Аби ще згадати все, про що ми говорили.

Дістаю з сумочки телефон, а там… Купа дзвінків та повідомлень від Стаса. І ще декілька від Олени. Читаю повідомлення, хоч і розумію, що це все вже не важливо.

Повідомлення від Стаса, 00.30: «Аніта, хто він?»

Повідомлення від Стаса, 01.06: «Ти ж розумієш, що він не запропонує тобі нічого серйозного? Ти для нього лише тимчасовий варіант!»

Повідомлення від Стаса, 01.31: «Він кине тебе, коли ти йому набриднеш! Знайде собі кращу!»

Повідомлення від Олени, 02.10: «Хто той чоловік, що був з тобою?»

Повідомлення від Стаса, 02.45 «У тебе є тиждень. Другого шансу я тобі більше не дам.»

Повідомлення від Олени, 02.50: Олена: «До тебе завжди липнуть красунчики. І на що вони ведуться?»

Повідомлення від Стаса, 03.15: «За тиждень весілля. Запрошення надіслане. Ми з тобою гарно розважимося, поки наречена буде приймати поздоровлення.»

Повідомлення від Олени, 03.24: «Не думай, що будеш щасливою з ним. Я зруйную всі твої стосунки, як зруйнувала їх зі Стасом.»

Відкладаю телефон на ліжко. Всередині порожнеча. Приймаю єдине правильне рішення – змінити номер телефону і назавжди розірвати зв’язки з минулим. Все почати з чистого аркуша.

А після зі спокійною душею йду в душ. Теплі струмені води так приємно обволікають тіло. Забирають з собою все старе, не потрібне. Ніби сьогодні з’явилася нова Сафенітка. Ох! Анітка.

Маленька неточність, яка знову сколихує сумніви. Але вже інші. Я й досі не знаю як буду жити без цього усього? Виходить, мені доведеться двічі перекреслити своє минуле: на Землі і тут у Міжсвітті?

Відволікаюся від роздумів. Хтось стукав, чи мені здалося? За шумом води не вдається нічого почути. Обмотуюся рушником і виходжу з ванни.

Завмираю в дверях. В кімнаті стоїть він. Міг би хоч відвернутися! А ні. Мало того, дивиться на мене таким палким поглядом від якого хочеться або сховатися у ванній, або кинутися в його обійми. Але ні одного ні іншого не можна.

– Хотів перевірити як ти, – повідомляє Керел і виходить з кімнати.

А я стою і не можу поворухнутися. Радію, що не виконала жодну з думок, що майнули в голові. Радію, але чому так тривожно стискається серце?

Сідаю на ліжко, і відмічаю, що телефон лежить на тумбі. Беру його до рук, знімаю блокування і на екрані висвітлюються всі повідомлення від Стаса та Олени. Невже Керел читав їх? Ні! Він же не знає як розблокувати телефон. Чи знає? Скільки разів я робила це при ньому? Вже й не згадати. Але навіщо йому це?

Спускаюся до сніданку. І кого я тут бачу? Звичайно чаклуна, який незворушно снідає. А мені стає соромно. Соромно за те, якою він бачив мене учора. Соромно за те, що геть не пам’ятаю, що йому наговорила.

Швидко замовляю сніданок, і займаю найвіддаленіший від чаклуна столик. Ще й сідаю так, що не бачити його. Потрібно прийти в норму, потім поговорю з ним.

– Ти мене уникаєш? – чаклун опускається на стілець поруч зі мною.

А я лише розгублено на нього дивлюся.

– Дай вгадаю. Тобі ніяково за учорашню поведінку, – він не вгадує, він просто констатує факт.

– Так, вибач за учорашнє, – мені неймовірно соромно. У мене таке вперше за мої двадцять п’ять років.

– Ти не мусиш вибачатися за те, що була справжньою. І за поведінку інших теж, – мовить чаклун і встає з-за столу.

Справжньою? Що ж я йому учора наговорила, що він тепер так думає?

До роботи повертатися геть не хочу, але часу у мене обмаль, тому доведеться.

У кабінеті сідаю за стіл та активую магічний екран.

– Сафенітка, – тихо гукає Астрід. Щось її сьогодні геть не чутно. – Може ти відпочинеш?

– Вихідний був учора, а сьогодні я буду працювати, – вперто заявляю їй.

– Ти вже все зробила.

– Та де ж зробила? – обурююся. – Он чаклун ходить один та й з пані Казик нічого не вирішилося, і Крестор ще не позбувся своїх проблем!

– Я й сама не знаю що робити з пані Казик. Але тобі раджу сьогодні відпочити.

– Що тобі вже нарозказував чаклун? – запитую, відчуваючи що він приклав до цього руку.

– Ніби я не зрозуміла нічого, коли він тебе учора приніс до Хабу, – сопе Астрід. – І так видно, що геть ти там не розважалася.

– А навіщо ти його випустила з Хабу?

– Мені не потрібно його випускати. Він вільно може вийти сам, – повідомляє вона.

Сам! Отже, його магія настільки сильна, що його ніхто не може втримати. Це лякає.