Розділ 23 Мантикор

Вриваюся у Хаб, щоб завмерти на порозі. Посеред вітальні стоїть велична мантикора. Вірніше – мантикор. М’язисті лапи, драконячі крила, що заполонили всю вітальню, хиже обличчя не то звіра не то чоловіка, і на додачу – хвіст скорпіона, який нависає згори, і норовить напасти на Крестора. Останній стоїть у вовчій подобі і безперервно чхає. От халепа!

– Що тут відбувається? – додаю у свій голос якнайбільше строгості та суворості. – А ну припиніть!

Обережно заходжу до вітальні і гнівним поглядом дивлюся на мантикора. Він не поспішає прибирати свого хвоста від бідолашного Крестора.

– Якщо ти негайно не припиниш погрожувати постояльцю Хабу, то я змушена буду тебе відкликати назад. Не зважаючи на те, чиєю спорідненою душею ти являєшся, – повідомляю йому.

Мантикор невдоволено зиркає на мене, але хвоста не опускає.

– Кресторе, перевтілюйся назад! – командую я під чхання перевертня.

– Не так швидко, – невдоволено гарчить позад мене чаклун, а наступної миті я опиняюся в непроникному коконі. Через який нічого не видно! – Тепер можеш.

– Кереле, це що за жарти? – обурююся такому свавіллю.

Чую навколо шум, кроки, а потім кокон зникає. Гнівно дивлюся на чаклуна.

– Хотіла полюбуватися на голого Крестора? – запитує чаклун.

Ой! Я геть про це забула. Але навіть якщо й так! Яке до цього діло чаклуну?

– Впевнена, Крестору немає чого соромитися, – заявляю йому, і перемикаю свою увагу на мантикора.

Він склав крила за спиною, і його хвіст вже не нависає загрозливо. Але на мене дивиться якось дивно.

– То що ти тут влаштував? Я медіатор у Міжсвітті і не потерплю такого ставлення до постояльців Хабу!

Схоже, весь свій гнів я сьогодні виплесну на мантикора. Він пильним поглядом вивчає то мене то чаклуна.

– Ти зараз у Міжсвітті, тому дотримуйся правил, поки я виясню чия ти душа. Астрід, що там з Крестором?

– Йому вже краще.

– От і добре!

Підіймаюся на другий поверх і заходжу до кабінету.

– То що за проблема у Крестора? – озивається чаклун, який йде за мною.

– Пообіцяй, що нікому не розповіси, – беру з нього обіцянку.

– Обіцяю.

– У нього алергія на власну шерсть.

– Таке буває? – ошелешено питає Керел.

– Це ти мені скажи, знавець перевертнів, – підколюю я його. Не те щоб я горіла бажанням дивитися на оголеного Крестора, але це мені вирішувати, а не чаклуну.

– Я подумаю над цим, – заявляє Керел не відводячи від мене свого погляду.

– Подумай, може підкажеш, яку йому душу шукати. А то система вже навіть не працює за його пошуками, – повідомляю і першою відводжу погляд. Не подобається мені така його увага. Ніби я щось зробила не так.

– То що там з мантикором? – чаклун вже теж спокійніше говорить.

І я видихаю з полегшенням. А то ця ситуація, що склалася між нами, мені до кінця так і не зрозуміла. Вмикаю проекцію магічного екрану і завмираю. На екрані блимає сповіщення: «ВТОРГНЕННЯ». А ще висить лист з грифом: «особливо небезпечно!»

– Що це все значить? – відкриваю листа та починаю ознайомлення.

– Манетрок, – читає назву світу чаклун.

– Манетрок? Це ж світ Крестора! – згадую я, і ще швидше перечитую інформацію з листа. – Гер Сентер Ул. І тут ні слова чия він душа.

– Ул? – перепитує чаклун. – Це не душа. Він найманий вбивця!

Я завмираю. Все всередині холоне від усвідомлення того, хто зараз знаходиться у Хабі. А ще від того, що він таки може становити реальну загрозу постояльцям. Підхоплююся з крісла щоб в дверях наткнутися на м’яку захисну стіну. Знову!

– Це ще що таке? – виказую своє невдоволення.

– Гадаєш, я відпущу тебе одну до професійного вбивці?

Підіймаю на нього погляд і розумію, що не гніваюся. Більше того, я лише тепер усвідомлюю, що всі вчинки Керела спрямовані на турботу про мене. І як я раніше не помітила цього? Так, я була занадто заклопотана іншими справами.

Керел знімає захист і першим виходить з кабінету. На моє здивування, замість того щоб спуститися на перший поверх він підіймається нагору.

Йду слідом. І хоч мене розпирає цікавість, але я мовчу. Бачу, наскільки зосереджений чаклун, тому не хочу його відволікати. Біля дверей, що ведуть у кімнату Крестора чаклун застигає. Невже мантикор дійшов сюди? Але навіщо йому перевертень?

Багато питань, на які немає відповіді. Але зараз мене хвилює інше: якщо цей Гер Сентер Ул небезпечний вбивця, то чи вийде у Керела його знешкодити?

Тишу Хабу розриває дзвін битого скла, а за ним чується шурхіт крил.

– Стій тут, – наказує чаклун, і я відчуваю, як мене ненав’язливо огортає його магія.

А сам Керел різко розкриває двері і вривається до кімнати перевертня. Зі свого місця я можу добре бачити, що там відбувається і це мене шокує.

Крестор, у людській подобі, стоїть у бойовій стійці і готовий битися з мантикором! Останній вже приготував для цього своє отруйне жало. Але поява в кімнаті пані Гргалензської зовсім неочікувана ні для мене ні для чаклуна, який завмер зробивши лише два кроки.