Розділ 19 Пара пана Веремея

Я встигаю лише нашвидкуруч привести себе до ладу, як чую сигнал від Астрід. Троль вже тут. Перенесення завершено.

Після учорашніх подій, я так і не поговорила з паном Веремеєм, тому сьогодні не знаю що від нього очікувати. Наближаюся до кімнати переносу і застигаю. Біля дверей стоїть гном. Ошатно вдягнений, і з блискучою лисиною.

– Доброго ранку, – вітаюся, а сама зиркаю на гнома.

– Доброго, пані Сафенітка, – посміхається пан Веремей. – Не дочекаюся знайомства зі своєю спорідненою душею.

Я застигаю. Закриваю рота. Не гарно отак стояти з відкритим ротом. А як його не відкриєш, коли ще учора він ладен був перевернути тут все, дізнавшись хто його споріднена душа. А сьогодні… Його ніби підмінили. Хоча де ще взяти гнома з блискучою лисиною? Отож бо, ніде! А отже…

– Пане Веремей, у вас все гаразд? – прискіпливо вивчаю його реакцію.

– Так. Все просто чудово.

– А ви бува ні з ким сьогодні вранці не говорили? – допитуюся.

– Ох, – тяжко видихає гном. – Так, пані Сафенітко. Була у мене одна розмова. Але учора.

– Учора? – дивуюся я.

– Так. Пані Казик розповіла мені все про її наслання, і наголосила, що це мій шанс.

Пані Казик? От від кого не очікувала, так це від неї. Вони ж весь час перебування у Хабі гризлися як кішка з собакою. А тут таке. Взагалі, я думала, що гнома знову залякав чаклун. Але від учорашнього вечора до самого ранку він був під моїм наглядом.

– Та я й сам подумав, якщо богиня так вирішила, то це доля.

– Добре що все так вирішилося, – з цими словами я прочиняю двері камери переносу.

Порожня кімната, яка просякнута магією. Саме тут з’являються споріднені душі прикликані з інших світів.

Кімнатою пливе марево. Ніби тонке павутиння простягається від однієї стіни до іншої. Крізь нього вже де-не-де проглядається інший світ. Грань між світами стирається. Тут і зараз є два світи: Міжсвіття та Небелонг. Межа остаточно зникає і в кімнаті з’являється троль. Надзвичайно приваблива дівчина. Довге зелене волосся заплетене у коси. На шиї та вухах прикраси, що свідчить про багатство роду. А ще посох, який переливається сполохами магії. Саме він вказує на силу дівчини. Ще ніколи я не бачила такої симпатичної тролихи.

Її світ – велетенська печера всіяна кристалами-вогниками, які підсвічують у темряві. Але поступово вогники зникають. Печера ніби розчиняється в повітрі, а навколо проявляються  обриси кімнати. Перенос душі завершується і обидва світи повертаються до свого попереднього стану. Навколо ще блимають сполохи магії, кола на підлозі поступово згасають. Кімнату затоплює м’яке зелене світло – знак, що все вдалося. Тепер моя робота.

– Вітаю. Я Сафеніта. Медіатор Хабу Міжсвіття.

– Я Гемма Кессевей. Молодша донька вождя всіх громів, зі світу Небелонг.

– Надзвичайно радий познайомитися, – промовляє гном, а сам не зводить зачарованого погляду з тролихи. – Дурґін Веремей, перша сокира у залізних шахтах.

– Схоже, я більше тут не потрібна, – промовляю і йду на вихід.

Магія богині, як завжди, створила диво. Не зважаючи на всі протести вони таки споріднені душі. Не очікувала я такого фіналу для цього впертого скандального гнома. Але як йому пощастило. От би і решті клієнтів знайти пари.

– Ти усміхаєшся? – дивується чаклун, коли я заходжу в їдальню. – А як же бійка?

– Її не буде. Уявляєш, пані Казик учора поговорила з гномом, і він переосмислив усе і змирився зі своєю долею.

– Але це не все? – допитується чаклун і пильно дивиться на мене.

– Так. Я ще ніколи не бачила настільки привабливих тролів. Пану Веремею пощастило.

– Не тільки йому, – промовляє чаклун.

Не встигаю я навіть поснідати, як усіх постояльців Хабу запрошують до вітальні.

– Як добре, що ви всі тут зібралися, – оголошує пан Веремей, а я здивовано вивчаю його бороду та волосся. Таки спрацювало. – Ми з Геммою вирішили не чекати, а одразу пов’язати душі. Тому сьогодні ми відбуваємо до Небелонгу, а потім до Кантеролу.

Ох! Я навіть забула, що пані Казик з паном Веремеєм з одного світу!

– Пані Сафенітко, гадаю такий поспіх не буде для вас в тягар?

– Ні, пане Веремею. Я з задоволенням налаштую вам перехід до світу пані Кессевей.

Це частина ритуалу. Не достатньо просто знайти споріднену душу. Щоб пов’язати душі пара добровільно повинна відвідати обидва світи з яких вони родом, а вже потім магія пов’язує їх душі. Так вони будуть належати двом світам, і з часом матимуть змогу вибрати собі світ для життя. Для себе я провела аналогію з процесом вінчання на Землі. Ніби воно є, а ніби й немає, але обоє вірять в це.

– Амаретто, – мовить гном. – Я прошу у тебе вибачення за всі наші непорозуміння, а особливо за ті слова. Я сподіваюся, що ти знайдеш свою споріднену душу. Адже кожен вартий знайти своє щастя.

Я вдруге закриваю рот, який відкрився від здивування. І не тільки я. Чаклун стоїть поодаль і він теж ошелешений змінами в поведінці гнома. Все ж таки возз’єднання споріднених душ творить чудеса.