Розділ 12 Історія Всесвіту

– А ти? – запитую, затамувавши подих.

– Можу розповісти. З чого почати?

– З початку. Але трохи згодом. Ми прийшли, – повідомляю я.

Керел здивованим поглядом вивчає рожевий фургон, біля якого ми зупиняємося. Німе запитання з’являється на його обличчі.

– Дві порції, будь ласка, – замовляю дівчині. І так, це фургончик з морозивом.

Я не забула, як Керел запитував мене про нього. Думаю, це буде чесний обмін: інформація на морозиво.

– Які вам смаки?

– Диня, ваніль та шоколад.

– Це що? – запитує він, скептично розглядаючи різнокольорові кульки.

– Морозиво. Ти ж запитував, – нагадала йому. – Скуштуй, це дуже смачно.

– Тепер мені зрозуміло, чому ти заради нього ходиш кожної ночі на кухню, – відмічає він, смакуючи морозиво. – Але чому вночі?

– Це особисте, – відмахуюся від нього. Не хочу розповідати чаклуну, що вночі я відчуваю себе особливо вразливою та одинокою.

Деякий час йдемо мовчки. Я не підганяю Керела, даючи йому час насолодитися морозивом.

– Богиня Астрая задумала створити свій всесвіт, – починає чаклун розповідь. – Для кожного світу вона мала частинку магії. Усього їх було одинадцять. Астрая почала роботу і все йшло по плану, світи виходили яскравими, магічними з різноманітним населенням. Це неймовірно радувало дівчину.

– Дівчину?

– Так. Тоді богиня була досить юною, – пояснює Керел. – Коли вона перейшла до створення останнього світу, то виявила, що магічну частинку для нього викрали.

– Викрали? – дивуюся.

– Так. Її викрав Апоріон*. Він все життя не ладнав з Астраєю, тому і став на перешкоді її планам.

– Апоріон – це бог хаосу? – уточнюю.

– Здивований, що Астрід про нього згадувала. Так, це він.

– І що було далі?

– А далі Астрая вирішила не відхилятися від початкового задуму, і створила одинадцятий світ без магії.

– Отже, у всьому винен Апоріон, – підводжу підсумки розмови. – Ти не боїшся висоти? – змінюю тему розмови.

– Ні. Але запитання досить дивне, – насторожується Керел.

– Ми підемо туди, – махаю в бік колеса огляду. І поки чаклун прискіпливо вивчає атракціон, купую два квитки. Відмічаю невдоволене хмикання чаклуна, але ніяк не розумію, що йому не подобається.

Звісно воно не найвище в Україні, усього 30 метрів, але і цього вдосталь, щоб роздивитися краєвиди.

Займаємо місця у кабінці і повільно підіймаємося. Внизу пахне хвоєю. Чути гомін дітей з дитячого майданчика неподалік. Але чим вище ми підіймаємося, запахи та звуки змінюються. Ось ми вже майже на рівні вершечків дерев, і можемо роззирнутися довкола. З одного боку – величний парк, який поступово переходить у густий сосновий ліс. З іншого – річка Дніпро та водосховище. І тепер перебуваючи на самому вершечку колеса, можна розгледіти і міст і довжелезну дамбу і навіть парусну регату, що пропливає річкою. Я з захватом верчу головою на всі боки, поспішаючи подивитися все. Адже на вершечку ми затримуємося зовсім на трішки і колесо повільно, але безповоротно несе нас донизу. Ніби з висоти пташиного польоту ми повертаємося на землю. Знову пахне хвоєю. І гул дитячих голосів вривається в життя. Дивлюся на чаклуна і ловлю його захопливий погляд.

– Розкажеш, що було далі? – запитую Керела, поки його хороший настрій нікуди не зник. Мені страшенно цікаво його слухати. А ще розумію, що такої інформації мені ніхто не розповість. Навіть Астрід, яка за три роки описала створення всесвіту у трьох реченнях, без подробиць.

– Астрая придумала новий план, щоб врівноважити рівень магії у всіх світах.

– Навіщо такі проблеми? Вона могла б створити десять світів. Чому не зупинилася?

– Астрая любить проблеми. Але краще запитай у неї сама.

– Дуже дотепно. Хто я, і хто Астрая? Ти ж не думаєш, що вона просто гуляє вуличками своїх світів?

Чаклун від моїх слів навіть збився з кроку. Уважно на мене подивився, але нічого не сказав. А я задумалася, які слова справили на нього таке враження?

– Богиня створила Міжсвіття вклавши в нього свою магію. Через нього вона планувала вирівняти рівень магії у світах. Її стало б менше, але у кожного світу порівно.

– Але її задум не спрацював, інакше на Землі була б магія.

– Так. Астрая відкрила через Міжсвіття прохід у всі одинадцять світів. Але дива не сталося. Рівень магії у світах залишався таким, як і раніше. Богиня тоді не знала, що якщо світ створений без магії, то він таким і лишиться.

– Так гірко усвідомлювати, що твій світ міг бути магічним і що все могло б бути інакше, – ділюся роздумами з чаклуном.

– Схоже, тут хтось захопився магією? – запитує він. – Я гадав, що ти її боїшся.

– Захопилася, – зізнаюся. – Але це не означає, що вона стала більше зрозумілою мені.

– То ти її боїшся через те, що не розумієш, – здогадується чаклун.

Лише киваю у відповідь. І дивлюся на краєвид, що відкривається з вершечка мосту кохання.