Розділ 2

І тут вона врізалася в хлопця, який так само був не проти промокнути. Калюж навколо було вдосталь, тому вже за мить вони обоє опинилися просто посеред однієї з них.

— Чорт! — одночасно вилаялися ці двоє мокрих каченят — Афіна й Матео.

Пролунав дзвінкий сміх Олівії.

— Чого така незадоволена? Ти ж любиш дощ.

— Ха! Дощ — так, а не валятися в калюжі через когось, — фиркнула Афіна, усміхаючись і підіймаючись на ноги.

— Гей, узагалі-то це я опинився в калюжі через тебе, — огризнувся хлопець.

— Та невже? Міг би й руку дамі подати, якщо вже не дивишся, куди йдеш, — невдоволено сказала Афіна, намагаючись відтерти брудну пляму.

— Я якраз дивлюся, куди йду. А ти, Рапунцель, могла б своїм волоссям хоч світити, щоб тебе було видно, — засміявся хлопець.

— Боже... — роздратовано протягнула дівчина. — Я тобі, ідіоте, ліхтарик подарую.

Злісно фиркнувши, вона розвернулася й відійшла.

— Так, здається, нам уже час, — сказала Олівія, потягнувши подругу за руку. — Бувай! — помахала вона хлопцеві.

Дівчата пішли в бік будинку Афіни. Перші п'ять хвилин вони йшли мовчки. Здавалося, одна з них про щось дуже серйозно замислилася.

— Слухай, ну чого ти? Про Рапунцель же це навіть мило, — запитала Олівія.

Вона знала, що подругу часто підколювали через колір волосся, через що з часом та почала його ненавидіти. Саме тому Афіна так різко відреагувала. Але той хлопець явно не хотів її образити, хоч вони й устигли трохи пофиркати одне на одного.

— Не знаю... Щойно про це подумала. Я ж у дитинстві мріяла бути Рапунцель, — засміялася дівчина. — Напевно, просто за звичкою спалахнула. Але якби він сказав щось про Барбі — втопила б його в тій калюжі.

— Не сумніваюся, — розсміялася Олівія. — Хоча навряд чи він дивився той мультфільм. У неї ж довге волосся, а ти своє обрізала та ще й каре хочеш. Мені б твою сміливість.

— Ну люблю я зміни, — засміялася Афіна. — Погодься, каре мені пасуватиме.

— Побачимо. Тільки не смій фарбуватися в чорний. Мене лякає це твоє бажання, — хихикнула вона.

Афіна відчинила двері квартири, і дівчата зайшли всередину.

— Мамо, ми домашку робити! Але я спочатку в душ, а ти поки нагодуй Олівію.

— Та я тебе зачекаю.

— Ой, сонечко, що з тобою сталося?

— Вона в калюжу впала, — розсміялася Олівія, пояснюючи мамі Афіни.