20. Що трапляється з тими, хто приміряє чужу корону

Я вже простягнула руку, аби повернути дверну ручку та увійти до нашої кімнати у "пташнику", як щось змусило мене зупинитися. Це було таке дивне відчуття, ніби хтось поставив переді мною скляну стіну і я вперлася в неї, не в змозі йти далі.

"Щит", - збагнула я. 

Хтось із дівчат встановив захист проти чужих. Але навіщо? Сторонні тут і так не ходять, а  інші учні  знайдуть способи той  щит обійти. А як потрапить на нього викладач, то ще й  тому, хто  поставив  захист, буде непереливки - адже нам забороняється використовувати магію у побуті. Тільки під час занять - і ніде більше...

Я обережно, немов розсуваючи   невидимі завіси, зробила кілька пасів руками - і щит піддався - не надто вмілим був той, хто накладав це закляття. Але за цей короткий час, поки я його долала, встигла почути з-за дверей дивну розмову.

 - Я ж казала - вона шахрайка і злодійка, - швидко говорила Беата. - Треба піти і розповісти пані Іскрі...

 - Та почекай. - кинула у своїй зверхній манері Мюріел. - Завжди встигнеш піти й  наскаржитись. Поглянь, як мені  у цьому гарно! Може, просто забрати собі й нікому не говорити? Якщо вона її вкрала в когось, то розголосу не робитиме.

 - Ти що, Мюрі, а як хто дізнається? За крадіжку виганяють з університету...

 - Якщо річ і так вкрадена, то забрати її - не вважається злочином, - авторитетно заявила Мюріел.  - Навпаки, це ніби караюча рука правосуддя...

Вона не встигла закінчити фразу, бо в цю мить я відчинила двері і стала на порозі.

 - Гей ти, караюча рука, - сказала я. - Хто тобі давав право порпатися в чужих речах?

Мюріел, забачивши мене, від несподіванки здригнулася, але швидко  себе опанувала. Навіть не поспішала зняти з копиці свого золотавого, вкладеного у високу  зачіску-башту волосся мою корону, яка лежала до цього у скриньці на дні пакунку з одягом, що був схований під ліжком. Зараз же пакунок був розв'язаний, і  мої сукні та білизна недбало скинуті на підлогу.

 - Беато, - невдоволено мовила Мюрі, - ти ж казала, що кинула щита. Мовляв, Даян така тупа, що крізь нього не пройде. А вона, дивись лишень - тут як тут...

Беата враз уся почервоніла, але нічого на це не відповіла.

 - І не треба тут галасувати, - це вже Мюрі звернулася до мене. - Бо ще хтось із викладачів почує і зайде. Гадаю, в твоїх інтересах, щоб ми нікому нічого не сказали. Віддай нам цю річ - і ніхто не довідається, що ти її вкрала...

 - Іди до дідька!  - вигукнула я, підступаючи до неї ближче, щоб забрати корону, але вона прожогом відскочила на інший бік кімнати. - Віддай негайно, це моя корона! Щоб ти хотіла знати, я королівна!

 - Ага, - протягнула Мюріел, знявши з голови корону та сховавши за спину. - Королівна-голодранка! У чужих обносках! Зате з золотою короною в  торбі! Та вона коштує дорожче, ніж ти сама! У кого ти її поцупила, зізнавайся?

Далі я погано пам'ятаю, що сталося. Неначе перед очима попливли якісь райдужні кола, у вухах зашуміло, як-то буває, коли втрачаєш свідомість... Але  це тривало  тільки якусь долю секунди. Далі я вже  усвідомила, що стою з витягнутими вперед руками, а  голова Мюрі, вірніше, її розкішна зачіска, палає красивим синім полум'ям.  Причому вона, видно, не відразу второпала, що відбувається, і стояла собі тихесенько, лише лупаючи на мене очима. Тільки коли Беата, що виявилася розторопнішою, схопила глечик з водою, який стояв на столі, і  вилила його вміст на подругу, та пронизливо завищала, випустила з рук корону та вхопилася за голову. З її волосся ішов дим з надзвичайно бридким запахом, обличчя було перемащене сажею, ще й перекошене від страху.

 - Що тут відбувається? - пролунало з тераси, і, рвучко відчинивши  двері, на порозі постала пані Іскра.

 - Хто поставив щит...? - побачивши Мюріел, навіть завжди спокійна наша наставниця на мить втратила дар мови.  Втім, вона швидко опанувала себе і продовжила: - Негайно поясніть, що тут відбувається!

 - Це все вона, - Беата швидко вказала на мене пальцем.  Я зрозуміла, що все ще стою з простягнутими у бік Мюріел руками, хутко опустила їх і сховала за спину.

 - Дано, - пані Іскра  крижаним тоном звернулася до мене. - Ти поставила щит?

 - Ні, - вдалося вичавити з себе мені. - Я цього не робила.  Я сама тільки що прийшла.

 - А це, - викладачка ткнула пальцем у бік обсмаленого волосся Мюрі. - Чи ти скажеш, що й  це не твоїх рук справа?

Я, опустивши голову, мовчала.

Беата підхопила з підлоги корону і  підтюпцем підбігла до пані Іскри, простягаючи їй "речовий доказ":

 - Дивіться, ми це знайшли у її речах, - швидко затараторила вона, не дивлячись у мій бік. - Даян десь украла цю коштовну річ, і Мюріел сказала, що піде й доповість про це пану Грому. А Даян, як це почула, то зробила отак... - Беата закотила очі під лоба і  піднесла вгору руки. - І Мюрі спалахнула! Це просто жах...

 - Вона хотіла мене вбити, - сказала Мюріел надзвичайно спокійно,  наче й не вона тільки що верещала не своїм голосом.  - Але їй це не вдалося!

Пані Іскра, здавалося, і не слухала їх. Вона пильно роздивлялася корону - так, наче на ній десь могло бути описано усю послідовність скоєного мною злочину.

 - Добре, - холодно сказала вона. - А  хто дав  вам право брати чужі речі, до того ж, скориставшися несанкціонованою магією?

 - Але вона сама вкрала... - почала Мюріел, та, поглянувши у вічі пані Іскрі, враз замовкла. Вона підняла руки догори і обережно торкнулася того, що лишилося від її зачіски.  Враз її очі наповнилися слізьми. - А-а-а, мої коси! - заголосила вона. - Я тебе уб'ю, лайдачко!