Розділ 6: "Новий володар світу"

- Сьогодні дуже важливий день для нашого народу. Думаю, тобі варто вийти зі зверненням до них.

Я вирішив послухати батька, хоча наші думки дуже сильно розходилися. Мені потрібно було звернутися до народу і прийняти те, що зараз відбувається.

Я підійшов до нього і взяв амулет, одягнувши його собі на шию. Вени по всьому тілу противно запульсували. Здавалося, що ось-ось і вони просто лопнуть, але вони почали змінювати свій колір. Шкіра почала ставати більш рожевою, а вени переставали противно сяяти токсичним кольором. Моє тіло повернуло собі колишній вигляд, завдяки одному лише амулету.

- Ось бачиш, цей амулет здатний на багато що, - батько поправив мою сорочку і ступив у тінь.

Кілька годин я провів в очікуванні, поки батько віддавав укази і збирав людей біля руїн моєї колишньої резиденції. На вулиці з кожною хвилиною ставало дедалі голосніше. Натовпи людей не переставали замовкати, чекаючи, поки до них вийде їхній правитель.

- Сину, - у будівлю зайшов батько, - вона приїхала сюди.

Я підняв голову на батька, шукаючи натяку на невдалий жарт. Я не вірив, що Валорія могла приїхати сюди, знаючи, що сталося. Але коли позаду батька промайнув силует, я одразу ж зрозумів, кому він належить.

Валорія приховувала свою особистість, гадаю, щоб народ не дізнався про її прибуття сюди. Вона спустила капюшон, щойно помітила мене. Наші погляди перетнулися. Я не бачив у її очах ненависті... або хоча б страху. Вони були так само прекрасні, спокійні, як і в звичайні дні.

- Валоріє, тобі не можна тут... - дівчина підійшла ближче й обійняла мене. Теплота пройшлася по всьому тілу. Давно я не відчував такого тепла...

- Я не залишу тебе одного, що б не сталося, - вона трохи помовчала, а потім сказала те, про що я дуже переживав. - З моєю державою все добре. Ми тепер перебуваємо у складі Сенджо, але нашим територіям не заподіяли шкоди.

- Виходить, я тепер правлю твоїми землями? - кілька хвилин тиші трохи навіювали смуток. Через мене люди позбулися своїх держав.

- Я не до кінця розумію, як працює нинішня влада, але вважаю, що частково так. Ти єдиний Фанхгома, але решта так само володітимуть своїми державами. Просто тепер усі наші дії будуть підконтрольні тобі, оскільки ми в одному складі.

Ми деякий час пробули з Валорією сам на сам, обговоривши все, що зараз відбувається, і що ми з цим будемо робити. Я був радий, що, незважаючи на все, що відбувається, вона продовжувала бути на моєму боці і допомагати мені. Я сумніваюся, що інші Фанхгоми дотримувалися б такої ж позиції. Думаю, вони просякнуті ненавистю до мене. Двері відчинилися, і я побачив батька.

- Настав час вийти до народу, Селонфе, - батько махнув рукою, тоді як я помітив здивований погляд Валорії на собі. Вона вперше чула моє справжнє ім'я.

Ми з Валорією встали і покрокували до дверей. Погляд батька пройшовся по Валорії, але заперечувати її присутності під час звернення він не міг, адже я вирішую, хто і коли буде зі мною.

Ми ступили за поріг, і я на кілька секунд завмер від кількості людей, які оточували руїни. Валорія взялася за мою долоню, нагадуючи про те, що вона поруч. Побачивши нас, натовпи людей почали радіти. Їх ніби звезли з усіх існуючих материків. Я не бачив, де закінчуються нескінченні натовпи, адже вони зливалися на тлі попелу, який поглинув усі мої землі.

Коли я підняв руку вгору, крики людей хвилею почали затихати. Усі уважно дивилися на мене, очікуючи великої промови. Але такої не буде.

- Сьогодні, - голос мій був досить гучний, але я так само не розумів, як мене почують люди вдалині, - у цей світ прийшла нова епоха. Сенджо досягли успіху у своїх намірах, і тепер я тут володар, тепер я той, кого вони хотіли бачити при владі єдиної держави. Але вони не врахували однієї важливої деталі, - навмисна пауза змусила натовп понервувати, - те, що я не приєднаюся до них, хай би що сталося. Але тепер я тут віддаю укази, і перший мій указ - розібратися зі зрадниками.

Нова армія військ була зобов'язана підкорятися тому, хто володіє амулетом. У них не залишилося вибору, і вони зробили крок уперед, ставши на коліна і вигнувшись назад. Таким був жест їхньої поваги.

- Відсьогодні до списку зрадників потрапляють наступні... - список був не такий великий. Починався він із мого батька, далі я пройшовся по Фанхгомам, які здали свої території, і закінчив тими, хто був причетний до того, щоб влаштувати весь бунт на моїх землях.

Війська піднялися і поділилися на кілька угруповань, одне з яких ступило до мого батька. Момент, і його вже немає в живих. Темні списи пронизали батька в кількох точках його тіла. Люди ахнули, а батько повалився на землю, видавлюючи останній подих.