Глава 75: Сутичка з собою та іншими

Ноги відірвались від краю парапету на даху швейної фабрики. Вечірнє повітря розтиналось носом вампіра. Очі Герберта цілились на наступний дах. Він перелітав вулицю, не відчуваючи спротиву вітру.

На спині гойдався рюкзак, заздалегідь підготовлений для голови Містера Грома. Не дуже великий, але поміститись повинна. Ще вдома Герберт повитягав з усіх відділів та кишень: пачки з-під цигарок, брудні серветки, шприці та упаковки від ЛСД, які залишились від діджея Бобло. Тепер точно влізе.

Стопи врізались в наступний дах, прослизнувши півтора метри брудною крівлею. Підошви кросівок з ринку ледь не порвались.

- Зараза, - тихо процідив Герберт. - Хоч би босяком не побігти.

Він майже дістався до лабораторії. Як і очікувалося, це місце добре охоронялось. Чотири патрульні машини поліції гуляли трьома кварталами навколо. Ще два БТР стояли біля входу, поруч із ними курили спецоперативники нацгвардії та федерали. Навіть на даху сиділи снайпери СЗР.

Пригнувшись за парапетом верхівки винного заводу, Герберт поглянув у рожевий дитячий бінокль з феєю Дінь-Дінь. Він і так непогано бачив, але додаткова лінза дозволила йому роздивитись триклятих снайперів. Інакше, він би з дуру точно прямо в них і влетів би.

- І не спиться вам, паскуди, - пробурчав старий.

Придивився сильніше. Побачив світло від смартфону. Один із СЗР'івців грав у онлайн казино, крутив слоти прямо на службі. Ще двоє грали в карти під ліхтариком. Тільки крайній, що стояв далі від усіх, нормально пильнував. І то в іншу сторону.

- Може все й не так погано.

Герберт заховав бінокль та приготувався до штурму. З даху винного заводу долетіти до лабораторії не вийде, надто далеко. Але поруч проходила товста лінія електропередач. Чотири широких кабелі мали витримати шістдесятип'яти кілограмового вампіра.

Він обережно вклався на лінію та почав повзти. Струм гудів під грудьми. Стало трохи ніяково. Тут проходило не менше десяти тисяч вольт. Дроти трішки провисали під його вагою, але він не спинявся та продовжував рухатись до лабораторії. Головне - сильно не провисати та обережно розподіляти площу тиску, щоб нічого не порвалось.

І ось, до даху лабораторії залишилось всього три метри. Він був зовсім поруч. Снайпери його не помітили.

- Ха, от я й на місці, - радісно прошепотів Герберт.

Він схопився міцно рукою за кабель та смикнув себе вперед, щоб по-скоріше підтягнутись. Дріт обірвався і град іскор вибухнув над будівлею лабораторії. Весь квартал потух. Світились лише бички цигарок снайперів.

- Ого, - тихо сказав один із них, випускаючи дим.

І наслідки цього обриву пішли далі. Освітлення на вулиці, де знаходилась квартира агента Лунко Бомби, також потухло. Дорогу миттєво накрило колючою темрявою. Час навколо наче завмер.

Містер Секс озирнувся. Йому здалось все це підозрілим. Рука потягнулась за срібним мечем. В нього не було вампірських очей, а прилад нічного бачення йому по статусу вже не видавали. Доводилось рухатись майже наосліп, орієнтуючись по світлу з вікон - будинки все ще мали електрику.

- Стій, це ж ти, - звернувся до нього Наскіс.

Мисливець направив вістря меча на чоловіка, що так неочікувано підкрався.

- Хто ти такий? - спитав він.

- Я із поліції, - показав посвідчення детектив, - ми бачились минулого року на фермі Блоу Джоба. Ти кинув мені під автівку свого меча, коли нас атакував вампір.

Містер Секс згадав та з полегшенням зітхнув. Ще секунду тому ледь не зарубав бідолаху.

- Чого тобі? - спитав він.

- Дай вгадаю, ти йдеш по Лунко Бомбу? - хитро посміхнувся Наскіс.

- По кого? Я прийшов за Кірвентом. Він засів у цій будівлі.

Наскіс почав здогадуватись, що відбувалось. Вампіри змовились між собою. Більше того, можливо, це взагалі була якась пастка. Вимкнення вуличного освітлення яскраво на це натякало. Шкода, Наскіс не розумів реальну його причину.

- Якщо ти один із тих так званих "мисливців", - сказав він, - то краще не йди. Вони можуть на тебе чекати.

- Мені ж краще, швидше їх завалю, - хмикнув Містер Секс.

- Сам? Вони тебе роздеруть.

- Не роздеруть.

- Чому ти так вирішив?

- Дивись.

Мисливець притулив срібне лезо до горла та розпоров собі шию. Кров пролилась на груди, але за мить застигла. Наскіс одразу не повірив своїм очам, навколо було темно. Потім кров взагалі заповзла назад в шию, а розрізана шкіра затягнулась, не залишивши і сліду.

- Мене неможливо вбити, - пояснив Містер Секс.

- Очманіти, - схопився за лоба детектив. - Світ остаточно збожеволів.

- Завжди таким був. Тобі просто не показували.

Потім Містер Секс знову повернувся до вхідних дверей. Схопився за ручку та вже збирався заходити.

- Почекай, - знову зупинив його Наскіс.

- У мене робота. Я не можу чекати.

- Давай зробимо це разом.

Містер Секс стомлено зітхнув. Не вперше хтось зі звичайних людей пропонував йому допомогу. Майже завжди це закінчувалось смертю. Такі прохання дуже наївні в своїй природі, хоч і відважні.

- Ти не виживеш. В тебе немає безсмертя.

- Ні, ти не зрозумів. Я пропоную тобі влаштувати для них пастку.

Детектив наполегливо напрошувався на співпрацю. Він дуже жадав зупинити Лунко Бомбу, Кірвента та інших. Він бачив у вампірах колосальну загрозу для близького оточення.

Але, ви ж також розумієте, що однієї наполегливості тут недостатньо. Особливо, коли маєш справу з таким відморозком, як Лунко. Заглянемо до нього в квартиру. Коли на вулиці вибило світло, агент одразу ж схопився за телефон.

- Це нормально? - спитав прямо, без уточнень.

- У нас обрив на лінії. Біля лабораторії, - доповів диспетчер.

- Не страшно. Там не залишилось нічого важливого.

- Правда?

- Так. Ми... з комісаром Степаненко провели інспекцію по речовим доказам нещодавно. Там не було нічого вартого уваги. Так в журналі і записано.