Глава 55: Діти Дракули. Частина 4

Минуло шість років. Діти Алукарда подорослішали. Доктор Ганс Кардіометріні не став забирати Кольта до себе, а сам переїхав в їхнє місто, щоб спостерігати за всією сім'єю Алукарда разом. Пояснив це тим, що тут просто краще живеться, приховуючи свої справжні наміри.

Запальний малюк Марвін став уже статним двадцятирічним вампіром, який поодинці виходив боротися з усіма, хто стане на шляху. І не важливо скільки їх. Один чи сотня. Розліталися всі. Алукард дуже пишався своїм старшим сином.

Саме через це Алеса, яка молодша лише на рік, сильно його ненавиділа. Вона вважала, що брат просто самозакоханий покидьок і варто його покарати. Та й батько зовсім не поважав Алесу, що тільки сильніше підігрівало її гнів.

- Гей, подай мені мотузку! - крикнув матрос, що спустився з причалу на човен.

- Зараз кину, - сказав його напарник.

Минуло десять секунд. Двадцять. Жодна мотузка нікуди не опустилася. Зовні вже були сутінки, тому моряк, що сидів внизу, погано що міг роздивитися нагорі.

- Ти там не заснув? - вирішив він перепитати.

Нарешті до нього в човен полетів моток мотузки. Ну, це так спочатку здалося. Насправді, це була відірвана людська рука.

- Що за справи? - скрикнув матрос.

Його напарника вбили. Не гаючи жодної секунди часу, він кинувся в крижану воду і почав гребти.

- Ідіот, що ти робиш? – сказав жіночий голос у нього за спиною. - Ти ж там замерзнеш.

Здається, вбивця вже була у човні. Матрос почав гребти сильніше, але було вже надто пізно. Сильна рука схопила його за комір і затягла назад у човен. То була Алеса. Вона вирішила вгамувати свій гнів вечірнім полюванням на людей.

- Ти вампір! - перелякано сказав матрос.

- Так, і зараз я з тобою розправлюсь.

Алеса випростала руку і та пройшла тіло бідолахи наскрізь. Моряк помер та швидко обм'як.

- Це можна робити і менш галасливо, - сказав суворий чоловічий голос на пристані.

То був Ганс Кардіометріні. Він за нею таємно спостерігав. Його тонка постать звисала над дівчиною.

- Що ви тут робите? - розсердилась Алеса.

- Хочу, щоб ти не наробила чогось зайвого. Стільки заворушень. Незабаром усе це рибальське містечко на вуха встане. Буде дуже паршиво, якщо нас розкусять. Алукарду зовсім непросто далося укласти союз із місцевим мером.

- Та мені начхати на нього. Як і йому на мене. Роблю що хочу.

Ганс розім'яв кулаки і випростав спину. Стало ясно, що просто словами дівчину не заспокоїш.

- Тоді я також буду робити, що захочу.

Він накинувся на Алесу і кількома влучними ударами звалив її з ніг. Вона одразу втратила свідомість. Завдяки своєму віку він був значно сильнішим за неї. Обернувшись на всі боки, Ганс переконався, що навколо нікого не було. Свідки - це вічна проблема вампірів.

Він склав обидва тіла моряків у човен і сильно його відштовхнув обома ногами. Наче моторний катер, він помчав далеко у захід сонця. Потім Ганс закинув Алесу на плече та стрімко покинув це місце, поки не з'явились небажані роззяви.

Того вечора Ганс опинився там не просто так. Це була маленька угода. Таріна сама попросила його простежити за Алессою. Вона дуже переживала за свою дочку і хотіла, щоб та не накликала на себе неприємності. Мати справедливо переймалась, але не до кінця розуміла всю вагу наслідків.

Ганс залишив Алессу на дивані вдома у батьків і сказав:

- Я думаю, вам варто з нею поговорити серйозно.

Дурні слова. Настільки, що Алукарду було їх мерзенно чути. Алеса найслабша і найнікчемніша дочка, за результатами тесту. У ній не було навіть якоїсь кумедної особливості, як у Кольта чи Лари. У кращому разі, батько міг просто її ігнорувати, але, на жаль, вона постійно привертала до себе увагу дикими витівками. Пора вже покласти цьому кінець.

- Мені це вже набридло, - сказав Алукард.

Брови його зійшлися як розвідний міст, зображуючи суворий батьківський гнів. Тільки через дружину він терпів витівки доньки. І ось тепер його терпець урвався. Він захотів показати Алесі, що її життя нічого для нього не варте.

Чесно кажучи, мені хотілося б вірити, що я не був би таким поганим батьком. Але, на жаль, зі свого положення я не можу сказати впевнено. Легко щось оцінювати зі сторони. Особливо, коли ти вже мертвий.

Очі Алесси розплющились і вона побачила велику шорстку долоню батька, готову зімкнутися на її горлянці.

- Алукарде, стій! - закричала Таріна.

Мати хотіла заступитися за свою дитину.

- Навіщо? - прогарчав Алукард. - Я вб'ю цю тварину. Вона мені не потрібна! Вона нікому не потрібна!

Він стиснув пальці і дівчина закряхтіла від жахливого болю. Її шийні м'язи ніби вдавлювалися в хребет і стискали дихальні шляхи. Алесса намагалася бити у відповідь батька, але ці жалюгідні потуги не давали жодного ефекту. Дівчачі кулачки незграбно ковзали по могутній грудині.

Втрутилася мати. Таріна хотіла врятувати доньку, але лише міцно отримала в обличчя тильною стороною долоні від чоловіка. Алукард розумів її почуття, але йому було начхати на них. Він ставився до вбивства дочки як до вирішення безглуздої проблеми. Як до лікування нежиті.

- Стійте, - раптово, але спокійно і виважено заступився доктор Ганс.

– Що? - здивувався Алукард.

- Вона сердиться на вас, бо ви її ігноруєте і вважаєте за слабку. Але навіть я сьогодні переконався, що вона сильна.

- Це дрібниці, друже мій. Я просто хочу її вбити. Її спроби мене вразити - це дурний дитсадок. Я займався масовими вбивствами вже майже з пелюшок.

Лікар відкашлявся в кулак і зробив крок уперед. Йому було важливо переконати свого наймача не вбивати дочку. Він щиро хотів їй допомогти. Хоч і коріння цього бажання було зовсім іншим, ніж у матері.

- У мене є спосіб зробити її такою ж сильною, як і Марвін.

Хватка Алукарда послабшала. Він відпустив Алесу і вирішив уважно послухати Ганса. Вирішив дати йому шанс висловитись. Все ж таки, подібне твердження звучало дуже привабливо. Сильне потомство для нього було першому місці.