Глава 23: Мисливець на вампірів

Кірвент прокинувся в холодному потові. Щось сталося. Він це відчував. Відчував кожною клітиною свого тіла. Це похмуре, незрозуміле передчуття захопило його, не даючи часу повністю прийти до тями після сну.

Нічний жах. Схоже, що то був лише страшний сон. Таке відбувалось не часто, але іноді Кірвент прокидався посеред ночі у страху. Його батьків вбили мисливці на вампірів і тепер, коли вони мали ось-ось прийти до міста, його глибокі кошмари починали вибиратися назовні.

- Треба освіжитися, все гаразд, - прошепотів він, встаючи з ліжка.

Випивши склянку крові з холодильника, він заспокоївся. За вікном йшов дощ. Бліді краплі жадібно таранили вікно за вітром. Погодка цього дня була паскудною.

Задзвонив телефон. Кірвент глянув на нього з побоюванням. Раптом щось трапилося? Це мисливці прийшли, чи Блоу Джоб розкрив змову і тепер прагне помсти?

- Алло, - підняв він трубку. - Кірвент на зв'язку.

- Привіт, це Авель, - почулося з телефону.

Несподівана людина. Останнім часом, у них з Кірвентом все не так гладко складалось. Хоч той і погодився зрадити Блоу Джоба, але пішов на це виключно з бажання помсти за відірвану руку. Після тієї сутички з Гербертом, Авель узагалі віддалився від усіх. Перестав спілкуватись навіть з друзями.

- Що сталося? - спитав Кірвент.

- Пам'ятаєш, ти казав, що до нас можуть заявитися мисливці на вампірів?

- Звичайно. Так і є.

- Тут якийсь хрін влаштовує різанину в нашому барі, - сказав Авель. - Це точно хтось із цих виродків.

Кірвент напружився, але на його обличчі залишалася тверда незворушність.

– Зараз буду. Мені треба з ним поговорити. Головне – не роби різких рухів. Не провокуй його! Тримайся там!

Його машина мчала крізь грозу на повній швидкості. Потрібно було якнайшвидше дістатися бару, перш ніж трапиться щось непоправне. Він сподівався вийти на переговори з мисливцем. Хотів направити його та всіх, хто з ним міг бути на Блоу Джоба. Дуже ризиковий план, якщо чесно.

Найголовніше - виставити в цій ситуації самого Блоу Джоба головним лиходієм, а решту вампірів заручниками ситуації. Не факт, що це спрацюло б, але спробувати варто.

Ухиляючись від зустрічного трафіку, він протер долонею лоба. Кірвент сердився. Тоді, по-п'яні, цей його план виглядав набагато розумніше і красивіше, ніж зараз на тверезу голову.

Різко зупинивши машину, Кірвент вискочив прямо через вікно водійських дверей та швидко зник у провулку. Вхід у бар знаходився за щільними металевими дверима, що вели у місцевий цокольний поверх.

Він просувався різко, але непомітно. Старався не робити звуків взагалі. Обнюхував оточення.

- От зараза! - стиснув кулаки Кірвент, побачивши, що двері підірвані.

Схоже, план провалився капітально. А може й ні. Поки що рано робити такі висновки. Потрібно показати всю свою впевненість перед мисливцем, але не переборщити, щоб одразу не отримати срібло в обличчя.

Кірвент повільно спускався до підвалу. Сходинка за сходинкою, його власні кроки ехом відбивались у чутливі вуха. Він намагався вловити кожен писк, кожен шурхіт, щоб скласти хоч якусь картину того, що відбувалось. Тиша. Абсолютна тиша з глибин бару тільки сильніше нагнітала тривогу всередині.

Темний чобіт ступив на дерев'яну половицю. Дошка рипнула. Кірвент нарешті спустився в бар. Він підняв погляд і зрозумів, що таки запізнився. Всі довкола були вже мертві. Всі до одного. Порізані трупи грубо валялися довкола, застилаючи підлогу.

- Це також вампір? - спитав вусатий чоловік у чорному шкіряному плащі.

Поруч із ним стояла маленька лиса дівчинка в бронежилеті.

- Так, він вампір, - сказала вона.

- Що ж, тоді рано ховати клинок, - усміхнувся мисливець. - Іди сюди, мудило!

Але хто він такий? І як йому вдалося провернути таку жорстку розправу над, без применшення, натовпом вампірів? Давайте в цьому розбиратися. Я довго нагнітав усю цю муру з мисливцями на вампірів, тож настав час розкривати карти.

Містер Секс – це досить розбещений, але ввічливий чоловік. Його доля частково перетиналась із тим, що сталось із Кірвентом. Тільки віддзеркалено. Сім'я Містера Секса була вбита вампірами, зґвалтована. Власне, частково тому його й назвали Містером Сексом. Дещо цинічно, але він і сам не проти. Він носив це ім'я, як нагадування про те, що йому зробили вампіри. В моменти битви, це давало йому рішучості.

Тепер, вже в дорослому житті, він - успішний мисливець на вампірів, на чиєму рахунку вже близько сотні вбитих кровопивців. До його ордену дійшли чутки, що у місті Каннігсбург завелися вампіри. То був знак. Декілька мисливців вирушили туди за вампірськими головами. Серед них також виявився і Містер Секс.

- Гей, ти купиш мені морозиво? - спитала дівчинка, склавши брівки будиночком.

Містер Секс подивився на усміхненого продавця і зітхнув.

– Чому б і ні. У нас все одно сьогодні багато роботи. Потрібно хоч іноді душу засолодити.

Інколи мисливці на вампірів працювали у зв'язці з дітьми. Так вже склалося, але за останніми дослідженнями вампірології, діти до чотирнадцяти років добре відчувавали присутність вампірів. Вони не могли самі чітко описати свої почуття та іноді щось додумували, але ніколи не помилялись.

Щоправда, із віком ця здатність починала швидко губитися. Підлітки значно гірше відрізняли кровопивць від людей. На щастя для мисливців, більшість вампірів не знала про цей хитрий прийом.

Спеціально для цього завдання, Містер Секс узяв із собою десятирічну дівчинку на ім'я Еллі. Вони мирно ходили містом, морально налаштовуючись до того, що незабаром почнеться кривава різанина.

Еллі радісно взяла ріжок і жадібно відкусила випираючий хвостик пломбіру.

- Дуже не кусай, - зауважив Містер Секс, - бо в зуби зайде.

- Заспокойся, Сексі, я - майстер своєї справи.

- Боже, не називай мене так. Мені соромно.

Вона стукнула його кулачком у бік.