Глава 18: Остання помилка

Може здатися, що цей яскравий трюк із пострілом танка - спритний хід, створений геніальним розумом Блоу Джоба, але це зовсім не так. Його хвора голова пішла на такий крок від розпачу.

Після того, як поповзли чутки про його ганебну поразку у битві зі старим вампіром, репутація Блоу Джоба посипалася ще сильніше, ніж зазвичай. Він і так переживав не найкращі часи у своєму вампірському житті, але тепер все стало набагато гірше.

Блоу Джоб зайшов у свою квартиру. Це відбувалось ще за день до атаки на будинок Герберта. Його житло яскраво вирізнялося серед інших у цій багатоповерхівці. Увагу одразу привертала гігантська літакова турбіна, яка була вмонтована прямо в фасадну стіну. Крізь лопаті можно було спокійно виглядати на зовні.

Він вважав це крутою і лякаючою знахідкою. Власне тому і "Блоу Джоб" - він, типу, всмоктував неугодних в цю турбіну, роблячи з цього страшне покарання.

- Ні, це виглядає безглуздо, - підійшов до неї Блоу Джоб. - Вона більше нікого не злякає.

Її лопаті добряче затупилися після безлічі людей закинутих усередину. Як і гонор самого Блоу Джоба, після багаторічного правління спільнотою вампірів. А колись були часи, коли нажахано ховались від звуків працюючої турбіни. Особливо, коли з неї вилітало людське шмаття. Навіть копів боялись викликати.

Він підняв з підлоги порожню пляшку віскі та розбив її собі об голову. Уламки посипалися під ноги, але біль так і не з'явився.

- Все це безглуздо.

Винним в усьому був Герберт, який змусив Блоу Джоба зганьбитися. Власне, так він так себе переконав сам. Він створив у своїй голові ворога, якого треба знищити, щоб все стало як раніше.

Але поки перенесемось в інше місце.

- Блоу Джоб зовсім кукухою поїхав, - сказав Кірвент, відпочиваючи у таємному вампірському клубі. - Він думає, що проблема в тому старому. Ні, проблема в тому, що він почав поводитися як придурок.

- Ага, руку мені відірвав, - обурився Авель. - Я цього ніколи не забуду. Що сталося з ним?

Гучно грала музика. Кирвент тихо курив у напівтемряві. Промені софітів сковзали по столику.

- Ну, чесно кажучи, - трохи нахилився він, - Блоу Джоб ніколи не був крутим. Він став головним тільки тому, що його батько був головним, от і все. Так, цей прибитий якийсь час непогано справлявся зі своїми обов'язками, але цей час минув. Я підозрював, що рано чи пізно він наробить лайна.

Авель відпив із келиха трохи крові. М'яка червона рідина приємно провалилась в горло.

- Ох, сподіваюся, мисливці на вампірів не вийдуть на нас.

- Щоб цього не трапилося, потрібно позбавитися Блоу Джоба.

Авель насторожено озирнувся навколо. Такі слова не можна говорити прилюдно... тобто привампірно. Коротше, ви зрозуміли.

- Це жорстко, братухо.

- Ти все одно на моєму боці, я знаю, - сказав Кірвент. - Після того, що цей псих з тобою зробив, тобі нема чого йому служити.

Кірвент вирішив створити опозицію у вампірській спільноті, щоб повалити божевільного Блоу Джоба, поки той не накликав серйозні проблеми. А він справді збирався це зробити. Вже того ж дня, нові проблеми повільно магнітились до нього.

А тепер якраз повернемось до самого Блоу Джоба. Потрібно роз'яснити деякі деталі.

В чому суть, серед вампірів були шпигуни навіть у армійських колах. У таємному складі на околиці міста знаходився цілий арсенал зброї саме завдяки цим спритним хлопцям. Блоу Джоб чудово знав про це місце і вирішив навідатися.

Його машина зупинилася біля входу. Він переконався, що довкола не було зайвих очей і ривком застрибнув на дах. Входити всередину треба було лише так. Двері щільно опечатані, щоб ні в кого стороннього не було спокуси туди пролізти.

Склад охоронявся лише одним вартовим. Самотній вампір голосно хропів лежачи в ящику з-під боєприпасів.

- Вставай, Леоніде! - наказав Блоу Джоб. - У мене є для тебе роботка.

Той не прокинувся. Занадто міцно спав. Блоу Джоб розлютився і з усієї сили штовхнув той ящик ногою. Перестарався. Леонід полетів у стелю разом із дерев'яними уламками.

- Ого, що за справи? - різко прокинувся він у повітрі.

- Ти мені потрібний! Негайно!

Леонід приземлився на ноги. Пару ребер зламано, але це не критично, жити можна. Правда у зігнутому вигляді, але це теж не так вже й страшно. Можна було просто дотерпіти до моменту зцілення.

- Ну... - прохрипів Леонід, - я не думаю, що від мене багато толку. У вас начебто є свої помічники-воїни. В мені користі немає, я можу тільки склади охороняти та міцно спати.

Міцний сон – надздібність Леоніда. Тільки болючі травми могли його розбудити. Власне такі, як сталась щойно.

- Мені потрібен саме ти, - сказав Блоу Джоб.

- Гаразд, чим можу допомогти? Давайте розберемося з цим якнайшвидше і я піду спати далі.

Щоб помститися Герберту потрібна була сильна зброя. Щось ефектне та потужне. Блоу Джоб гуляв поглядом у пошуках чогось подібного. Будь-які автомати, гранати та ракетниці взагалі для цього не годились. Вони навіть поранити вампіра нормально не зможуть.

- О, те, що треба! - посміхнувся Блоу Джоб.

Перед ним стояв величезний танк у камуфляжному забарвленні.

- Так, мені також він подобається, - сказав Леонід. – Страшна штучка. Кажуть, там якісь особливі снаряди. Можуть розірвати навіть вампіра.

- Ну... для початку згодиться. Мені потрібно знищити одне місце. Це буде послання одному чокнутому старигану.

Леонід поплескав по металевому корпусу, демонструючи його міцність.

- Цей малюк без проблем впорається з таким завданням. До речі, ми називаємо його "Вивергаючий полум'я".

- Блін, якось надто помпезно. Можна було придумати щось простіше. Хоча... начхати. Погнали вже, у нас мало часу!

Танк завівся. Вони виїхали надвір через таємний вихід і попрямували до спального району. Рухаючись на швидкості понад сто кілометрів на годину, вони спритно огинали зустрічний трафік. Їм неймовірно щастило, що поки що на шляху не потрапило жодної патрульної автівки.