Глава 9: Криваві конкуренти

Хто ж такі ці сумнівні хлопці? Хто ці агресивні нічні мисливці, які дозволяли собі нападати на дитину прямо посеред міста? Так, навколо уже темніло, але такий крок все одно був дуже небезпечним для вампірів.

Підемо по порядку. Хочу вас із ними познайомити.

Довговолосий хлопець розчісувався перед дзеркалом. Він дуже любив свою пишну шевелюру, яка зміцнювалась за рахунок активного пиття крові. Чорні пасма осіли на плечі.

- Тобі не набридло займатися цією хернею, Кірвенте? - спитав його худорлявий товариш, який розвалився на дивані з телефоном в руках.

Цей же злопчина був любителем грати у мобільні ігри. Справжній, так званий, "кит", який бездумно ввалював купу бабла у віртуальний непотріб. Також вампір. Але більш розслаблений та байдужий.

- Я хоча б за собою доглядаю, Ласарде, - хмикнув Кірвент, забираючи гребінець у футляр.

Лассард усміхнувся. Йому випав призовий ящик з безглуздим мотлохом, на який він щойно витратив близько десяти доларів. На екрані застрибали злотисті циферки.

- Мені це не цікаво, - сказав він. – Мені взагалі реальність не цікава. Люблю сховатись подалі від вашого нудного скиглення.

- Ех, шкода, що ми всі в одному човні, - насупився Кірвент, обпершись об край стола. - Блоу Джоб чомусь вважає, що інакше ми всі помремо, тому обов'язково треба триматись тісною спільнотою. Це нісенітниця, вампіри добре виживають поодинці. Я з радістю жив би сам.

- Якби не Блоу Джоб, ми вже були б мертві. Цінуй те, що є.

Як можна зрозуміти з цієї розмови, той Блоу Джоб – лідер вампірської зграї, що ховається від очей людської громадськості у підпіллі. Своєрідна міні-мафія, чиї зв'язки та вплив сягали глибоко всередину темних вулиць Канігсбурга.

- Гаразд, це все фігня, - сказав Кірвент. - Пішли вниз, там, мабуть, зачекалися.

Знизу йшла бурхлива вампірська вечірка. Серед величезної зали, кілька десятків кровопивців насолоджувалися затишним проведенням часу. Зарізана корова висіла головою вниз, зливаючи кров прямо у широкий розкішний акваріум.

Гості відстібали звідти по келиху і, відверто кажучи, не дуже натхненно пили. Тваринна кров далеко не така смачна, як їм того хотілося б. І до того ж не така корисня для здоров'я, як людська. Загалом, мало хоршо в ній, але життя - це підла штука. Не завжди все йде так, як хотілося б.

- А нормальної крові сьогодні не буде? – поцікавився Лассард.

- Ні сьогодні, ні завтра, - сумно сказав Кірвент. - Кажуть, поки що треба почекати з полюванням на людей. Ми привертаємо багато уваги поліції. Особливо після того випадку, коли якийсь хрін завалив чотирьох електриків.

Лассард засміявся.

- Блін, а ти не знаєш, що це за перець був?

- Взагалі не в темі, та й мені начхати. Говорять, Блоу Джоб до нього додзвонився і зробив попередження. Коротше, наші начебто все зам'яли. Від нас поки що потрібно тільки не шуміти і не влипати в колотнечу.

Троє дівчат-вампірок захоплено слухали розповідь якогось лисого хлопця. Це останній, третій із тих самих нічних мисливців. Любитель потріпати язиком. Також любитель робити язиком ще дещо, але це ми вже залишимо на відкуп дівчаток.

- Дівчата, ви не уявляєте, як це жити з гетерохромією. Я почуваюся таким унікальним.

– А що це? - запитала дівчина. - Я наче чула про це, але вже забула.

- Ну... типу очі різні. У мене один блакитний, а другий скляний.

Кірвент підібрався до нього ззаду і голосно поплескав по плечу.

- Це не гетерохромія, дурню. Досить пудрити всім мізки, Авелю.

Авеля викрили на брехні. Йому начхати. Нічого страшного, якщо за це не б'ють. Можна брехати й надалі. Цьому правилу він дотримувався беззаперечно. Через його схильність до обману, ніхто так і не знав точно, як же він втратив своє око.

- О, пацани! – обернувся до них Авель. – У мене є крута ідейка. Не хочете цим вечором пополювати на людину? Справжню живу людину!

Кірвент напружено озирнувся, а потім приклав палець до губ.

- Ч-ш-ш! Ти обережніше із такими заявами. Нас можуть почути.

Дівчата, що стояли за спиною Авеля, були відвернуті ним.

- Ви нічого не чули, ясно? – підняв брову Авель.

Він відвів товаришів подалі від сторонніх вух, щоб детальніше обговорити пропозицію. В їхніх очах він побачив справжню зацікавленість, тож точно був упевнений, що ніхто не відмовиться. Тим більше, коли така можливість випадає настільки рідко.

- Гаразд, у чому моя ідея: сьогодні всі дуже зайняті вечіркою, ймовірно, змішуватимуть алкоголь із кров'ю. П'яне вампірьке падло, ви ж знаєте, це просто сміх, які вони невдахи. Придуркам знайдеться, чим себе зайняти, вони навіть не помітять нашої відсутності.

- А робити що ми будемо? – розвів руками Кірвент.

Лассард просто мовчки сидів у телефоні, але уважно слухав. Продовжував грати та витрачати гроші.

- Я пропоную вийти в якийсь парк, - сказав Авель. - Трохи прогулятись.

- Ну, навіть не знаю, - заговорив Лассард, не відводячи погляду від екрану. - По-моєму, це дуже палевно. Нас швидко знайдуть.

- Ні, не знайдуть. Я знаю деякі малолюдні місця. Так що все на мазі.

Не довго посумнівавшись і прикинувши пару альтернативних варіантів, вони все ж таки зійшлися на тому, що загалом, у парку можна щось наловити. Зачекавши моменту, коли оточуючі добре нап'ються, вони спритно виринули у вікно і пішли на полювання.

Що ж, очікування справдилися, навіть надмірно - довкола реально безлюдно. Парк порожній. Навіть ловити нема кого. Лише самотній вітер гуляв мимо лавок.

- Ні, я, звичайно, не хотів, щоб нас виявили, - сказав Кірвент, - але тут взагалі немає нікого. Це дурня якась. Що ми тут робимо?

- Здається, я чую людину! - смикнув носом Авель. - Хтось іде. Швидко ховаємось, щоб не злякати!

Вампіри застрибнули на три дерева, мало не обламавши гілки.

- О, треба фото зробити, - відкрив камеру Лассард.

- Не ганьбись, - гаркнув Кірвент. - Ми на цих гілках, як кури на сідалі! Я не можу це терпіти. Це якась нісенітниця. Чому ми ще тут?